УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
_________________________________________
______________________________________________________________________
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Від "14" серпня 2012 р. Справа № 15/5007/45/12
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Кравець С.Г.
при секретарі Пастощук О.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Лашина О.В. - представника за довіреністю № 82 від 12.05.2012р.,
від відповідача: не з'явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Лідер - Продукт" (м. Житомир)
до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (м.Житомир)
про стягнення 3053,05 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Лідер-Продукт" звернулось до господарського суду з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 про стягнення 3053,05грн., із яких: 1099,98грн. заборгованості, 72,17грн. пені, 164,97грн. штрафу, 1715,96грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, подав заяву від 14.08.2012р. (а.с. 60) в якій зазначив, що у прохальній частині позовної заяви заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3053,05грн. При цьому, вказав, що у тексті позовної заяви зазначено, що сума заборгованості складається з 1099,98грн. основного боргу, 72,17грн. пені, 164,97грн. штрафу, 1715,96грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, що загалом складає 3053,08грн. При підрахунку ціни позову позивачем допущено помилку, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 3053,05грн., з яких: 1099,98грн. заборгованості, 72,17грн. пені, 164,97грн. штрафу, 1715,93грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.
Відповідач в судове засідання не з'явився, письмового відзиву на позов не подав. 13.08.2012р. до господарського суду від Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату з метою надання можливості залучити адвоката для вивчення позовних вимог та надання обґрунтованого заперечення.
Розглянувши подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, господарський суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі №15/5007/45/12 було порушено ухвалою господарського суду від 18.05.2012р.
Копію ухвали господарського суду Житомирської області від 18.05.2012р. про порушення провадження у справі №15/5007/45/12 та призначення її до розгляду на 05.06.2011р., відповідачем було отримано 02.06.2012р., що підтверджується поштовим повідомленням №1000210630752 (а.с. 15).
Копія ухвали господарського суду від 05.06.2012р. про відкладення розгляду справи на 21.06.2012р., яку було направлено на адресу відповідача рекомендованим з повідомленням листом, повернулась 18.06.2012р. до суду з відміткою відділення зв'язку "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 21-24).
Копію ухвали господарського суду Житомирської області від 21.06.2012р. про відкладення розгляду справи на 04.07.2012р., відповідачем було отримано 14.07.2012р., що підтверджується поштовим повідомленням №1000210650419 (а.с. 36).
Копію ухвали господарського суду Житомирської області від 04.07.2012р. про відкладення розгляду справи на 14.08.2012р., відповідачем було отримано 14.07.2012р., що підтверджується поштовим повідомленням №1000210768436 (а.с. 37).
Таким чином, починаючи з 02.06.2012р. відповідачу було відомо про перебування на розгляді в господарському суді Житомирської області справи №15/5007/45/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Лідер-Продукт" до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 про стягнення боргу в сумі 3053,05грн.
Частина 2 статті 22 ГПК України визначає, що сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.
Проте, відповідач в судові засіданні призначені на 05.06.2012р., 21.06.2012р., 04.07.2012р. та 14.08.2012р. не з'являвся, свого представника в судові засідання з належним чином оформленою довіреністю не направляв, хоча з часу порушення провадження у справі пройшло більше двох місяців. Протягом зазначеного часу відповідач мав можливість для реалізації своїх прав, як відповідача по справі.
Суд зауважує, що у відповідності до ч.3 тієї ж ст.22 ГПК України, сторони зобов'язані вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, а також добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.
З огляду на викладені обставини та враховуючи те, що з 02.06.2012р. відповідачу було відомо про перебування на розгляді суду справи № 15/5007/45/12, господарський суд вважає, що відповідач мав достатньо часу для подання обґрунтованих заперечень та доказів в підтвердження таких заперечень в разі незгоди із заявленими позовними вимогами.
