Справа №1490/3654/12 16.08.2012 16.08.2012 16.08.2012
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №11/1490/625/2012р. Головуючий суду 1-ї інстанції
Категорія: ч.2 ст. 289, суддя Орленко Л.О.
ч.2 ст. 185, ч.1 ст. 309 Доповідач апеляційної інстанції
КК України Ржепецький О.П.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 серпня 2012 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого: Ржепецького О.П.
суддів: Івченко О.М., Кваші С.В.
за участю прокурора: Цибух Т.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Веселинівського районного суду Миколаївської області від 06 червня 2012 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Ковалівка Миколаївського району Миколаївської області, громадянин України, раніше судимий 27 вересня 2011 року Веселинівським районним судом Миколаївської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки та з покладенням обов'язків відповідно до ст. 76 КК України,
- засуджений за ч. 2 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років без конфіскації майна;
за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки;
за ч.1 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_2 покарання у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за вказаним вироком, частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Веселинівського районного суду Миколаївської області від 27.09.2011 року і за сукупністю вироків остаточно призначено ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців без конфіскації майна.
Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 120,00 (сто двадцять) грн.
Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_2 судові витрати за проведення судово - хімічної експертизи в сумі 562 (п'ятсот шістдесят дві) грн. 80 (вісімдесят) коп. на користь НДЕКЦ при УВМС України в Миколаївській області
За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним в тому, що 14 жовтня 2011 року у вечірній час ОСОБА_2 перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись біля домоволодіння ОСОБА_3, яке розташоване в АДРЕСА_1 переслідуючи умисел, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом, з метою дістатися до свого місця проживання, діючи повторно, підійшов до мотоциклу «ДНЕПР - 11», 1988 року випуску, державний номер 72- 50 НИГ, що перебував у потерпілого ОСОБА_3 у законному користуванні, та який знаходився на вулиці біля домоволодіння потерпілого, включив тумблер, розташований під сидінням та з ніжки завів двигун мотоцикла, після чого поїхав на мотоциклі до свого домоволодіння. Наступного дня, під час пошуків свого мотоцикла потерпілий дізнався від мешканців села, що його мотоцикл взяв ОСОБА_2, який при зустрічі з потерпілим вказав місце знаходження мотоцикла, після чого ОСОБА_3 забрав свій мотоцикл додому.
Крім того, 17 жовтня 2011 року у вечірній час ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно та повторно, знаходячись на вул. Надбузька в с. Варюшине Веселинівського району, шляхом зриву здійснив крадіжку з лінії електропередач телефонного проводу ПРППМ - 0,9 довжиною 60 метрів, який знаходився на балансі Веселинівського цеху телекомунікаційних послуг №8 Миколаївської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», маючи намір в подальшому здати до пункту прийому металобрухту, чим спричинив останньому матеріальні збитки на загальну суму 120 (сто двадцять) гривень.
Крім того, 20 жовтня 2011 року в обідній час ОСОБА_2, знаходячись в лісосмузі біля АДРЕСА_1 помітив кущ дикорослої рослини коноплі і , достовірно знаючи, що з листя рослини коноплі кустарним способом можна виготовити наркотичний засіб - канабіс, з метою придбання та подальшого вживання наркотичного засобу без мети збуту, зірвав листя з куща коноплі, які в подальшому поклав до правої кишені куртки.
21 жовтня 2011 року ОСОБА_2 було затримано в порядку ст. 115 КПК України за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України та при проведенні особистого огляду було виявлено речовину рослинного походження сіро - зеленого кольору, яка згідно висновку експерта № 1580 від 27.10.2011 року, є особливо - небезпечним наркотичним засобом - канна бісом, масою в перерахунку на суху речовину - 6, 67 г.
В апеляції засуджений ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати в частинні визнання його винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України. Стверджує, що на досудовому слідстві до нього було застосовано незаконні дії з боку працівників міліції. Вказує, що потерпілим ОСОБА_3 заяву про вчинений злочин також було ним написано під тиском співробітників міліції. Посилається на те, що ОСОБА_4 дозволяв йому брати мотоцикл та 14 жовтня 2011 року він також взяв його з дозволу потерпілого. Вказує, що проживає з цивільною дружиною, її неповнолітньою донькою та сестрою, яка є інвалідом, котрі потребують його допомоги та підтримки.
Заслухавши доповідача, думку прокурора Цибух Т.І. про законність та обґрунтованість вироку, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого не підлягає задоволенню з таких підстав.
Дослідивши зібрані докази, суд обґрунтовано прийшов до висновку про доведеність вини засудженого ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185 та ч.1 ст. 309 КК України, вірно кваліфікував його дії. Фактичні обставини справи та кваліфікація вказаних злочинів засудженим в апеляції не оспорюється.
