ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2012 року Справа № 2а/0370/2360/12
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого, судді Смокович В.І..,
при секретарі Литвиненко І.П.,
за участю представників позивача Семенюк В.П., Скольбушевської О.М.,
відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Ковельського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення коштів,
ВСТАНОВИВ:
Ковельський міськрайонний центр зайнятості (Ковельський МЦЗ, позивач) звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 (відповідач) про стягнення коштів у розмірі 5 186,97 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач з 22 вересня 2010 року була зареєстрована в Ковельському міськрайонному центрі зайнятості як така, що шукає роботу. Відповідно до положень статті другої Закону України «Про зайнятість населення» 29 вересня 2010 року їй було надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю, яка за період з 29 вересня 2010 року по 10 травня 2011 року склала 5 186,97 грн. Згідно запиту від 17 березня 2011 року №575/01-23 позивачем проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення ОСОБА_3 в ході проведення якого було встановлено, що відповідач не мала права отримувати грошове забезпечення по безробіттю, так як перебувала у цивільно-правових відносинах з ТзОВ «Еулайф груп» і приховала цей факт при поданні заяви до Ковельського міськрайонного центру зайнятості. В добровільному порядку отриманих коштів, а саме 5 186,97 грн., ОСОБА_3 не повернула, а тому позивач просить стягнути їх з останньої в користь Ковельського міськрайонного центру зайнятості, як робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, подали додаткові докази в обґрунтування заявлених вимог та просили позов задовольнити.
Відповідач - ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позову заперечила з огляду на наступне. Під час реєстрації відповідача як такої, що шукає роботу, останньою було надано Ковельському МЦЗ всі необхідні документи для такої реєстрації. Звертає увагу, що цивільно-правовий договір відрізняється від трудового договору, зокрема тим, що період роботи по цивільно-правовому договору не заноситься в трудову книжку, а оплата здійснюється одноразово по факту виконання роботи та досягнутого результату після підписання акту виконаних робіт. Так, відповідач наголошує, що останні страхові поліси були укладені нею ще у серпні 2010 року, оплату за які отримала в жовтні 2010 року, більше вона не працювала, актів виконаних робіт не підписувала і відповідно оплати за виконані роботи не отримувала. Договір №3975511 укладений нею з ТзОВ «Еулайф груп» 14 червня 2010 року розірвано на підставі пункту договору 4.1.3.6 19 березня 2011 року, тобто були відсутні результати роботи Консультанта, а тому вважає, що допомогу по безробіттю від Ковельського МЦЗ отримувала законно, просить у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 з 22 вересня 2010 року була зареєстрована в Ковельському міськрайонному центрі зайнятості як така, що шукає роботу. 29 вересня 2010 року на підставі статті другої Закону України «Про зайнятість населення» їй було надано статус безробітної та відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» призначена виплата допомоги по безробіттю. Протягом періоду з 29 вересня 2010 року до 10 травня 2011 року Ковельським міськрайонним центром зайнятості відповідачу виплачувалась допомога по безробіттю, яка в загальній сумі склала 5186,97 грн., що підтверджується довідкою №99 (а.с.4).
З дослідженої судом заяви ОСОБА_3 від 29 вересня 2010 року до Ковельського міськрайонного центру зайнятості про надання статусу безробітного (а.с.6) вбачається, що остання не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, не надає послуги за договорами цивільно-правового характеру, пенсії не отримує, не має права на пенсію за віком, в тому числі на пільгових умовах та на пенсію за вислугу років.
Правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, а також соціальної гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю визначає Закон України "Про зайнятість населення".
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про зайнятість населення" (далі - Закон України № 803 -ХІІ) безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.
Відповідно до пункту "є" частини першої статті 4 вказаного закону держава гарантує працездатному населенню у працездатному віці в Україні: виплату безробітним в установленому порядку допомоги по безробіттю матеріальної допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги по безробіттю членам сім'ї, які перебувають на їх утриманні, та інших видів допомоги.
Статтею 11 Закону України № 803 -ХІІ передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист у сфері зайнятості згідно із законодавством України про зайнятість. Особи, визнані у встановленому порядку безробітними, мають право на одержання допомоги по безробіттю.
Таким чином, право на одержання допомоги по безробіттю мають лише ті особи, які визнані у встановленому порядку безробітними.
