РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.06                                                                                 Справа № 13/13пд.

За позовом Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Сєвєродонецького Центру електрозв'язку № 7 Луганської філії, м. Сєвєродонецьк

До приватного підприємця  ОСОБА_1, м. Сєвєродонецьк

Про визнання договору недійсним

СУТЬ СПОРУ: Позивачем заявлений позов про визнання недійсним договору НОМЕР_3 про надання послуг електрозв'язку укладеного між сторонами.

Позивач позов підтримав.

Відповідач проти задоволення позову заперечує з підстав викладених у відзиві на позов.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд,

ВСТАНОВИВ, що предметом діяльності позивача є надання послуг місцевого, міжміського та міжнародного телефонного зв'язку, проводного мовлення та інших послуг електрозв'язку.

Згідно дозволу Державного комітету зв'язку та інформації України від 06.06.2003 р. № 3683/3-02-30 “Про підтвердження номерного ресурсу” позивачу наданий дозвіл на використання у м. Рубіжне  номерного ресурсу, ємністю 29,0 тис.ном. з індексами:  5хххх, 7хххх, 90ххх, 98ххх.

05.07.2005 р. між сторонами по справі був укладений типовий договір про надання послуг електрозв'язку НОМЕР_3 відповідно до умов якого позивач надав відповідачу скорочений трьохзначний номер НОМЕР_4.

Позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом в якому просить суд визнати зазначений договір недійсним відповідно до п. 1 ст. 227 Цивільного кодексу України як вчинений ним без відповідного дозволу.

Відповідач проти задоволення позову заперечує посилаючись зокрема на те, що відсутність дозволу на надання скороченого номеру не є підставою для визнання договору недійсним, позивач не позбавлений права одержати зазначений дозвіл після укладення договору.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про телекомунікації” номерний ресурс - сукупність цифрових  знаків, що використовуються  для  позначення  (ідентифікації) мереж,  послуг, пунктів закінчення мережі в телекомунікаційних мережах  загального користування.

Згідно ч. 3 ст. 69 зазначеного закону розподіл,  присвоєння,  облік номерного ресурсу, видачу та скасування дозволів, нагляд за його використанням здійснює НКРЗ.

Використання номерного ресурсу без дозволу забороняється.

Статтями 215, 203 Цивільного кодексу України передбачено, що  підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину  стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст.203 ЦК України, а саме: зміст  правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним   засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення  учасника правочину  має  бути  вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до пункту 2 статті 203 Цивільного кодексу України особа,  яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно з частиною 1 статті 227 Цивільного кодексу України правочин юридичної особи,  вчинений нею без  відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Позивач, згідно наявного у нього дозволу мав право використовувати у  м. Рубіжне  номерний ресурс лише з індексами:  5хххх, 7хххх, 90ххх, 98ххх. Доказів  наявності дозволу  у позивача на надання інших номерів, у тому числі НОМЕР_4 сторонами суду не доведено.

За таких обставин типовий договір про надання послуг електрозв'язку НОМЕР_3 предметом якого є надання відповідачу в користування номеру НОМЕР_4 був укладений позивачем без відповідного дозволу в зв'язку з чим підлягає визнанню недійсним.

Питання щодо реституції за договором суд не вирішує, через відсутність в матеріалах справи даних щодо вартості одержаного кожною із сторін за договором.

Відповідно до ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст. 44,49, 82-85 Господарського  процесуального кодексу України, суд 

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним типовий договір про надання послуг електрозв'язку НОМЕР_3 укладений між Відкритим акціонерним товариством “Укртелеком”  та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1.

3. Судові витрати покласти на позивача.

У судовому засіданні 22.06.2006 р. за згодою сторін була оголошена  тільки вступна  та резолютивна частина рішення.

Дата підписання рішення 27.06.2006 року.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                       Б.В. Яресько

Помічник судді                                                            І.О.Каширіна