ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.08.2012 року Справа № 16/5005/689/2012
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий -суддя Голяшкін О.В. (доповідач),
судді -Науменко І.М., Стрелець Т.Г.,
секретар судового засідання -Єрьоміна К.В.,
за участю представників сторін:
від позивача -Гергіль О.І., довіреність від 13 серпня 2012 року №13/12;
від відповідача -Жванко Л.М., довіреність від 07 серпня 2012 року №402/11.5.2;
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія", м.Дніпропетровськ
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22 березня 2012 року у справі №16/5005/689/2012
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія"
до Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", м.Київ
про тлумачення змісту правочину, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22 березня 2012 року у справі №16/5005/689/2012 (суддя Загинайко Т.В.) витлумачено зміст правочину -договору від 20 вересня 2006 року №10-0604/385к про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії стосовно нарахування та сплати процентів за користування кредитом таким чином:
Кредитор зобов'язується надати Позичальнику грошові кошти у тимчасове користування в межах максимального ліміту заборгованості 11000000,00 доларів США, а позичальник зобов'язується повернути кредитні кошти згідно графіку, передбаченого пунктом 1.1.1 Договору в строк до 29 липня 2011р. та сплатити проценти за користування кредитом, застосовуючи процентну ставку 13,5% річних (пункт 1.1).
Нарахування процентів за користування кредитними коштами здійснюється у валюті кредиту на фактичну суму залишку по кредиту за весь час (кожний день) користування кредитом, що фактично відповідає формулі: сума процентів = фактична сума залишку по кредиту/360* кількість днів користування кредитними коштами (з 25 числа попереднього місяця по 24 число включно поточного місяця) * розмір відсотків річних, де 360 -умовна кількість днів у році (пункт 2.4).
Сплата процентів здійснюється позичальником у валюті кредиту у такому порядку: проценти, нараховані за період з 25 числа попереднього місяця по 24 число включно поточного місяця, сплачуються щомісячно з 25 числа кожного місяця, але не пізніше останнього банківського дня того ж місяця включно (підпункт 2.5.1 пункту 2.5).
При нарахуванні процентів за весь час фактичного користування кредитом (кожний день) враховується день надання кредиту та не враховується день погашення кредиту (пункт 2.6).
При прийнятті рішення господарський суд виходив із загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів, порівняння окремих положень кредитного договору та усталеної практики у сфері кредитних відносин.
Вказане рішення оскарженого в апеляційному порядку позивачем ТОВ "Вікторія" в частині тлумачення п.2.4 договору. Посилаючись на порушення норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, позивач просить рішення в цій частині скасувати та прийняти нове, яким розтлумачити зміст правочину -договору про надання не відновлювальної відкличної кредитної лінії від 20 вересня 2006 року №10-0604/385к, а саме п.2.4 таким чином: Нарахування процентів за користування кредитними коштами здійснюється у валюті кредиту на фактичну суму залишку по кредиту, із розрахунку фактична сума залишку по кредиту зменшена у 360, за весь час (кожний день) користування кредитом, що фактично відповідає формулі: сума процентів = (фактична сума залишку по кредиту/360)/365 * кількість днів користування кредитними коштами (з 25 числа попереднього місяця по 24 число включно поточного місяця)* розмір відсотків річних, де 365 -фактична кількість днів у році (пункт 2.4).
В апеляційній скарзі позивач зазначає, що в кредитному договорі не зазначено, що при нарахуванні процентів буде застосовуватися метод «факт/360», визначення якому дано в Постанові №255. Також зазначає, що постановою №255 не передбачено, що при укладенні кредитного договору для розрахунку процентів повинні використовуватися лише методи передбачені п.1.18 цієї постанови. Тому, вважає, що дана постанова не стосується питань регулювання договірних умов між банком та позивачем.
Відповідач -ПАТ "ВТБ Банк" проти апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а рішення господарського суду без змін. У поданому відзиві зазначає, що предметом позову є вимога про тлумачення змісту п.2.4 кредитного договору, яким визначено порядок нарахування процентів за користування кредитними коштами, предметом правочину є кредитні відносини між позивачем та відповідачем. Вказує, що нарахування та сплата доходів і витрат банком повинно здійснюватися відповідно до вимог законодавства України, в тому числі і Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та постанови Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №255, якою затверджено Правила бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України. Вважає, що суд здійснив вірне тлумачення п.2.4 кредитного договору, яке підтверджує правильність нарахування та обчислення банком відсотків за користування кредитом протягом дії договору. Також звертає увагу суду на те, що позивач в період з 20 вересня 2006 року по 25 жовтня 2008 року сплачував відсотки за користування кредитом у розмірі, визначеному відповідно до вимог п.2.4 договору.
В порядку ст.77 ГПК України, в судовому засіданні оголошувалась перерва з 01 серпня 2012 року до 15 серпня 2012 року. Клопотання позивача про відкладення розгляду справи з посиланням на заміну представника судовою колегією відхилене як безпідставне.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.