Відповідно до пункту "б" частини третьої статті 1 Закону України № 803 -ХІІ від 01.03.1991 року в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах: громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство".
Пунктом 8 частини першої статті 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості.
З матеріалів справи вбачається та не заперечувалося сторонами в судовому засіданні, що актом від 23 січня 2012 року № 60 про розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (а.с.10) зафіксовано, що при проведенні перевірки був виявлений факт перебування відповідача ОСОБА_3 у цивільно-трудових відносинах із ТзОВ «Еулайф груп» з 14 червня 2010 року до 19 березня 2011 року, який підтверджуються договором від 14 червня 2010 року №3875511 та додатками до нього (а.с.11-14, 33-40), актом виконаних робіт, листами ТзОВ «Еулайф груп» (а.с.15-17).
01 лютого 2012 року Ковельським міськрайонним центром зайнятості було видано наказ №НТ120201 щодо ОСОБА_3 (а.с.9 зворот) про повернення допомоги по безробіттю за період з 29 вересня 2010 року до 10 травня 2011 року. 03 лютого 2012 року позивачем було направлено претензію (а.с.41) на адресу відповідача, яку остання отримала 11 лютого 2012 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. 27 лютого 2012 року ОСОБА_3 надала відповідь на претензію в якій з вимогою про повернення коштів не погоджується і вважає претензію необґрунтованою та безпідставною (а.с.43).
Відповідно до частини другої статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. У разі виїзду особи, зареєстрованої в установленому порядку як безробітна, за межі України з метою працевлаштування чи здійснення іншої діяльності, спрямованої на отримання прибутку, така особа зобов'язана повідомити про це державну службу зайнятості.
Частиною третьою статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Отже, в порушення вимог вказаної статті відповідач під час перебування в центрі зайнятості на обліку не надала відомостей про обставини, що впливають на умови виплати допомоги по безробіттю та приховала свої цивільно-правові відносини із ТзОВ «Еулайф груп». Повідомлення таких обставин законодавство покладає на особу. В даному випадку ОСОБА_3 умисно не виконала своїх обов'язків, у зв'язку з чим відповідно до вищезазначеного вказана сума підлягає стягненню із винної особи.
За період з 29 вересня 2010 року до 10 травня 2011 року Ковельським МЦЗ призначено та виплачено ОСОБА_3 допомогу по безробіттю в розмірі 5186,97 грн.
Судом встановлено, що позивачем були здійснені заходи щодо повернення виплачених коштів шляхом надіслання претензії, проте, відповідачем в добровільному порядку кошти не сплачені.
Судом не береться до уваги пояснення ОСОБА_3, що починаючи з 29 вересня 2010 року , тобто з часу надання їй статусу безробітної, нею не вчинялись консультативні послуги згідно договору від 14 червня 2010 року №3875511 та останні кошти отримані в жовтні 2010 року за виконані роботи в серпні 2010 року (а.с.45), оскільки матеріалами по справі підтверджено, що даний договір розірваний лише 19 березня 2011 року, тобто суд прийшов до висновку про те, що ОСОБА_3 мала всі підстави і права бути консультантом, а саме вчиняти дії згідно цивільно-правового договору №3875511 до 19 березня 2011 року.
Згідно з частиною першою пункту 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2006 року N 357 у разі встановлення центрами зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.
Частиною четвертою пункту 7 вказаного Порядку передбачено, що у разі відмови особи повернути кошти або відмови роботодавця відшкодувати кошти, а також у разі неповернення (невідшкодування) їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.
Отже, ОСОБА_3 перебуваючи в цивільно-правових відносинах, не мала права на отримання допомоги по безробіттю, а тому дана допомога в сумі 5186,97 грн. отримана незаконно і підлягає поверненню.
Таким чином, оскільки заявлені позовні вимоги позивача, суб'єкта владних повноважень, є законними, обґрунтованими та підтверджуються належними доказами, тому суд дійшов висновку про необхідність задоволення адміністративного позову шляхом прийняття постанови про стягнення з ОСОБА_3 коштів в сумі 5 186,97 грн.
Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України "Про зайнятість населення", Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Ковельського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення коштів задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Ковельського міськрайонного центру зайнятості кошти в сумі 5186,97 (п'ять тисяч сто вісімдесят шість гривень дев'яносто сім копійок).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.І.Смокович
Повний текст постанови виготовлений 17 серпня 2012 року.