Також, суд звертає увагу на те, що ухвалами від 21.06.2012р., 04.07.2012р. та 14.08.2012р. відповідача було попереджено, що в разі неявки в судове засідання та неподання витребуваних документів суд вправі розглянути справу за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.
Судом також враховується, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Суд наголошує, що відповідно до ст. 77 ГПК України відкладення розгляду справи можливе в межах строків встановлених статтею 69 цього Кодексу. Строк розгляду спору у даній справі, з урахуванням його продовження ухвалою від 04.07.2012р., у відповідності із ч. 3 ст. 69 ГПК України, сплинув (позовна заява надійшла до суду 16.05.2012р.), а тому відкладення розгляду справи в межах зазначених процесуальних строків, є неможливим.
За таких обставин, підстав для задоволення клопотання відповідача не вбачається.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд,
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з матеріалів справи, 28.01.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Лідер-Продукт" (позивач/постачальник) та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 (відповідач/покупець) було укладено договір поставки товару №37 (а.с. 8-9), у відповідності з яким постачальник зобов'язується передати у власність покупця продовольчі товари, а покупець зобов'язується прийняти товар в асортименті, кількості і по ціні, згідно накладних і оплатити його на умовах цього договору (п. 1.1 договору).
Згідно з ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).
Згідно п. 1.2 договору, ціна на товари, які поставляються на підставі цього договору, визначаються постачальником на кожну окрему партію товару і вказується в накладній, яка одночасно є рахунком для оплати товару. Сумою цього договору є сума всіх накладних. Покупець зобов'язується оплатити окремо логістичні послуги, вартість яких вказується постачальником в накладній, окремим пунктом. Підставою для оплати логістичних послуг є видаткова накладна постачальника. Підпис представника покупця на видатковій накладній постачальника засвідчений печаткою та /або штампом покупця, зразок якого затверджений покупцем в п. 9.4 даного договору, а в разі, якщо покупець працює без печатки та штампу - підпис представника покупця на видатковій накладній постачальника, зразок підпису якого завірений покупцем в п. 9.5 даного договору є належним підтвердженням того, що покупець ознайомлений з цінами на товар, на дану партію товару та приймає на себе зобов'язання оплатити такий товар за цінами, зазначеними в відповідній видатковій накладній постачальника.
Пунктом 2.4 договору визначено, що приймання-передача товару проводиться згідно вимог Інструкцій №П-6, №П-7 затверджених, відповідно, Постановою Держарбітражу при раді Міністрів СРСР від 15.06.1965р. та Постановою Держарбітражу при раді Міністрів СРСР від 25.04.1966р. Обов'язок постачальника передати товар, приналежності на товару та всі необхідні документи, наявність яких передбачена законодавством України, покупцю вважається виконаним в момент підписання представником покупця видаткової накладної постачальника та засвідчення його підпису печаткою та/або штампом покупця, зразок якого затверджений покупцем в п.9.4. даного договору, а в разі, якщо покупець працює без печатки та штампу - підпису представником покупця видаткової накладної постачальника, зразок підпису якого завірений покупцем в п. 9.5. даного договору.
В матеріалах справи міститься підписаний між сторонами додаток №1 до договору поставки товару № 37 від 28.01.2011р. (а.с. 31), відповідно до якого, у зв'язку з тим, що покупець здійснює свою господарську діяльність без печатки та штампу, продавцем передано покупцю штамп №19 про отримання від ТК"Лідер-Продукт" товару, відтиск якого міститься у п. 1 Додатку.
Пунктом 5 додатку №1 до договору поставки товару № 37 від 28.01.2011р. сторони погодили, що покупець несе повну відповідальність за дії працівників покупця, або дії уповноважених покупцем представників, яким покупцем передано штамп, відтиск якого зазначено в п. 1 даного Додатку.
Право власності, а також ризик випадкової загибелі чи випадкового пошкодження товару переходить від постачальника до покупця з моменту передачі останньому товару в порядку передбаченому п. 2.4. даного договору (п. 2.5 договору).
Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов договору поставки товару №37 від 21.01.2011р., позивач поставив відповідачу товар на суму 3701,53грн., що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною №Р26-037950 від 22.11.2011р. (а.с. 5). Зазначена накладна також містить відбиток штампу № 19 про отримання товару.
Як передбачено ч.ч.1,2 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Нормою ч.1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно п.3.2 договору сторони погодили, що покупець оплачує товар отриманий на підставі даного договору на умовах відстрочки платежу в строки вказані в п. 3.3. даного договору. За попередньою письмовою домовленістю сторін оплата за товар може здійснюватись шляхом передплати за товар.
Пунктом 3.3. договору визначено, що термін відстрочки платежу за товар поставлений покупцю на підставі даного договору становить 10 календарних днів від дати поставки товару покупцю по кожній окремій накладній.
У видатковій накладній №Р26-037950 від 22.11.2011р. зазначено, що термін оплати товару - до 02.12.2011р.
Таким чином, відповідач за отриманий від позивача по видатковій накладній №Р26-037950 від 22.11.2011р. товар на суму 3701,53грн. мав провести розрахунки в строк до 02.12.2011р.
Проте, відповідач свої зобов'язання за договором поставки товару не виконав, розрахунки з позивачем за отриманий по видатковій накладній № Р26-037950 від 22.11.2011р. у повному обсязі не провів. Зокрема, з наявних в матеріалах справи документів вбачається, що за отриманий товар відповідачем було здійснено часткову оплату на суму 2601,54грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи прибутковими касовими ордерами: № 578558 від 05.01.2012р. на суму 67,56грн., №579280 від 09.01.2012р. на суму 300,00грн., № 579866 від 10.01.2012р. на суму 333,98грн., № 580752 від 12.01.2012р. на суму 300,00грн., № 581737 від 16.01.2012р. на суму 300,00грн., № 582529 від 18.01.2012р. на суму 150,00грн., № 584101 від 24.01.2012р. на суму 150,00грн., № 586503 від 01.02.2012р. на суму 100,00грн., №587992 від 07.02.2012р. на суму 100,00грн., № 592802 від 22.02.2012р. на суму 50,00грн., №594503 від 27.02.2012р. на суму 50,00грн., № 600442 від 15.03.2012р. на суму 400,00грн., № 603966 від 26.03.2012р. на суму 200,00грн., № 609371 від 10.04.2012р. на суму 100,00грн. (а.с. 46-59).
Таким чином, на час звернення позивача з позовом до господарського суду відповідачем проведено оплату за товар отриманий по вищезазначеній видатковій накладній лише частково, на суму 2601,54грн., непогашеною залишилась заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 1099,99грн.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Як вбачається з вищевикладеного, господарським судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 1099,99грн. Разом з тим, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Лідер-Продукт" у позовній заяві ставить вимогу про стягнення з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 заборгованості у меншому розмірі - в сумі 1099,98грн.
Крім стягнення суми основного боргу позивач, з урахуванням заяви від 14.08.2012р., просить стягнути з відповідача 72,17грн. пені, 164,97грн. штрафу та 1715,93грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.
Розглядаючи питання про правомірність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені, штрафу та відсотків за користування чужими грошовими коштами, господарський суд враховує наступне.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до статі 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 6.2 договору сторони погодили, що в разі прострочення покупцем строку оплати за товар, що вказаний в п. 3.3. даного договору, він зобов'язаний виплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми боргу, за кожен день прострочки платежу, а також, в разі прострочення покупцем строку оплати товару більш ніж на двадцять календарних днів, покупець повинен додатково сплатити постачальнику штраф в розмірі 15 відсотків від суми боргу.
Як вбачається з наведеного позивачем у позовній заяві розрахунку пені (а.с. 2 зворотній бік), позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 72,17грн. нараховану за період з 03.12.2011р. по 07.05.2012р. на суму заборгованості 1099,98грн.
Перевіривши наведений позивачем розрахунок пені, з урахуванням встановлених судом обставин щодо строків оплати, господарський суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 72,17грн. є обґрунтованими.
За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті за отриманий товар на суму 1099,98грн., у відповідності до п. 6.2 договору поставки №37 від 28.01.2011р., позивачем нараховано відповідачу штраф в сумі 164,97грн., вимога про стягнення якого є обґрунтованою, оскільки відповідачем допущено прострочення оплати товару більш ніж на 20 календарних днів.
Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Як встановлено п.6.8 договору, у випадку прострочення покупцем строку оплати товару більш ніж на тридцять календарних днів, що встановлений п. 3.3 даного договору покупець зобов'язаний крім пені та штрафу, сплатити постачальнику відсотки за користування чужими грошовими коштами, в розмірі 1 відсотка від суми простроченого платежу, за кожен день такого прострочення. Такі відсотки починають нараховуватися з першого дня виникнення заборгованості, але на суму заборгованості, яка прострочена більш ніж тридцять днів.
З огляду на вищевикладене, а також виходячи з того, що розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами визначений сторонами в укладеному договорі, який, в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами, господарський суд, перевіривши наведений позивачем у позовній заяві розрахунок відсотків за користування чужими грошовими коштами (а.с.2 на звороті), прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 1715,96грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, нарахованих на суму боргу 1099,98грн. за період з 03.12.2011р. по 07.05.2012р. (156 днів), правомірні. При цьому, в заяві від 14.08.2012р. позивач просить стягнути з відповідача відсотки за користування коштами в сумі 1715,93грн., що є його правом.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати заборгованості суду не надав.
Таким чином, господарським судом встановлено, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Лідер-Продукт" про стягнення з відповідача 3053,05грн., з яких: 1099,98грн. основної заборгованості, 72,17грн. пені, 164,97грн. штрафу та 1715,93грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами обґрунтовані, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.
Судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1609,50грн. покладаються на відповідача, у відповідності до ст. 49 ГПК України.
Разом з тим, при дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що при подачі позовної заяви позивачем згідно з платіжним дорученням №891 від 03.05.2012р. (а.с. 3) сплачено до Державного бюджету України 1641,00грн. судового збору.
Відповідно до підпункту 1 п.2 ч. 2 ст. 4 Закону, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.
Судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір").
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Статтею 13 Закону України "Про державний бюджет України на 2012 рік" установлено на 2012 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1073 гривні, отже судовий збір за подання позовної заяви майнового характеру у будь - якому разі не може бути меншим 1609,50 грн.
Таким чином, у даному випадку позивач мав сплатити судовий збір на загальну суму 1609,50грн. (1073,00грн. х 1,5%). За таких обставин, позивачу з Державного бюджету України слід повернути зайво сплачений судовий збір в сумі 31,50грн.
На підставі ст.ст. 509, 525, 526, 549, 536, ч. 1 ст. 629, ст. 712 ЦК України, ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 193 ГК України та керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (10003, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1)
на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лідер-Продукт" (10001, м. Житомир, вул. Ватутіна, 188, ідентифікаційний код 33644213)
- 1099,98грн. основної заборгованості,
- 72,17грн. пені,
- 164,97грн. штрафу,
- 1715,93грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами,
- 1609,50грн. витрат по сплаті судового збору.
3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лідер-Продукт" (10001, м.Житомир, вул. Ватутіна, 188, ідентифікаційний код 33644213) з Державного бюджету України зайво сплачений, згідно з платіжним дорученням №891 від 03.05.2012р., судовий збір в сумі 31,50грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 20.08.12
Суддя Кравець С.Г.
Віддрукувати:
1 - до справи,
2 - позивачу (рек. з пов.)
3 - відповідачу (рек. з пов.)