УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 0408/13/12
15.08.2012
Справа № 2-47/11/0408 Головуючий в 1-й інстанції
Провадження №22ц/491/1810/12 суддя Косторенко В.В.
Категорія - 23 ( ІV ) Суддя-доповідач - Зубакова В.П.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 серпня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Зубакової В.П.
суддів: Митрофанової Л.В., Турік В.П.
при секретарі: Бондаренко І.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 25 січня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2, виконкому Криворізької міської ради, треті особи виконавчий комітет Дзержинської районної у місті ради, Управління Держкомзему у м.Кривому Розі, про визнання нечинними рішень про приватизацію, скасування Державних актів про право приватної власності на землю, усунення порушень прав землекористувачів та відшкодування моральної шкоди.
Особи, що беруть участь у розгляді справи:
відповідач ОСОБА_2,
позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4, -
В С Т А Н О В И Л А:
У грудні 2008 року позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_2, виконкому Криворізької міської ради про визнання державних актів на право приватної власності на землю недійсними, усунення порушень землекористувача та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх батько ОСОБА_6, після смерті якого відкрилась спадщина, у тому числі й на садибу АДРЕСА_1.
Відповідач по справі ОСОБА_2 є власником домоволодіння АДРЕСА_2 згідно Державного акту на право приватної власності на землю № 9674, виданого на підставі свідоцтва про право на спадщину від 22.03.1999 року за № 2-765 після померлої ОСОБА_7, якій зазначена земельна ділянка належала на підставі Державного акту про право приватної власності на землю, виданого на підставі рішення Виконавчого комітету Криворізької міської Ради народних депутатів Дніпропетровської області за № 501/1 від 12.11.1997 року та рішення Виконавчого комітету Криворізької міської ради Дніпропетровської області за № 157 від 15.04.1998 року.
ОСОБА_2, за життя ОСОБА_6, у квітні-травні 2003р. розширив свою земельну ділянку за рахунок земельної ділянки батька позивачів на 23 см. без узгодження меж земельних ділянок між суміжними землекористувачами на підставі зазначених рішень Виконавчого комітету Криворізької міської Ради народних депутатів, у зв'язку з чим між ними виник спір щодо встановлення меж між земельними ділянками.
Посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_2 по теперішній час порушує межі земельної ділянки, належної їм на підставі свідоцтва про право на спадщину, неодноразово уточнюючи та змінюючи позовні вимоги, в останній редакції позовної заяви від 26.12.2011 року просили суд: визнати нечинним рішення Виконавчого комітету Криворізької міської Ради народних депутатів Дніпропетровської області від 12.11.1997 року за № 501/1 в частині передачі у приватну власність земельну ділянку ОСОБА_7 за адресою АДРЕСА_2 площею 741,0 м.; визнати нечинним рішення Виконавчого комітету Криворізької міської ради Дніпропетровської області від 15.04.1998 року за № 157 в частині передачі у приватну власність земельну ділянку ОСОБА_7 за адресою АДРЕСА_2 площею 9. 0 м.; скасувати Державний акт на право приватної власності на землю № 6588 виданий Криворізькою міською Радою народних депутатів на ім'я ОСОБА_7 про передачу у приватну власність земельної ділянки, що розташована в АДРЕСА_2 площею 0,0750 га.; скасувати Державний акт на право приватної власності на землю № 9674 виданий Криворізькою міською Радою народних депутатів на ім'я ОСОБА_2 про передачу у приватну власність земельної ділянки, що розташована в АДРЕСА_2 площею 0.0750 га.; зобов'язати відповідача ОСОБА_2 відновити стан земельної ділянки, який існував до порушення їхнього права землекористувача по АДРЕСА_1 шляхом зміни межі та встановлені межових знаків до розмірів «зазначених у схематичному плані будівельного кварталу № 239 Криворізького бюро технічної інвентаризації по червоній фасадній лінії АДРЕСА_1 -14.90 м.; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 10 000, 00 (десять тисяч гривень).; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі 10 000, 00 (десять тисяч гривень); стягнути солідарно з відповідачів судові витрати по сплаті державного мита, витрат ІТЗ та послуг фахівця в області права у розмірі 1800 гривень, 1100 гривень - вартість судової будівельно-технічної експертизи.
Ухвалою Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 25 січня 2012 року задоволено клопотання позивачів та залишено без розгляду позовні вимоги про покладення зобов'язання на відповідача ОСОБА_2 по перенесенню сараю «В», дров, частини огорожі та металевого стовпу між земельними ділянками домоволодінь АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 та встановлення огорожі згідно плану генеральної забудови за 1953 рік.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 25 січня 2012 року задоволено частково.
Визнано нечинним рішення Виконавчого комітету Криворізької міської ради Дніпропетровської області від 15.04.1998 року за № 157 в частині передачі у приватну власність земельну ділянку ОСОБА_7 за адресою АДРЕСА_2 площею 9. 0 кв. м .
