КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1463/11 Головуючий у 1-й інстанції:

Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

"16" серпня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Петрика І.Й.

Суддів: Аліменка В.О.

Грищенко Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційними скаргами Управління праці та соціального захисту населення Бучанської міської ради, Управління Пенсійного фонду України в м.Буча на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 01 березня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Бучанської міської ради, Управління Пенсійного фонду України в м.Буча про зобов'язання здійснити перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення, передбачених ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Бучанської міської ради, Управління Пенсійного фонду України в м.Буча в частині недоплати щорічної разової допомоги на оздоровлення неправомірними та стягнути недоплачені суми, у відповідності до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 01 березня 2011 року даний адміністративний позов був задоволений.

Не погоджуючись із постановою суду відповідачі подали апеляційні скарги в яких просять суд скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовують тим, що щорічна допомога на оздоровлення позивачу була виплачена у розмірі, встановленому постановою КМ України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 562 від 17 липня 2005 року.

Особи, які беруть участь у справі, з клопотаннями про розгляд справи за їх участю -не зверталися. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова. З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги Управління праці та соціального захисту населення Бучанської міської ради, Управління Пенсійного фонду України в м.Буча -залишити без задоволення, а постанову Ірпінського міського суду Київської області від 01 березня 2011 року -без змін виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі, встановленому абз. 2 ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постановою КМ України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»№ 530 від 28 травня 2008 року.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Судом встановлено, що позивач є інвалідом ІІ групи захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.

Згідно абз. 2 ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» інвалідам ІI групи щорічна допомога на оздоровлення виплачується в розмірі 5 мінімальних заробітних плат.

Проте, відповідач всупереч вказаній нормі закону виплати позивачу в 2010 році допомогу на оздоровлення у меншому розмірі, який встановлений постановою КМ України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 562 від 17 липня 2005 року.

Колегія суддів вважає дії відповідача щодо виплати позивачу допомоги на оздоровлення, у розмірі, меншому ніж той, що встановлений абз. 2 ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»неправомірними, а висновок суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог -законним і обґрунтованим.

Як на підставу для задоволення своїх вимог Управління праці та соціального захисту населення Бучанської міської ради, Управління Пенсійного фонду України в м.Буча послалися на те, що положеннями ст. 70 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» Кабінету міністрів України надано право встановлювати розміри соціальних виплат.

У зв'язку з цим апелянт вважає, що здійснивши позивачу виплату щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі, що визначений Кабінетом Міністрів України у постанові № 562 від 17 липня 2005 року, діяв з дотриманням вимог чинного законодавства.

Колегія суддів вважає вказані доводи апелянта необґрунтованими з огляду на наступне.

У відповідності до ч. 2 ст. 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Згідно ст. 70 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік»Кабінету Міністрів України у 2010 році було надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Таким чином, Кабінету Міністрів України у 2010 році були надані спеціальні повноваження щодо встановлення розміру деяких категорій соціальних виплат.

До такої категорії виплат належить, в тому числі, щорічна допомога на оздоровлення, передбачена ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як така, що обчислюється залежно від розміру мінімальної заробітної плати.

Разом з тим, Кабінетом Міністрів України не було реалізовано у 2010 році вказані повноваження та не прийнято відповідного нормативно-правового акту, в якому було б закріплено абсолютні суми щорічної допомоги на оздоровлення у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Посилання апелянта на постанову КМ України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 562 від 17 липня 2005 року як на нормативно-правовий акт, яким установлено розміри вищевказаної допомоги на 2010 рік колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Як вбачається зі ст. 70 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік»Кабінету Міністрів України було надано право встановлювати на 2010 рік розміри щорічної допомоги на оздоровлення саме у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

З огляду на те, що постанова КМ України, на яку посилаються Управління праці та соціального захисту населення Бучанської міської ради, Управління Пенсійного фонду України в м.Буча, була прийнята у 2005 році колегія суддів вважає, що у ній не враховано та не могло бути враховано межі бюджетних асигнувань, що мали місце у 2010 році.

Спеціального нормативно-правового акту, який передбачав би, що постанова КМ України № 562 від 17 липня 2005 року приймається за основу при нарахуванні та виплаті у 2010 році щорічної допомоги на оздоровлення як така, що передбачає розмір соціальних виплат, які відповідають межам бюджетних асигнувань на відповідні цілі у 2010 році -не приймалося.

У зв'язку з цим колегія суддів приходить до висновку про те, що вказана постанова КМ України не може розглядатися як така, що прийнята на виконання спеціальних повноважень, наданих Кабінету Міністрів України ст. 70 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік».

Таким чином, судом першої інстанції було зроблено вірний висновок про те, що Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має вищу юридичну силу в порівняні з постановою КМ України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 562 від 17 липня 2005 року, та є пріоритетним у застосуванні.

Отже, доводи апеляційних скарг Управління праці та соціального захисту населення Бучанської міської ради, Управління Пенсійного фонду України в м.Буча не спростовують висновки суду першої інстанції та не можуть бути підставами для її скасування.

Також у відповідності до статті 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991р. № 796-XII, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Статтею 50 Закону України № 796-XII визначено, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах, зокрема: інвалідам ІІ групи -75 % мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України № 796-XII, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів ІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими восьми мінімальних пенсій за віком.

Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Всупереч ст. ст. 50 та 54 Закону України № 796-XII, позивачу вказані доплати виплачувалися частково, у фіксованому розмірі, визначеному, відповідно до Постанов Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 530 та від 16.07.2008 р. № 654.

З огляду на те, що Закон України № 796-XII має вищу юридичну силу в порівняні з Постановами Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 530 та від 16.07.2008 р. № 654, колегія суддів вважає, що відповідач неправомірно виплачував додаткову пенсію в меншому розмірі, ніж це передбачено ст. 50, 54 зазначеного Закону.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про наявність у позивача права на перерахунок та виплату державної та додаткової пенсії в розмірі, передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. За таких обставин колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги Управління праці та соціального захисту населення Бучанської міської ради, Управління Пенсійного фонду України в м.Буча -залишити без задоволення, а постанову Ірпінського міського суду Київської області від 01 березня 2011 року -без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Управління праці та соціального захисту населення Бучанської міської ради, Управління Пенсійного фонду України в м.Буча -залишити без задоволення, а постанову Ірпінського міського суду Київської області від 01 березня 2011 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Аліменко В.О.

Грищенко Т.М.