Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-2773/2012р. Головуючий у 1 інстанції: Калугіна І.О.
Суддя-доповідач Боєва В.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 серпня 2012 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Боєвої В.В.
Суддів: Денисенко Т.С., Коваленко А.І.
При секретарі: Бурима В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на заочне рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 05 березня 2012 р. у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства „Дельта банк" про визнання кредитного договору недійсним та скасування договору поруки та договору іпотеки ,
В С Т А Н О В И Л А :
У червні 2011 року ПАТ „УкрСиббанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
У липні 2011 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з зустрічним позовом до ПАТ „УкрСиббанк", про визнання кредитного договору недійсним та скасування договору поруки та договору іпотеки.
В позовній заяві зазначали, що 29.05.2008 року між ОСОБА_2 та ПАТ „УкрСиббанк" був укладений кредитний договір № 113563442000, згідно умов якого він отримав кредит в іноземній валюті в сумі 36600 доларів США. В забезпечення виконання зобов'язань, між банком та ОСОБА_3 був укладений договір поруки № 11353442000/П від 29.05.2008 року. Вважають, що згідно умов діючого законодавства для повернення грошових зобов'язань виключно повинна використовуватися, як засіб платежу, грошова одиниця -гривня, якщо ж використана іноземна валюта, то тільки за умови наявності у банка індивідуальної ліцензії для здійснення разової операції у період, необхідний для здійснення такої операції. Так як відповідач не має індивідуальної ліцензії на надання кредитів в іноземній валюті, вважають, що це є підставою для визнання кредитного договору та договору поруки недійсними. З цих підстав просили визнати кредитний договір № 113563442000 від 29.05.2008 року недійсним , скасувати договір поруки № 11353442000/П від 29.05.2008 року та договір іпотеки № 11353442000/З від 29.05.2008 року.
18.01.2012 року від представника ПАТ „УкрСиббанк" надійшло клопотання про заміну позивача за первісним позовом, а саме, замість Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк»залучити до участі в справі Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»- в зв'язку з заміною кредитора у зобов'язанні, оскільки 08.12.2011 року між ПАТ «Укрсиббанк»та ПАТ «Дельта Банк»укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитом та зобов'язаннями - яке виникло на підставі Кредитного договору № 113563442000 від 29.05.2008 року (а. с. 166-173).
31.01.2012 року в судовому засіданні Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області, задовольнивши клопотання представника ПАТ «УкрСиббанк», здійснив заміну позивача за первісним позовом на ПАТ «Дельта банк» (а. с. 175-177).
Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 05 березня 2012 року позовну заяву Публічного акціонерного товариства „Дельта банк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без розгляду - в зв'язку з повторною неявкою позивача в судове засідання (а. с. 183-184).
Заочним рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 05 березня 2012 року в позові ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства „Дельта банк" про визнання кредитного договору в іноземній валюті недійсним та скасування договору поруки та договору іпотеки відмовлено в повному обсязі.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - в особі представника ОСОБА_4 - подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення представника апелянта ОСОБА_2, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
За змістом ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовивши в задоволенні позову, суд першої інстанції вірно посилався на положення статей 627, 6, ЦК України, якими передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, та на ч. 2 ст. 524 ЦК України, якою передбачено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Також суд вірно посилався на ст. ст. 47, 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність, на ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», зазначивши, що відповідні ліцензія та дозвіл банку надавалися.
Суд вірно застосував приписи статей 1054, ч. 1 ст. 638 ЦК України та при вирішенні спору виходив з того, що при укладенні Кредитного договору між банком та ОСОБА_2 сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, включаючи валюту кредитування. Своїм підписом у договорі та наступним після укладення договору виконанням зобов'язань за цим договором на протязі певного часу ОСОБА_2 підтвердив свою згоду на такі умови договору.
Зазначивши, що діючим законодавством на час укладення правочину не було заборонено укладення Кредитного договору в іноземній валюті, правочин (укладений сторонами Кредитний договір від 29.05.2008 року) не може бути визнано недійсним за ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову про визнання недійсним кредитного договору № 113563442000 від 29.05.2008 року.
Відмовивши у задоволенні позову щодо скасування договору поруки № 11353442000/П від 29.05.2008 року та договору іпотеки № 11353442000/З від 29.05.2008 року, суд першої інстанції правильно виходив з того, що ці договори є похідними від Кредитного договору від 29.05.2008 року, а тому відсутні підстави для їх скасування.
Основні доводи апеляційної скарги полягають в тому, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, оскільки не взяв до уваги положення пункту 4 статті 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», зокрема, суд не врахував відсутність індивідуальної ліцензії у відповідача на здійснення платежів в іноземній валюті за кредитним договором.
Проте, такі доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження при апеляційному розгляді.
Зі змісту судового рішення вбачається, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позов про визнання недійсним кредитного договору та скасування договорів поруки та іпотеки задоволенню не підлягає, оскільки правочин (укладений сторонами Кредитний договір від 29.05.2008 року) не може бути визнано недійсним за ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог.
Вищевикладене узгоджується з положеннями ст. 99 Конституції України, ст. ст. 192, 533 ЦК України -якими визначено поняття грошової одиниці -гривні та порядок використання в Україні іноземної валюти. Також суд правильно зазначав, що до правовідносини сторін застосовуються положення ст. ст. 3, 524, 626, 627, 1046, 1054 ЦК України -щодо свободи договору та можливості сторін укладати кредитні договори в іноземній валюті -з урахуванням приписів ст. ст. 2, 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Правил використання готівкою іноземної валюти на території України, затверджених Постановою Правління Національного банку України від 30.05.2007 року № 200.
Слід зазначити, що встановлений п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України принцип свободи договору передбачає, як це закріплено у ст. 627 ЦК України, що сторони є вільними в укладенні договору, вибору контрагентів та визначенні умов договору та дійшов висновку, що за вказаних обставин мало місце взаємне волевиявлення сторін на укладення кредитного договору в іноземній валюті.
Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»(далі - Декрет КМУ).
Статтею 1054 ЦКУ передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
При цьому згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.
Відповідно до ст. 5 Декрету КМУ операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього ж Декрету.
Відповідно до п.2.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене Постановою Правління НБУ № 275 від 17.07.2001 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21 серпня 2001 р. за № 730/5921) за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, серед яких:
- неторговельні операції з валютними цінностями;
- операції з готівковою іноземною валютою (купівля, продаж, обмін), що здійснюються в пунктах обміну іноземної валюти, які працюють на підставі укладених банками агентських договорів з юридичними особами-резидентами;
- ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України;
- залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;
- залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках;
- інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України.
З вищенаведеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.
Щодо вимог підпункту "в" п. 4 ст. 5 Декрету КМУ, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті. Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14 жовтня 2004 р. № 483, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку на здійснення яких Національний банк видав банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).
За відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку. Таким чином, у випадку наявності у банку відповідної генеральної ліцензії та письмового дозволу Національного банку України, здійснення кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України.
Також апелянти, заперечуючи проти заміни сторони в справі, зазначали, що суд першої інстанції без достатніх підстав замінив ПАТ «УкрСиббанк»на ПАТ «Дельта Банк».
Проте, з матеріалів справи видно, що представником позивача за первісним позовом (ПАТ «УкрСиббанк») надані письмові докази, які свідчать про правонаступництво сторони в справі -в зв'язку з заміною кредитора у зобов'язанні, оскільки 08.12.2011 року між ПАТ «Укрсиббанк»та ПАТ «Дельта Банк»укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитом та зобов'язаннями - яке виникло на підставі Кредитного договору № 113563442000 від 29.05.2008 року (а. с. 166-173).
Інші доводи апеляційної скарги є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а лише відображують позицію позивача, висловлену в ході розгляду справи і полягають лише в переоцінці доказів,які належним чином перевірені і оцінені судом першої інстанції і не доводять порушення судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права.
За таких обставин судова колегія вважає, що підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 317, 319 ЦПК України, судова колегія
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 - в особі представника ОСОБА_4 - відхилити.
Заочне рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 05 березня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: