Категорія №5.2.2
ПОСТАНОВА
Іменем України
13 серпня 2012 року Справа № 2а/1270/5467/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Коршикова С.К.,
при секретарі: Шматковій Д.О.,
за участі сторін:
представника позивача : ОСОБА_1
представника відповідача: Мягкого В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом громадянина ОСОБА_3 до Луганської митниці про визнання протиправною та скасування Картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 08.06.2012 за № 702200002/2/00016, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
16 липня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов зазначений адміністративний позов.
Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, зазначив, що 08.06.2012 відповідачу для митного оформлення й митного контролю товарів та транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон, ним було надано усі необхідні документи.
За результатами розгляду, 08.06.2012, відповідачем була оформлена Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон, на підставі якої йому було відмовлено у митному оформлені транспортного засобу на пільгових умовах.
Підставою прийняття зазначеного рішення, що виходить із змісту відмови, стало невідповідність строку проживання на території країни прибуття, тобто не менше трьох років.
Позивач зазначив, що відповідач невірно застосував митне законодавство, при прийнятті рішення, так як він надав докази свого проживання на території країни прибуття більш зазначеного строку, а тому дії відповідача він вважає неправомірними, рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
У судовому засіданні позивач повністю підтримав свої позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні тим, що викладені у позовній заяві, та просив суд задовольнити його позов у повному обсягу.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог позивача повністю заперечував, просив суд відмовити позивачеві у задоволенні його позовних вимог, та обґрунтовуючи свої заперечення, надав суду наступні пояснення.
Представник позивача пояснив суду, що позивач дійсно 08.06.2012 звернувсь до митниці з питань пільгового оформлення належного йому автомобіля у зв'язку з переселенням на постійне місце проживання з Греції до України.
Пунктом 3 частини 10 статті 374 МК України, при ввезенні (пересиланні) на митну територію України громадянами, звільняються від оподаткування митними платежами товари, призначені для забезпечення звичайних повсякденних потреб громадянина та початкового облаштування, що ввозяться (пересилаються) громадянами у зв'язку з переселенням на постійне місце проживання в Україну протягом шести місяців з дня видачі документа, що підтверджує право громадянина на постіне проживання в Україні, за умови документального підтвердження того, що до дня видачі цього документа громадянин проживав на території країни, з якої він прибув, не менше трьох років.
Вивчивши надані позивачем документи, було встановлено, що на території Греції він проживав менш трьох років.
Відповідно до п.п. 4.1 п. 4 розділу ІІІ Правил митного контрою та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених Наказом ДМС № 1118 від 17.11.2005, при необхідності вирішення питання про можливість звільнення транспортного засобу від оподаткування, посадова особа митного органу, яка здійснює митне оформлення транспортного засобу, перевіряє відомості та відмітки в документах на відповідність вимогам закону України «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України постійне проживання для громадян України на території країни попереднього місця проживання не менше одного року (для іноземців та осіб без громадянства - з дати підтвердження факту постійного проживання в країні попереднього місця проживання до дати отримання посвідки на постійне проживання або до дати отримання паспорта громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні; для громадян України - з дати постановлення до дати зняття з постійного консульського обліку, а за відсутності відмітки про зняття з консульського обліку - до дати отримання паспорта України.
Перебування транспортного засобу у власності громадянина не менше одного року з дати набуття права власності на транспортний засіб до дати: для іноземців та осіб без громадянства - отримання посвідки на постійне проживання або отримання паспорта громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні; для громадян України - зняття з постійного консульського обліку, а за відсутності відмітки про зняття з постійного консульського обліку - до дати отримання паспорта громадянина України.
Перебування транспортного засобу на обліку в країні постійного місця попереднього проживання його власника не менше одного року (для іноземців та осіб без громадянства - з дати підтвердження факту постійного проживання в країні попереднього місця проживання до дати отримання посвідки на постійне проживання або до дати отримання паспорта громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні; для громадян України - з дати поставлення до дати зняття з постійного консульського обліку, а за відсутності відмітки про зняття з постійного консульського обліку - до дати отримання паспорта громадянина України).
Відповідно до ст. 22 Указу Президента України «Про Консульський статут України» за № 127/94 від 02.04.1994, консул веде облік громадян України, що постійно проживають або тимчасово перебувають у його консульському окрузі.
Згідно до вимог та положень п.п. 3.1 Правил ведення обліку громадян України, що постійно проживають або тимчасово перебувають за кордоном, та дітей - громадян України, що всиновлені іноземцями (далі-Правила), затверджених наказом МЗС України № 207-а від 29.11.1999, зареєстрованого Міністерством юстиції України 22.12.1999 за № 904/4197(та чинного на момент прийняття позивача на консульський облік), громадяни України, що тимчасово перебувають за кордоном більш ніж три місяці (але строк обумовлений) на навчанні, стажуванні, лікуванні, у відрядженні, працюють за контрактом тощо, беруться на облік консульською установою, на території якої вони проживають.
Із наданого позивачем паспорта вбачалося, що на консульському обліку той перебував з 24.01.2011 по 11.04.2012, що менше трьох років.
Паспорт громадянина України з правом постійного проживання позивач отримав 07.06.2012, однак з іншого паспорту позивача вбачалося, що з консульського обліку він знятий 11.04.2012.
Із паспорту позивача, наданого ним митниці, як доказ того, що він проживав у Греції три роки, вбачалося, що на тимчасовий консульський облік його було прийнято 16.11.2007.
