АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
03680, м. Київ вул. Солом'янська, 2-а
Справа №22-ц/2690/6820/12 Головуючий в 1 інстанції - Лазаренко В.В.
Доповідач - Желепа О.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 серпня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого Желепи О.В.
Суддів Кабанченко О.А., Ящук Т.І.
При секретарі Дубик Ю.Г.
За участю:
Позивачки: ОСОБА_2
Представника позивача: ОСОБА_3
Представника відповідача ОСОБА_4
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 29 лютого 2012 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про стягнення суми, -
Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення позивача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
В С Т А Н О В И Л А:
Позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з відповідача на її користь грошові кошти в сумі 474000 грн., еквівалент якої становить 60000 доларів США, витрати на оплату судового збору у сумі 1700 грн. та витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн.
Обґрунтовувала свої позовні вимоги тим, що 02.08.2010 року сторони уклали попередній договір, відповідно до якого взяли на себе зобов'язання в майбутньому, в строк до 02.09.2010 року, укласти і належним чином оформити договір купівлі-продажу нерухомого майна на умовах і в порядку, визначених цим Договором.
Проте, відповідач не виконала взяті на себе попереднім договором зобов'язання, основний договір купівлі-продажу квартири укладено між сторонами не було.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 29.02.2012 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про стягнення суми - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 грошову суму за попереднім договором від 02.08.2011 року в розмірі 474 000 гривень та витрати з оплати судового збору у сумі 1700 гривень, а всього - 475 700, 00 гривень.
Не погодившись з таким рішенням, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення , яким в позові відмовити. В скарзі зазначав, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими є недоведеними. Суд першої інстанції не врахував, що зобов'язання за попереднім договором припинилося, адже позивач не звертався в строки, визначені договором, для укладення основного договору ні в усній, ні в письмовій формі, що свідчить про відсутність намірів укладення даного договору в цілому.
В апеляційному суді представник відповідача доводи скарги підтримав.
Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував і просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого судом рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 635 Цивільного кодексу України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.
Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.
Відповідно до ч. 2 ст. 635 ЦК України сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 3 ст. 635 ЦК України, зобов 'язання встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку, встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
Згідно частини 2 статті 570 ЦК України якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Ст. 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином у встановлений строк, якщо строк виконання зобов'язання не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції вважав встановленими наступні обставини:
02.08.2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було укладено попередній договір, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований у реєстрі за №2756.
Згідно п.1 попереднього Договору між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 досягнута домовленість про наміри в строк до 02.09.2010 року укласти договір купівлі-продажу, за яким продавець /ОСОБА_5/ зобов'язується продати, а покупець /ОСОБА_2/ купити квартиру АДРЕСА_1.
Вказана квартира належить продавцеві ОСОБА_5 на підставі договору купівлі - продажу квартири, посвідченого Каплуном Ю.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 30.11.2004 року за р. № 8235 та зареєстрованого в КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» 02.12.2004 року за реєстровим № 291 про що зроблено запис в реєстровій книзі № д. 427-89.
У відповідності до п. 5 попереднього договору ОСОБА_2 передала, а ОСОБА_5 прийняла, в рахунок оплати за майбутнім Договором купівлі - продажу вищевказаної квартири, грошову суму у розмірі 237 000 (двісті тридцять сім тисяч) гривень, 00 копійок, що становить еквівалент 30 000 (тридцять тисяч) доларів США.
Відповідно до п.11 попереднього договору продавець, що одержав цю суму у випадку невиконання умов даного договору та/або відмови від укладення договору купівлі-продажу зобов'язується повернути покупцю суму у розмірі 474 000 грн. , еквівалент 60 000 доларів США. (тобто подвійний розмір переданої суми)
Відповідно до п. З попереднього договору ОСОБА_5 зобов'язалась до 02.09.2010 року оформити всі необхідні документи для відчуження квартири АДРЕСА_1.
Також судом було встановлено, що на момент укладення попереднього договору, квартира, яка повинна була придбаватись, перебувала в іпотеці .
Відповідно до іпотечного договору №299/ФКВ-06 від 26.07.2006 року, укладеного між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_5, предметом іпотеки є квартири АДРЕСА_1.
Згідно п. 3.1.2 Іпотечного договору ОСОБА_5, як іпотеко держатель, зобов'язана не відчужувати Предмет іпотеки у будь-який спосіб та не обтяжувати його зобов'язаннями з боку третіх осіб без отримання на це попередньої письмової згоди Іпотеко держателя.
В пункті 6 попереднього договору зазначено про наявність заборони відчуження нерухомого майна.
Тобто на момент укладення договору, обидві сторони були повідомлені про наявність заборони відчуження, проте уклали договір.
Судом було також встановлено, що основний договір між сторонами укладений не був.
Задовольняючи позов, про стягнення суми 474 000 грн., суд першої інстанції, виходив з того, що ОСОБА_5 не надала доказів на підтвердження того, що вона до обумовленої попереднім договором дати - 02.09.2010 року, оформила всі необхідні документи для відчуження квартири АДРЕСА_1.
Колегія суддів з таким висновком в повній мірі погодитись не може, так як суд першої інстанції не повно встановив обставини справи, які мають значення для її вирішення, та не застосував всі норми матеріального права, які підлягали застосуванню.
Так суд , стягуючи суму 474 000 грн., виходив з вимог ч.2 ст. 635 ЦК України, та з обов 'язку сторони винної в не укладенні основного договору відшкодувати іншій стороні завдані збитки.
При цьому суд в рішенні та позивач в позовній заяві не зазначив жодних доказів, якими б підтверджувалось спричинення збитків не укладенням основного договору в сумі, яка була стягнута судом, а також не надано жодних доказів про направлення позивачем пропозиції на адресу відповідача укласти основний договір, від якої остання відмовилась.
Суд першої інстанції не звернув увагу на зміст договору в якому не було визначено сторонами, який спосіб забезпечення виконання зобов 'язання вони обрали.
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язань.
При з 'ясуванні вказаних обставин під час розгляду справи в апеляційному суді, представник позивача зазначила, що сума, яка перевищує передані позивачем кошти за попереднім договором є неустойкою
За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Визначення пені наведено в ч. 3 ст. 549 ЦК України, якою є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Таким чином посилання представника позивача в апеляційному суді, що сума стягнута судом першої інстанції, понад передану за попереднім договором суму є неустойкою не відповідає ні вимогам закону , ні умовам договору, в якому не зазначено, що сума передбачена п.11 договору, яку продавець зобов 'язаний сплатити в разі не виконання умов попереднього договору є неустойкою (штрафом чи пенею)
Суд першої інстанції помилково не з'ясував, що сума, яка була передана позивачем за умовами попереднього договору, з врахуванням не укладення сторонами основного договору є авансом, виходячи з вимог ч.2 ст. 570 ЦК України, і тому відповідно у позивача відсутнє право вимагати вказану суму в подвійному розмірі, в разі порушення зобов 'язання кредитором.
Такий правовий наслідок відповідно до ст. 571 ЦК України, передбачений лише для зобов'язання забезпеченого завдатком.
Також, суд безпідставно не застосував ч. 3 ст. 635 ЦК України, відповідно до якої зобов 'язання встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку, встановленого попереднім договором,
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги, підлягають частковому задоволенню, стягненню на користь позивача підлягає лише передана нею сума за попереднім договором 237 000 грн., а не 474 000 грн., тому, що позивачем не доведено спричинення їй збитків в такому розмірі. Посилання позивача на те, що ціни на нерухомість збільшились і вона не зможе придбати аналогічну кватиру за такою ж ціною, як на період 2010 року, тобто на момент укладення попереднього договору є лише припущенням останньої і належними доказами не доведене ні в суді першої ні в суді апеляційної інстанції.
Так, як відповідно до умов договору відповідачка суму 237 000 грн. повинна була повернути протягом 3 днів після відмови укласти основний договір, відповідно позивачка має право на отримання від відповідача суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних на підставі ст. 625 ЦПК України, в разі звернення до суду з такими вимогами.
Отже, при вирішенні даної справи суд не виконав вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення, ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому , керуючись вимогами ст. 309 ЦПК України воно підлягає зміні шляхом зменшення стягнення грошової суми з 474 000 грн. до 237 000 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 - задовольнити.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 29 лютого 2012 року - змінити, виклавши резолютивну його частину в такій редакції:
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 грошову суму за попереднім договором від 02.08.2011 року в розмірі 237 000 гривень та витрати з оплати судового збору у сумі 1700 гривень, а всього - 238 700, 00 гривень.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий Судді