КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-476/11 Головуючий у 1-й інстанції: Шумко А.В.

Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"09" серпня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Грищенко Т.М., Петрик І.Й.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги відповідачів Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації, Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва на Постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 20.05.2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва про визнання дій протиправними, зобов'язання перерахунок пенсії та щорічної допомоги на оздоровлення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив визнати неправомірними дії в проведенні перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення та щомісячної додаткової пенсії, передбачені ст.ст. 48, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та зобов'язати здійснити перерахунок та виплату вказаної допомоги відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у розмірі 3 мінімальних заробітних плат за період з моменту виникнення права на дану щорічну допомогу, та вказаної додаткової пенсії, відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком з моменту виходу на пенсію по дату винесення рішення суду.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 20.05.2011 року зазначений адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідачі подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянти аргументують посиланням на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Аналізуючи вимоги позивача про зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення, згідно зі статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та щомісячної додаткової пенсії, відповідно до ст. 51 вказаного Закону України, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач перебуває на обліку у відповідача як постраждалий внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії. Щороку позивачу виплачувалася допомога на оздоровлення, зокрема, в 2010 році згідно Постанови Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005 року позивачу була виплачена допомога в сумі 75 грн.

Відповідно до частини 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щорічна допомога на оздоровлення евакуйованим з зони відчуження у 1986 році 3 категорії виплачується в розмірі 3-х мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

За таких обставин судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач мав право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі трьох мінімальних заробітних плат, однак виплата відповідачем здійснювалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Доводи апелянтів про необхідність застосування вказаної Постанови КМ України для визначення розмірів виплат позивачу щорічної допомоги на оздоровлення, необґрунтовані і суперечать ч.2 ст. 19 Конституції України, згідно якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Зазначеною Постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»встановлено конкретні розміри щорічної допомоги на оздоровлення в твердій грошовій сумі, що суперечить Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який встановив розмір щорічної допомоги як величину кратну мінімальній заробітній платі.

В даному випадку мають враховуватися засади пріоритетності Законів України над урядовими нормативними актами та вимоги ст. 92 Конституції України, згідно якої виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина (п.1) та основи соціального захисту (п.6).

Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).

Також відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеної допомоги позивачу не є підставою для невиконання відповідачем своїх зобов'язань, встановлених статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Аналізуючи вимоги позивача про зобов'язання провести перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 КАС України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України за Законами України.

Отже, вимоги позивача про зобов'язання здійснити перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»особам, віднесеним до 3 категорії, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

Разом з тим, при визначенні розміру додаткової пенсії відповідач керувався Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530, тобто в розмірі 10% прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність.

Таким чином, колегія суддів вважає, що при визначенні розміру пенсії застосуванню підлягають норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не Постанови Кабінету Міністрів України.

Зі ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»вбачається, що під час визначення розміру пенсії за основу її нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

Згідно чинного законодавства розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.

Враховуючи наведені положення діючого законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про задоволення адміністративного позову, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись, ст.ст. 2, 160, 183-2, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги відповідачів Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації, Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва- залишити без задоволення.

Постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 20.05.2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Петрик І.Й.