Скасовано Державний акт на право приватної власності на землю № 6588 виданий Криворізькою міською Радою народних депутатів на ім'я ОСОБА_7 про передачу у приватну власність земельної ділянки, що розташована в АДРЕСА_2 площею 0,0750 га.
Скасовано Державний акт на право приватної власності на землю № 9674 виданий Криворізькою міською Радою народних депутатів на ім'я ОСОБА_2 про передачу у приватну власність земельної ділянки, що розташована в АДРЕСА_2 площею 0.0750 га.
Зобов'язано відповідача ОСОБА_2 відновити стан земельної ділянки, який існував до порушення права землекористувача по АДРЕСА_1 шляхом зміни межі та встановлені межових знаків до розмірів, зазначених у схематичному плані будівельного кварталу № 239 Криворізького бюро технічної інвентаризації по червоній фасадній лінії АДРЕСА_1 -14.90 м.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та виконкому Криворізької міської ради на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 судові витрати : судовий збір в сумі 7 грн.50 коп., витрати на правову допомогу в сумі 1800 гривень та 1100 гривень - вартість судової будівельно-технічної експертизи.
У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи. Так, його мати користувалась земельною ділянкою з 1953 року і батько позивачів за життя не мав до неї жодних претензій з приводу розміру її земельної ділянки. Висновок суду про те, що земельна ділянка під домоволодіння АДРЕСА_2 двічі приватизувалась ОСОБА_7 не відповідає обставинам справи, оскільки у рішенні виконкому було допущено арифметичну помилку, а тому рішенням від 12.11.1997р. їй було передано у приватну власність земельну ділянку площею 471 кв.м., а потім вона приватизувала ще 9 кв.м., і загальна площа земельної ділянки склала 750 кв.м.
Крім того, судом не взято до уваги, що позивачі пропустили строк позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного прав, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
В запереченнях на апеляційну скаргу позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зазначають, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, відхиливши апеляційну скаргу.
Представник відповідача виконкому Криворізької міської ради у судове засідання не з'явився, надавши до суду письмові пояснення, у яких зазначив, що рішення Криворізької міської ради від 12.11.1997р. базується на повному пакеті документів, що відповідають чинному законодавству та містять у собі всі необхідні відомості.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з'явились у судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги і заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами порушені права позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користування земельною ділянкою, які підлягають відновленню шляхом визнання незаконними оскаржуваних правових актів.
Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Проте зазначеним вимогам рішення суду не відповідає.
Відповідно до вимог ст. ст. 59, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
У спорі, пов'язаному із відновленням розмірів та меж суміжних земельних ділянок підлягають встановленню обставини відповідності фактичних меж земельних ділянок їх розмірам у правовстановлюючих документах.
Отже, позивач належними та допустимими доказами мав, перш за все, довести правомірність свого володіння земельною ділянкою, фактичне місцезнаходження належної йому на праві власності чи праві користування земельної ділянки та відповідність цього місцезнаходження правовстановлюючим документам, і лише після доведення факту порушення його прав, вимагати усунень цих порушень від винних осіб.
Статтею 152 ЗК України передбачені способи захисту права на земельну ділянку, за якими власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Згідно ч. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника майна за його позовом визнається судом незаконним та скасовується.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 116 Земельного Кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, які підлягають приватизації або за результатами аукціону в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно ч.1 ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності без встановлення строку.
Відповідно до ч.1 ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.
Частиною 1 ст. 125 ЗК України передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації.
Відповідно до ч.3 цієї статті приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України ( ч.1 ст. 126 ЗК України).
Судом встановлено, що сторони у справі є суміжними землекористувачами земельних ділянок по вулиці Новоподольній у м.Кривому Розі.
Рішенням виконкому Криворізької міської Ради народних депутатів Дніпропетровської області від 12.11.1997 року за № 501/1 про передачу у приватну власність земельних ділянок, які надані громадянам для обслуговування житлового будинку, господарських споруд та відповідно до додатку № 5 ОСОБА_7 було передано в приватну власність земельну ділянку АДРЕСА_2 площею 741,0 кв.м (а.с. 207-208 ). Вищеназване рішення було прийняте на підставі заяви ОСОБА_7 (а.с.209), в якій вона клопотала про передачу їй у власність земельної ділянки загальною площею 741 кв.м по АДРЕСА_2, зазначаючи, що земельною ділянкою у вищеназваному розмірі вона користується з 1953 року. Зазначені обставини підтверджені і схематичним планом будівельного кварталу № 259 укладеного Криворізьким бюро технічної інвентаризації від 1953 року, в якому вказано, що загальна площа земельної ділянки по АДРЕСА_2 складає 741 кв.м ( а.с.41).
Відповідно до пункту 3 вищеназваного рішення міськвиконкому, управління земельних ресурсів зобов'язане у разі виявлення розбіжностей при встановлені межі у даних про їх розміри з фактичним станом винести на затвердження виконкому міськради остаточний розмір площі земельних ділянок, переданих у власність. Після встановлення меж земельних ділянок, а також затвердження остаточного їх розміру, видати громадянам Державний акт на право приватної власності. Положення цього пункту повністю узгоджуються із Порядком передачі земельних ділянок у приватну власність громадянам України, затвердженого Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах №10 від 15.02.1993р., яким визначено, що земельні ділянки передаються безоплатно у приватну власність на підставі матеріалів, що підтверджують їх розмір (земельно-кадастрова документація, дані бюро технічної інвентаризації тощо) і заяв громадян. Якщо при встановленні меж земельних ділянок будуть виявлені розбіжності в даних про розміри земельних ділянок, переданих у власність, з фактичними розмірами, то остаточний розмір площі таких ділянок визначається Радою народних депутатів.
Для передачі у приватну власність ОСОБА_7 була виміряна земельна ділянка площею 750 кв.м, виготовлений план земельної ділянки, складений акт встановлення меж земельної ділянки від 21.01.2008 року.
Висновки суду першої інстанції про те, що, оскільки, цей акт не підписаний суміжним землекористувачем садиби № 7, яким на той час був ОСОБА_6, тобто межі заявлені у землевпорядній справі з ним як користувачем суміжної земельної ділянки не узгоджувались, Державний акт на право приватної власності на землю за № 6588 є недійсним не ґрунтуються на законі. Так, питання складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, врегульовано статтями 55, 56 Закону України «Про землеустрій» та Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів про право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999р. №43 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за №354/3647 від 04.06.1999р. (зі змінами). Згідно вказаних норм погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами не вимагається, а роботи зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку включають встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки.
15.04.1998 року Виконком Криворізької міської ради ухвалив рішення про передачу у приватну власність земельних ділянок, які надані громадянам для обслуговування житлового будинку, господарських споруд за № 157, яким передано у приватну власність ОСОБА_7 додатково ще 9 м, відповідно до додатку № 5. Яким також (п.2) Управління земельних ресурсів зобов'язане видати правоустановчі документи ( а.с.146,147).
У відповідності до зазначених рішень ОСОБА_7 було видано Державний акт на право приватної власності на землю за № 6588, яким було передано у приватну власність земельну ділянку площею 750 м ( а.с.145).
Оскільки, ОСОБА_7 було видано лише один Державний акт на право приватної власності на землю, висновки суду першої інстанції щодо повторної приватизації останньої земельної ділянки є безпідставними та суперечать встановленим обставинам справи.
Таким чином, ОСОБА_7 набула права власності на земельну ділянку на якій розташоване домоволодіння АДРЕСА_2 у встановленому законом порядку та заповідала належну їй земельну ділянку ОСОБА_2
Разом з тим, ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції позивачами ОСОБА_9 та ОСОБА_4 не надано документів, що підтверджують їх право власності чи право користування земельною ділянкою на якій розташоване домоволодіння АДРЕСА_1 із зазначенням її меж згідно ст. 22 Земельного кодексу України.
Рішення органу місцевого самоврядування про надання такої земельної ділянки чи інші правовстановлюючі документи відсутні.
На виконання приписів ч.4 ст. 10 ЦПК України апеляційним судом Дніпропетровської області, з метою сприяння всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, було запропоновано позивачам надати додаткові докази по справі, зокрема правоустановлюючи документи на земельну ділянку на якій розташоване домоволодіння АДРЕСА_1.
Позивачі у судове засідання 15 серпня 2012 року не надали доказів належності їм на праві власності чи на праві постійного користування зазначеної земельної ділянки.
Таким чином, враховуючи те, що позивачами не доведено порушення земельного законодавства при оформленні державного акту на землю, а також ті обставини, що частина земельної ділянки, що надана ОСОБА_7, належить саме їм, колегія суддів, приходить до висновку про скасування рішення суду з підстав передбачених п.п. 2,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України у зв'язку з недоведеністю обставин, які суд першої інстанції вважав встановленими, та порушення судом норм матеріального права, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2, виконкому Криворізької міської ради про визнання нечинними рішень про приватизацію, скасування Державних актів про право приватної власності на землю, усунення порушень прав землекористувачів та відшкодування моральної шкоди
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.п. 2,4 ч.1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 - задовольнити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 25 січня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2, виконкому Криворізької міської ради, треті особи виконавчий комітет Дзержинської районної у місті ради, Управління Держкомзему у м.Кривому Розі, про визнання нечинними рішень про приватизацію, скасування Державних актів про право приватної власності на землю, усунення порушень прав землекористувачів та відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)