20 вересня 2006 року між Закритим акціонерним товариством "Внєшторгбанк (Україна)" (кредитор), правонаступником якого є відповідач -ПАТ "ВТБ Банк" (кредитор), та позивачем -ТОВ "Вікторія" (позичальник) укладено договір №10-0604/385к про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії /а.с.9-16/, відповідно до умов якого, у редакції договору від 27 березня 2007 року №1 про внесення змін, кредитор зобов'язується надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування надалі за текстом -"Кредит"; надання кредиту буде здійснюватись в межах максимального ліміту заборгованості 11000000 доларів США окремими частинами, на умовах, визначених цим договором зі зменшенням максимального ліміту заборгованості згідно встановленого графіку та кінцевим терміном повернення заборгованості 29 липня 2011 року зі сплатою процентів у розмірі 13,5% відсотків річних.
В п.2.4 кредитного договору сторонами передбачено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту на фактичну суму залишку, за весь час користування кредитом у валюті кредиту із розрахунку факт/360.
Пунктом 2.5 кредитного договору встановлено, що сплата процентів здійснюється позичальником у валюті кредиту на рахунок №20683013000271 в ЗАТ "Внєшторгбанк (Україна)", м.Київ, МФО 380195 в наступному порядку: щомісячно з 25 числа кожного місяця, але не пізніше останнього банківського дня того ж місяця включно -проценти, нараховані за період з 25 числа попереднього місяця по 24 число включно поточного місяця (п.2.5.1 кредитного договору); в день повернення заборгованості за кредитом (п.2.5.2. кредитного договору).
Згідно п.2.6 кредитного договору при розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту.
У січні 2012 року позивач -ТОВ "Вікторія" звернувся до господарського суду з позовом про тлумачення змісту правочину -договору від 20 вересня 2006 року №10-0604/385к про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії, зокрема п.2.4 договору.
Право сторін договору на звернення до суду з вимогою про тлумачення договору передбачено ст. 213 ЦК України.
Виходячи із змісту ст.ст.213, 637 ЦК України, на вимогу однієї або двох сторін договору суд може постановити рішення про тлумачення змісту цього договору без зміни його умов.
Правила тлумачення змісту правочину визначені в ч.ч.3, 4 ст.213 ЦК України, відповідно до положень яких при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги приймається мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.
Отже, тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін під час його укладення, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень.
За умовами договору від 20 вересня 2006 року №10-0604/385к про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії банк надав позичальнику у тимчасове користування грошові кошти в межах максимального ліміту заборгованості 11000000 доларів США в обмін на зобов'язання позичальника повернути кредитні кошти згідно встановленого п.1.1.1 договору графіку в строк до 29 липня 2011 року та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 13,5% річних.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Як передбачено ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Як встановлено ч.2 ст.1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Частиною 2 ст.345 ГК України встановлено, що кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі; у кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Згідно ст.2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківський кредит -будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
Позивач просить розтлумачити умови п.2.4 договору, яким встановлений порядок нарахування процентів за користування кредитом, в частині визначення бази (конкретного розміру суми коштів), з якої мають розраховуватися проценти.
При цьому позивач вважає, що необхідно виходити із буквального змісту п.2.4 договору та здійснювати нарахування процентів не з фактичної суми залишку по кредиту, а із результату ділення фактичної суми залишку на 360.
Вказані твердження позивача є помилковими та безпідставними, оскільки не відповідають фактичним обставинам та природі відносин, що склалися між сторонами, загальноприйнятим значенням термінів та усталеній практиці у сфері кредитних відносин.
Як вірно відзначено господарським судом, нарахування процентів за користування кредитними коштами, передбачене у пункті 2.4 кредитного договору, має здійснюватися у валюті кредиту на фактичну суму залишку по кредиту за весь час (кожний день) користування кредитом, що фактично відповідає формулі: сума процентів = фактична сума залишку по кредиту/360 * кількість днів користування кредитними коштами (з 25 числа попереднього місяця по 24 число включно поточного місяця) * розмір відсотків річних.
При цьому, зазначення в п.2.4 договору про розрахунок факт/360 встановлює, що при нарахуванні процентів необхідно виходити із умовна кількість днів у році -360.
Вказане також відповідає встановленим п.1.18 Правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України, затверджених постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №255, методам визначення кількості днів для обрахування процентних доходів і витрат: метод «факт/360»передбачає, що для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів.
Умови договору від 20 вересня 2006 року №10-0604/385к про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії стосовно нарахування та сплати процентів за користування кредитом відповідають вимогам чинного законодавства, а саме Цивільному кодексу України, Господарському кодексу України, Закону України "Про банки і банківську діяльність", Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та нормативно-правовим актам Національного банку України.
Зміст кредитного договору від 20 вересня 2006 року №10-0604/385к стосовно нарахування та сплати процентів за користування кредитом витлумачений господарським судом правильно.
Доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду, покладених в обґрунтування рішення, і судовою колегією відхиляються.
З урахуванням вищенаведеного судова колегія вважає, що господарським судом повно, всебічно та об'єктивно розглянуті всі обставини справи та їм надана належна правова оцінка, рішення господарського суду відповідає вимогам закону і підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.103, 105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22 березня 2012 року у справі №16/5005/689/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія" -без задоволення.
Повний текст постанови складено -«17 » серпня 2012р.
Головуючий О.В.Голяшкін
Судді І.М.Науменко
Т.Г.Стрелець