Що стосується епізоду по незаконному викраденню транспортного засобу - мотоциклу «Днепр - 11», 1988 року випуску, державний номер НОМЕР_1, суд першої інстанції повно дослідив докази по справі, дав їм належну оцінку та вірно прийшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні вказаного злочину.
Так, вина засудженого підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_3, наданим ним як в ході досудового розслідування так і в ході судового слідства, в яких він показав, що дозволу взяти мотоцикл ОСОБА_2 14 жовтня 2011 року не давав, засуджений всупереч його волі взяв мотоцикл. Вранці 15 жовтня 2011 року він виявив відсутність свого транспортного засобу та разом з цивільною дружиною засудженого пішли по селу шукати мотоцикл і ОСОБА_2 Знайшовши засудженого в будинку ОСОБА_5 ОСОБА_2 зізнався що взяв мотоцикл та повідомив його місце знаходження.
Свідки ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7 показали в судовому засіданні, що 14 жовтня 2011 року ОСОБА_2 керував мотоциклом потерпілого разом з ОСОБА_6 без ОСОБА_3
Свідок ОСОБА_8 вказувала, що вранці 15 жовтня 2011 року потерпілий ОСОБА_3 шукав свій мотоцикл та запитував ОСОБА_2 де той подів його транспортний засіб.
Свідок ОСОБА_9 в суді підтвердила, що наступного дня після того, як вона бачила ОСОБА_2 на мотоциклі, ОСОБА_3 шукав мотоцикл та запитував її про те, чи не бачила вона його мотоцикл.
Крім того, з показань засудженого, наданими ним в ході досудового слідства (а.с. 71-75, 82-83, 90-94), ОСОБА_2 визнавав повністю вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України. Так, з протоколу допиту підозрюваного від 21.10.2011 року ОСОБА_2 вказував, що 14 жовтня 2011 року взяв мотоцикл потерпілого ОСОБА_3 без дозволу для того, щоб доїхати додому. Вказані показання засудженого є послідовними та узгоджуються з показами потерпілого та свідків, допитаних під час судового слідства.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку щодо винності ОСОБА_2 у незаконному заволодінні транспортного засобу та правильно кваліфікував його дії за ч.2 ст. 289 КК України.
Твердження засудження щодо невинності у вчиненні вказаного злочину спростовуються матеріалами справи.
Доводи ОСОБА_2, що в ході досудового слідства до нього були застосовані недозволені методи слідства з боку працівників міліції, у зв'язку з чим він визнав вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України, є безпідставними, оскільки прокуратурою Веселинівського району перевірялась правомірність дій працівників Веселинівського РВ УМВС України у Миколаївській області при розслідуванні вказаної справи та згідно з постановою слідчого прокуратури Веселинівського району від 14.02.2012 року в порушенні кримінальної справи відносно працівників Веселинівського РВ УМВС України в Миколаївській області відмовлено за відсутності в їх діях складу злочину.
Що стосується покарання, то суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, врахував, що скоєнні ним злочини відносяться до категорії злочинів середньої тяжкості та тяжких злочинів, дані про особу засудженого, який характеризується з незадовільної сторони: не працює, має схильність до протиправних дій, помічений у зловживанні алкоголем, перебуває на обліку в Миколаївському обласному наркологічному диспансері з діагнозом «Синдром залежності від летючих розчинників», раніше судимий, вчинив злочини у період іспитового строку, обтяжуючу покарання обставину,скоєння злочинів у стані алкогольного сп'яніння та обставину, що пом'якшує покарання - щире каяття засудженого. Судом в повні мірі враховано, й те що ОСОБА_2 має цивільну дружину, її неповнолітню дитину та сестру, якій необхідно періодично лікуватися, котрі потребують допомоги засудженого, тобто ті обставини, на які посилається ОСОБА_2 у апеляції, оскільки за вчинення ним злочинів йому призначене покарання в мінімальних межах, передбачених санкціями кримінального закону.
Враховуючи вищевикладене, суд вірно прийшов до висновку про необхідність призначення засудженому покарання саме у виді позбавлення волі та правильно застосував правила ст. 71 КК Україна і призначив остаточне покарання за сукупністю вироків.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції досліджено матеріали справи у відповідності з вимогами КПК, покарання засудженому призначено необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів, а тому підстав для скасування вироку, про що просить засуджений, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 365, 366, КПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Вирок Веселинівського районного суду Миколаївської області від 06 червня 2012 року, у відношенні ОСОБА_2, залишити без зміни.
Головуючий :
Судді :
< Текст >