Судове рішення 22-ц/2690/3855/2012 від 20.08.2012

Судове рішення #24310257

справа № 22-ц/2690/3855/2012 головуючий у 1-й інстанції: Пасинок В.С.

категорія: доповідач: Іванченко М.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого судді: Іванченка М.М.

суддів: Кабанченко О.А., Желепи О.В.

при секретарі: Вендоліній А.М.

за участю: позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - Лук'янчука А.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства «Українській страховий дім», третя особа: Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України про захист прав споживача та визнання пункту договору страхування автотранспорту недійсним,-

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 грудня 2011 року, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 22 грудня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування рішення та ухвалення нового про задоволення позову. Апелянт вказує на неповне та неправильне з'ясуванням судом обставин, що мають значення для вирішення спору, а також висновки суду не відповідають обставинам справи.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його представник підтримали апеляційну скаргу. Пояснили суду, що пункт 8.1.5 договору страхування порушує його права споживача та в зв'язку з цим просить суд визнати зазначений пункт договору страхування недійсним.

Представник відповідача - Лук'янчук А.В., проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував, вважав, що спір судом вирішений правильно.

Третя особа Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України свого представника в судове засідання не направила, повідомлена належним чином, про причини неявки суду не повідомила.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 08 вересня 2008 року між відповідачем та ОСОБА_1 був укладений Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів НТ-08 № 0100. Предметом Договору страхування є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України і пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом марки Тойота Камрі (д.н. НОМЕР_1).

22 жовтня 2008 року за участю автомобіля позивача сталася ДТП, при якій належний позивачу автомобіль було пошкоджено, що підтверджується довідкою ВДАІ з обслуговування Києво-Святошинського району при УДАІ ГУМВС України у Київській області № 8255296 від (а. с. 11).

Відповідно до пункту 8.1.5 Договору страхування, протягом трьох робочих днів з моменту, коли страхувальнику стало відомо про ДТП або іншу подію, яка, згідно із переліком застрахованих ризиків може бути визнана страховим випадком, надати письмову заяву про настання страхового випадку особисто страховику, а у разі неможливості, у письмовій формі відправити страховику інформацію про цю подію (по факсу, телеграфу, листом на замовлення).

ОСОБА_4 надав відповідачу письмову заяву про те, що 22.10.2008 року сталась дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу марки Тойота Камрі (д.н. НОМЕР_2), лише 07 квітня 2009 року (а. с. 40).

Таким чином, заява про настання страхового випадку надана відповідачу з простроченням у понад чотири місяці, що й стало підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування за вищевказаною подією.

Згідно з п.5 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про страхування», підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування є несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин.

Відповідно до пп. 11.2.6. Договору страхування підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування є несвоєчасне повідомлення відповідачу про настання страхового випадку без поважних на це причин.

Таким чином, відповідач відмовив у виплаті страхового відшкодування ОСОБА_4 на законних підставах.

Відповідно до ст. ст. 3, 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Умови договору визначаються і погоджуються на розсуд сторін, крім тих, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Викладені в тексті договору його істотні умови, права і обов'язки сторін, зокрема дії страхувальника при настанні збитків, погоджені сторонами, про що свідчить його підписання ними, в т. ч. позивачем.

Посилання ОСОБА_4 на те, що відповідачем порушені вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки пункт 8.1.5. Договору є незаконним, несправедливим та встановив жорсткі обов'язки для нього перед страхувальником, є безпідставними та надуманими.

На думку колегії суддів, обов'язок страхувальника протягом трьох робочих днів надати страховику письмову Заяву про настання страхового випадку не є несправедливим, жорстким, який неможливо виконати або який ставить страхувальника у скрутне матеріальне становище.

Крім того, позивач не навів суду першої інстанції жодної правової підстави для визнання пункту договору недійсним.

Тому суд дійшов до правильного висновку та дав належну правову оцінку обставинам справи відмовляючи в задоволенні зазначеного позову.

Доводи скарги на законність прийнятого рішення не впливають.

За таких обставин підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, виходячи з наведених в апеляційній скарзі підстав, відсутні.

Неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, і дають можливість апеляційному суду вийти за межі доводів апеляційної скарги для перевірки законності рішення в цій частині, що передбачено ч. 3 ст. 303 ЦПК України, не встановлено.

Тому колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу і залишає без змін рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 грудня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий суддя: судді: