ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
справа № 0670/3813/12
категорія 10.1
02 серпня 2012 р. час прийняття: 9 год. 35 хв.
м. Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Єфіменко О.В.,
за участі секретаря Любась Т.М.,
за участю представника позивача Наумчука Д.В.,
за участю представників відповідача Чепури І.В., Ахтимчука С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Церсаніт Інвест" про стягнення заборгованості у розмірі 1097671,88 грн.,-
встановив:
15 червня 2012 року Житомирське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Церсаніт Інвест" про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач у порушення вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" і Постанови Кабінету Міністрів України "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 31.01.2007 за № 70 не виконав норматив по створенню 31 робочого місця з працевлаштування інвалідів.
Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік, складеного відповідачем, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 1056 осіб, тобто на підприємстві повинно бути працевлаштовано 42 інваліда. Фактично ж, за даними звіту на підприємстві працювало 11 інвалідів. Таким чином, відповідач має сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2011 році у розмірі 1085299,46 грн. Оскільки відповідач ці санкції не сплатив, йому станом на 15 квітня 2012 року нарахована пеня у розмірі 12372,42 грн. Просило стягнути з відповідача вказані суми адміністративно - господарських санкцій і пені.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити позов.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову. Пояснив, що відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України" обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування. Тому підприємством були створені робочі місця для працевлаштування інвалідів, відповідно до вимог вказаного Закону, та у 2011 році підприємство звітувалось про наявність вакантних посад, проте, Новоград-Волинським міським центром зайнятості було направлено всього чотири інваліди, які і були прийняті на роботу до ТОВ "Церсаніт Інвест". Тому вважає, що відсутні підстави для задоволення позову.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що Житомирське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду), відповідно до Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14 квітня 2011 року № 129, є територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів України, і діє на підставі Положення про Житомирське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів.
Згідно витягу із зазначеного Положення відділення Фонду відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені, а також має право проводити перевірку підприємств щодо реєстрації, подання ними звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплати адміністративно-господарських санкцій і пені, цільового використання наданих Фондом коштів.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991, № 875-XII (далі - Закон № 875-XII) законодавство про соціальну захищеність інвалідів в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.
Згідно із ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України" (далі - Закон) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Відповідно до ст. 20 Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Крім того, відповідно до частин 1 й 3 ст. 18 Закону, забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Отже, працевлаштування інвалідів здійснюється органами виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування та громадськими організаціями інвалідів, а не суб'єктом господарювання.
Згідно ч.3 ст. 18-1 Закону, державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань, а відповідно до частини третьої ст. 19 вказаного Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
З аналізу вищевикладених норм Закону випливає, що працевлаштування інвалідів передує їх звернення безпосередньо до підприємств, установ, організації чи до державної служби зайнятості, на яку власне і покладено обов'язок реєстрації бажаючих працювати інвалідів та здійснювати пошук підходящої роботи для них.
Судом встановлено, що ТОВ "Церсаніт Інвест" (ід. номер 33529350), зареєстроване виконавчим комітетом Новоград-Волинської міської ради Житомирської області 23 грудня 2005 року відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серія А00 №751358 (а.с.232).
Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ТОВ "Церсаніт Інвест" знаходиться за адресою: вул. Чижівська, 4, с. Чижівка, Новоград-Волинський р-н, Житомирська обл., 11725, видами діяльності його за КВЕД є - виробництво керамічних санітарно-технічних виробів, вогнетривких керамічних виробів, керамічних плиток та плит, цегли, черепиці та інших будівельних виробів з випаленої глини тощо (.с. 233).
Зі звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік форми № 10 - ПІ видно, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у відповідача становила 1056 осіб (а.с. 7). Відповідно чисельність інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях у 2011 році повинна становити - 42 особи, тоді як у ТОВ "Церсаніт Інвест" працювало всього 11 інвалідів, тобто, встановлений Законом норматив не виконано у кількості 31 інваліда.
Як встановлено судом відповідачем протягом 2011 року регулярно подавались до Новоград - Волинського міського центру зайнятості звіти про наявність вакансій за формою №3-ПН (а.с. 19-199) де у розділі характеристика робочого місця вказано, що може бути направлена особа з інвалідністю.
Згідно листа Новоград-Волинського міського центру зайнятості №04-1046 від 3 липня 2012 року протягом 2011 року ним направлено до ТОВ "Церсаніт Інвест" на працевлаштування лише 4 особи з інвалідністю (а.с. 230). Як встановлено в судовому засіданні чотири особи з інвалідністю і були прийняті на роботу відповідно до наказів ТОВ "Церсаніт Інвест" №№412, 531, 713, 774, які знаходяться в матеріалах справи (а.с. 226-229).
Суд звертає увагу на те, що згідно Рекомендацій Вищого адміністративного суду України, від 14.04.2008, № 07.2-10/2 "Про деякі питання практики застосування адміністративними судами законодавства про забезпечення права інвалідів на працевлаштування"), при розгляді зазначеної категорії справ адміністративним судам потрібно встановлювати такі обставини:
- створення робочих місць відповідно до встановленого нормативу;
- інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад);
- спрямування центрами зайнятості інвалідів до роботодавців та випадки безпосереднього звернення інвалідів до роботодавців з питань працевлаштування;
- причини не працевлаштування роботодавцями інвалідів.
Встановлюючи викладені обставини, суд приходить до висновку, що відповідачем не були порушені норми чинного законодавства, оскільки останнім були створені робочі місця, відповідно до встановленого нормативу; був також проінформований центр зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад). Проте, незважаючи на це, центром зайнятості не було направлено відповідної кількості осіб з інвалідністю до ТОВ "Церсаніт Інвест" у зв'язку із відсутністю кандидатур, які готові працювати на підприємстві відповідача, так як воно знаходиться в сільській місцевості.
Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
При вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій, суд виходить із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях відповідача складу правопорушення, з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.
Судом встановлено, що роботодавець вжив усіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, тому застосування адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць є незаконним.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що доводи представника відповідача є обґрунтованими, ТОВ "Церсаніт Інвест" не були порушені норми чинного законодавства, у зв'язку з чим позов є безпідставним і задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 23, 94, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив:
У задоволенні позову Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Церсаніт Інвест" про стягнення заборгованості у розмірі 1097671,88 грн. - відмовити повністю.
Вступну та резолютивну частини постанови проголошено в судовому засіданні 2 серпня 2012 року.
Повний текст постанови виготовлено 7 серпня 2012 року.
Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.
У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Єфіменко О.В.