Далі, відповідно до відміток у паспорті, тимчасовий консульський облік було продовжено до 29.10.2010.
Далі, 27.12.2010 позивача було поставлено на тимчасовий консульський облік до 28.02.2011.
Після чого, відповідно до відміток у паспорті, з 24.01.2012 позивача знов прийнято на консульський облік до повернення в Україну 11.04.2012.
Із наведеного було зроблено висновок, що позивач у період із 29.10.2010 по 27.12.2010 на території Греції не проживав.
Відповідно до наведеного позивачеві було відмовлено у пільговому митному оформленні транспортного засобу.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до такого.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом встановлено, що 08.06.2012 карткою відмови в прийнятті декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон за № 702200002/2/00016 позивачеві було відмовлено в митному оформленні з наданням пільг транспортного засобу (легковий автомобіль марки Huyndaі Accent, 1999 року випуску) з причин невідповідності поданих 08.06.2012 документів вимогам п. 3 ч. 10 ст. 374 МК України.
Відповідно до положень та вимог п. 3 ч. 10 ст. 374 МК України, при ввезенні (пересиланні) на митну територію України звільняються від оподаткування митними платежами товари, призначені для забезпечення звичайних повсякденних потреб громадянина та початкового облаштування, що ввозяться (пересилаються) громадянами у зв'язку з переселенням на постійне місце проживання в Україну протягом шести місяців з дня видачі документа, що підтверджує право громадянина на постійне проживання в Україні, за умови документального підтвердження того, що до дня видачі цього документа громадянин проживав на території країни, з якої він прибув, не менше трьох років.
Із аналізу наваеденої норми вбачається, що для отримання митних пільг, позивач повинен довести, що до дня видічі доркумента, підтверджуючого право на постійне проживання в Україні, він має документальне підтвердження того, що до цієї дати він проживав на території країни, з якої прибув, не менше трьох років.
Згідно до положень ч. 2 ст. 72 КАС України, обставини, визнані судом загальновідомими, не потрібно доказувати.
Судом встановлено, і це не оспорюється сторонами, що позивач, відповідно до паспорта громадянина України № КС 425622, виданого 09.06.2008, має громадянство України.
Довідка про повернення позивача на постійне місця проживання до України видана 01.06.2012.
Далі, відповідно до зазначеного паспорту, позивач 25.05.2009 отримав дозвіл на проживання для воз'єднання родини, що дісний до 29.10.2010.
Судом встановлено, що відповідно відміток цього паспорту, позивачеві 05.11.2010 було видано дозвіл на проживання до 29.10.2012, для воз'єднання з родиною.
Далі, відповідно до довідки Генерального Консульства України від 11.04.2012 за №
61229/36-091-137, за підписом Генерального Консула України Юркіна О.В., позивач дійсно перебував на постійному коснсульському обліку в Салоніках (Грецька Республіка) у період з 24.01.2011 до 11.04.2012, знятий у зв'язку із поверненням до України.
Таким чином, суд вважає за необхідне зазначити, що термін пербування (проживання) позивача на території країни, з якої він прибув, закінчився з моменту зняття із консульського обліку про проживання (перебування) на території цієї країни, тобто 11.04.2012.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобави доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Згідно вимог ст. 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права, честь і гідність інших осіб.
Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне зазначити, що позивач, будучи громадянином України, незважаючи від того, де він знаходиться і що діє, повинен додержватися неухильного виконання Конституції та інших законів України.
Далі, відповідно до п. 1і п. 3 Правил ведення обліку громадян України, які постійно проживають або тимчасово перебувають за кордоном, та дітей - громадян України, які всиновлені іноземцями, затверджених наказом Міністерства закордонних справ України за № 207-а від 29.11.1999 та зареєстрованого Міністерством юстиції України 22.12.1999 № 904/4197 (що діяли на час перебування позивача за кордоном), позивач повинен бу в стати на консульський облік у якості громадянина України, що перебуває за кордоом, при цьому у паспорті повинна бути зроблена відмітка, що повинна враховуватия при отриманні митних пільг, і що виходить із вимог законодавства, які позивач повинен був виконувати.
Таким чином, суд вважає за необхідне зазначити, що лише відмітки консульського обліку у країні перебування (проживання) можуть бути доказами початку та кінця такого перебування (проживання).
Суд не бере до уваги посилання позивача на довідки з країни, де він перебував, враховуючи, що вони повинні відповідати відміткам консульського обліку, на який позивач повинен був стати згідно до вимог законодавства країни, до громадянства якої він належить, і законодавство якої повинен неухильно виконувати.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Із наданого позивачем паспору КС 425622 від 09.06.2008, вбачається, що його прийнято на тимчасовий консульський облік 16.07.2007, і який продовжений до 29.10.2010.
Далі, згідно відміток паспорта позивача, у період із 29.10.2010 по 27.12.2010, на консульському обліку країни, з території якої він прибув, він не значився.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не можуть бути задоволені, враховуючи те, що останній не надав суду належних доказів проживання (перебування) на території країни, з якої він прибув, не менш трьох років.
Згідно з частиною 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 13.08.2011 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 17.08.2012, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-4,9,11,71,72,94,128,159,160163,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ
У задоволенні адміністративного позову громадянина ОСОБА_3 до Луганської митниці про визнання протиправною та скасування Картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 08.06.2012 за № 702200002/2/00016, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії -відмовити за необгрунтованістю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова в повному обсязі складена та підписана 17.08.2012.
Суддя С.К. Коршиков