Справа № 22-ц-760/2008р. Головуючий у 1-й інстанції Аршук Т.М.
Категорія 30 Суддя-доповідач Сибільова Л.О.
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
18 червня 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Сумської області у складі:
головуючого - Маслова В.О.,
суддів - Сибільової Л.О., Дубровної В.В.,
з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.
та представника позивача - прокуратури Сумської області Яковенка В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою прокуратури Сумської області
на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 18 квітня 2008 року
у справі за позовом прокуратури Сумської області
до ОСОБА_1
про стягнення 1008 грн.,
в с т а н о в и л а:
В лютому 2008 року прокуратура Сумської області звернулась з зазначеним позовом до суду, мотивуючи свої вимоги тим, що 8 серпня 2007 року прокуратура отримала в Сумській міській виконавчій дирекції Сумського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності санаторно-курортну путівку з терміном лікування 21 день з 2 вересня 2007 року в санаторій «Київ» м. Алушта вартістю 2940 гр. ОСОБА_1, який займав посаду прокурора Конотопського району Сумської області, на підставі особистої заяви отримав зазначену путівку з доплатою 20% її вартості. У жовтні 2007 року при перевірці Фондом соціального страхування використання санаторно-курортних путівок, які були придбані за рахунок коштів Фонду, було встановлено, що ОСОБА_1 як застрахована особа здійснив розподіл зазначеної путівки та в подальшому передав частину останньої іншій особі - ОСОБА_2, який не є застрахованою особою, здійснивши лікування з 18 по 29 серпня 2007 року. З заявою про поділ путівки ОСОБА_1 до комісії із соціального страхування прокуратури не звертався і таке рішення прийняте не було.
Виконавчою дирекцією Сумського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності було прийняте рішення про зарахування до бюджету Фонду у вигляді не прийнятих до зарахування витрат в рахунок страхових коштів прокуратури Сумськогої області платежу в розмірі 1008 грн. Добровільно внести зазначену суму в касу прокуратури області відповідач відмовився. 29 листопада 2007 року прокуратура Сумської області здійснила платіж до бюджету Фонду в розмірі 1008 гр.
Посилаючись на ст. 1166 ЦК України, позивач просив стягнути з відповідача 1008 грн.
Зазначеним рішенням суду в задоволенні позовних вимог прокуратури Сумської області відмовлено.
В апеляційній скарзі прокуратура Сумської області, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, невірну оцінку доказів, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Зазначає, що суд безпідставно зазначив у рішенні, що відповідач звертався до позивача з проханням про поділ путівки, але комісія по соціальному страхуванню прокуратури не вирішили це питання, неправильно оцінив листи відділення Фонду та санаторію “Київ” про можливість поділу путівки. Зазначає, що особа, з якою відповідач поділив путівку до санаторію, не належить до членів його сім'ї і не є працівником прокуратури.
Вислухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача, який підтримав апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову в зв'язку з наступним.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції послався на те, що відповідач як застрахована особа здійснив всі необхідні дії для вирішення питання щодо отримання путівки та її розподілу на членів своєї сім'ї, комісія з соціального страхування прокуратури області не вирішила по суті питання про можливість поділу йому путівки, разом з тим офіційно і не відмовила в її поділі, а тому вина відповідача у заподіянні шкоди прокуратурі відсутня.
Проте з таким висновком суду погодитись не можна, оскільки він не узгоджується з матеріалами справи та не відповідає вимогам матеріального права.
З матеріалів справи вбачається і судом встановлено, що ОСОБА_1 який займав посаду прокурора Конотопського району Сумської області, наказом №475 від 25 липня 2007 року була надана частина щорічної відпустки з 06 по 26 серпня 2007 року. Згідно протоколу №11 від 08 серпня 2007 року комісія з соціального страхування прокуратури області згідно заяви ОСОБА_1 постановила виділити йому путівку в санаторно-курортний заклад з оплатою 20% її вартості.
За накладною №908 від 08 серпня 2007 року ОСОБА_1 08 серпня 2007 року отримав дві путівки по довіреності.
На прохання ОСОБА_1 листом від 07 серпня 2007 року виконавча дирекція Сумського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності №06-0981 звернулась до адміністрації ЗАТ санаторій “Київ” з проханням дозволити оздоровлення по путівках №009633 та №009634 сім'ї ОСОБА_1 з чотирьох осіб, на що санаторій дав згоду.
З зворотного талону до путівки № 009634 вбачається, що лікування за цією путівкою пройшли ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Як пояснив ОСОБА_1, з цією особою його донька перебуває в фактичних шлюбних відносинах.
Вартість частини путівки з розрахунку терміну лікування по ній сторонньої особи та сплати ОСОБА_1 20 % її вартості склала 1008 гр.
Згідно акту № 05-04 10/86 від 5 жовтня 2007 року позапланової перевірки використання санаторно-курортних путівок, які придбані за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в прокуратурі Сумської області, проведеної на підставі листа прокуратури області від 25 вересня 2007 року, ОСОБА_1 при використанні путівки № 009634 не дотримані вимоги Інструкції про порядок забезпечення застрахованих осіб та членів їх сімей путівками на санаторно - курортне лікування, які придбані за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, і сума витрат Фонду на путівку 1008 гр. не приймається до заліку в рахунок страхових внесків.
В висновках акту зазначено про наявність підстав для прийняття рішення щодо застосування фінансових і штрафних санкцій до прокуратури як страхувальника відповідно до ст.ст.28,30 Закону України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням».
Рішенням № 877 від 15 жовтня 2007 року виконавчої дирекції Фонду не прийнято до заліку в рахунок страхових внесків 1008 гр. та запропоновано прокуратурі Сумської області в десятиденний термін зарахувати їх до бюджету Фонду в повному обсязі.
На підставі платіжного доручення № 1994 від 29 листопада 2007 року прокуратура області на виконання вимоги відділення Фонду перерахувала не прийняті до заліку зарахування витрати по соціальному страхуванню в зв'язку з поділом ОСОБА_1 путівки на сторонню особу в сумі 1008 гр.
Зазначені норми закону передбачають, що страхувальник-роботодавець несе відповідальність за порушення порядку використання страхових коштів у вигляді штрафу.
З огляду на зазначені норми закону у прокуратури були підстави для сплати Фонду не зарахованої ним суми, чим їй заподіяна шкода.
Згідно ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В справі відсутні докази тому, що ОСОБА_1 звертався до відповідача з проханням провести поділ путівки і йому була надана така згода, що прокуратура області чи її комісія по соціальному страхуванню була сповіщена про те, що санаторій, куди була отримана путівка, дав згоду на її поділ. Відповідні документи для вирішення питання про поділ путівки, для з'ясування права членів сім'ї ОСОБА_1 на оздоровлення за путівкою, придбаною за рахунок коштів Фонду, комісії по соціальному страхуванню не надавались, а тому висновок суду про те, що комісія офіційно не відмовила позивачеві в поділі путівки, є безпідставним. Заслуговують на увагу доводи позивача про те, що навіть за наявності згоди санаторію на поділ путівки комісія з соціального страхування не могла прийняти таке рішення, оскільки ОСОБА_2, з яким відповідач поділив отриману путівку, не відноситься до переліку членів сім'ї, з якими можна провести поділ путівки, отриманої за рахунок Фонду.
Згідно п.п.1.8, 4.10, 6.2 Інструкції про порядок забезпечення застрахованих осіб та членів їх сімей путівками на санаторно - курортне лікування, які придбані за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженої постановою правління Фонду з тимчасової втрати працездатності № 55 від 2 червня 2005 року, забороняється передача путівки, яка оплачена за рахунок коштів Фонду та видана застрахованій особі або члену її сім'ї, іншій особі. Комісія із соціального страхування в окремих випадках може приймати рішення про поділ путівки для спільного санаторно-курортного лікування застрахованої особи та працюючого члена її сім'ї (дружини, чоловіка), у тому числі на іншому підприємстві (застрахованої особи), або її дитини віком від 4 до 18 років, застрахованої особи та члена її сім'ї, який навчається у вищому навчальному закладі, а також для двох застрахованих осіб, працюючих на одному підприємстві, за умови попереднього отримання письмового дозволу адміністрації санаторно-курортного закладу і терміну лікування кожної особи не менше 12 діб. Сума витрат фонду за путівки, які видані з порушенням цієї Інструкції, в тому числі не використані, не приймається до заліку та відшкодовується за рахунок страхувальника при умові нанесення Фонду матеріальних збитків.
Таким чином, позов підлягає задоволенню на підставі ст. 1166 ЦК України, згідно якої шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Оскільки колегія суддів прийшла до висновку про задоволення позовних вимог прокуратури, на її користь з відповідача на підставі ст. 88 ч.1 ЦПК України підлягають стягненню судові витрати: 51 гр. і 25,5 гр. судового збору та 60 гр. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу прокуратури Сумської області задовольнити
Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 18 квітня 2008 року в даній справі скасувати.
Позов прокуратури Сумської області до ОСОБА_1задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1на користь прокуратури Сумської області 1008 гр. на відшкодування шкоди, 76,5 гр. судового збору, 60 гр. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, всього стягнути 1144,5 гр.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий підпис
Судді підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Сумської області Л.О.Сибільова