АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
03680, м. Київ вул. Солом'янська, 2-а
Справа №22-ц/2690/11039/12 Головуючий в 1 інстанції - Зубков С.О.
Доповідач - Желепа О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 серпня 2012 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого Желепи О.В.
суддів Кабанченко О.А., Ящук Т.І.
при секретарі Дубик Ю.Г.
за участю:
представника відповідачів: Крат В.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 01 червня 2010 року в справі за позовом Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення представника відповідачів, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-
ВСТАНОВИЛА:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому просив стягнути з них заборгованість за кредитним договором №55/П/99/2008-840 від 25 січня 2008 року. Посилався на те, що за вказаним договором відповідачу ОСОБА_5 був наданий кредит в сумі 355 600 доларів США 00 центів, але відповідач заборгованість повністю не сплачує. З метою забезпечення виконання зобов'язань між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_6 було укладено договір поруки від 25 січня 2008 року.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 01.06.2010 року позов Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4 солідарно на користь Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра» заборгованість у сумі 3 668 126 грн. 42 коп. та судові витрати в сумі 1820 горн. 00 коп.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 11.06.2012 року в задоволені заяви представника відповідачів про перегляд заочного рішення відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подали апеляційну скаргу, в якій просили його змінити в частині стягнення з відповідачів солідарно суми заборгованості по кредиту, відмовити в задоволені позову про стягнення з ОСОБА_4.
В скарзі вказували на те, що заочне рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилалися на те, що відповідно до договору кредиту позивач повинен був надати позичальнику 355 600 доларів США, а ОСОБА_3 фактично отримав 350 000 доларів США. Також зазначили, що в договорі поруки поручитель поручався тільки на суму 35 000 доларів США та те, що банком не було направлено поручителю повідомлення з вимогою про виконання умов зобов'язання за кредитним договором. Зазначали, що ніяких вимог від банку про дострокове повернення кредиту не отримували, а кінцевий строк повернення кредиту ще не настав.
В суді апеляційної інстанції представник відповідачів доводи скарги підтримала.
Представник банку до суду повторно не з'явився про день і час розгляду справи повідомлений.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти
З матеріалів справи вбачається, що 25 січня 2008 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №55/11/99/2008-840 згідно з яким було надано кредит в сумі 355 600 доларів США зі сплатою 12,89 % на рік і Погашенням згідно умов вказаного договору.
З метою забезпечення зобов'язань за кредитним договором від 25.01.2008 року було укладено договір поруки з ОСОБА_4, відповідно до якого остання зобов'язувалися в повному обсязі відповідати перед кредитором за виконання ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором №55/11/99/2008-840 від 25 січня 2008 року, як існуючих на час укладання вказаної угоди так і тих які можуть виникнути в майбутньому.
Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином
відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства,
за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог,
що звичайно ставляться.
Свої зобов'язання за договором позивач виконав належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним
належним чином.
Відповідно до ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором, або законом.
Відповідно ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач на потязі дії терміну договору порушив строки погашення кредиту передбачені графіком погашення заборгованості.
Колегія суддів погоджується з таким висновком районного суду, так як він в повній мірі відповідає встановленим обставинам справи та вимогам Закону.
Відповідач умови договору не виконав, внаслідок чого станом на 11.01.2010 року заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 459 377 доларів США 13 центів, що еквівалентно по курсу НБУ 3 668 126 грн. 42 коп., що складається з: простроченої заборгованості за кредитом в сумі 355 600 доларів США 00 центів, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 2 839 466 гривня 00 копійок; простроченої заборгованості по сплаті відсотків в сумі 88 291 доларів США 71 центів, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 705 009 гривні 28 копійки; пеня в сумі 15 485 доларів США 43 центів, що в еквівалентні по курсу НБУ становить 123 651 гривні 14 копійок.
Розмір заборгованості підтверджується наданим позивачем розрахунком, який в суді апеляційної інстанції представником відповідачів спростований не був.
Враховуючи наведе суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та застосував вищенаведені норми матеріального права та дійшов висновку про доведеність позовних вимог про солідарне стягнення заборгованості з боржника та поручителя в сумі визначеній позивачем.
Доводи апеляційної скарги про те, що сума за яку поручилася ОСОБА_4 складає лише 35 000 доларів США спростовується наявним у матеріалах справи договором поруки від 25.01.2008 року (а.с. 11), в якому зазначено що кредит повинен бути повернуто до 25.01.2028 року в сумі яка зазначена прописом, а саме триста п'ятдесят тисяч доларів США.
Та обставина, що цифрами зазначено 35 000, не свідчить про те, що кредит надавався саме в такому розмірі , тому, що прописом чітко зазначено триста п'ятдесят тисяч доларів США.
Доводи скарги про те, що поручителю не направлялась вимога про погашення заборгованості також не приймаються апеляційним судом , тому, що з позовом позивач звернувся в лютому 2010 року, заочне рішення в даній справі відповідачі отримали в серпні 2011 року і жодних дій за вказаний період для погашення заборгованості ні боржник ні поручитель не вчинили, а тому відповідно, посилання поручителя на не направлення йому повідомлення про наявну заборгованість та вимоги про її повернення не може бути підставою для звільнення останнього від виконання своїх обов'язків за договором поруки.
Доводи скарги про те, що за відсутності вимоги про дострокове стягнення суд не мав права стягувати всю суму заборгованості. Також не ґрунтуються на законі, тому, що відповідно до ч. 2 ст.1050 банк має право вимагати достроково всю суму боргу, в разі прострочення боржником повернення частини боргу.
Доводи скарги про те, що відповідно до заяви про видачу готівки видавалась сума 350 000 доларів., а не 355 600, а тому розмір заборгованості не вірно визначений також є безпідставні, тому, що відповідно до п.1.5 договору боржник зобов'язаний був сплатити банку комісію в сумі 1,5 % від суми виданих коштів, а тому відповідно різницю між виданими коштами та сумою зазначеною в кредитному договорі складає комісія, яка відповідачем не сплачувалась, а при видачі кредиту, сума кредиту видавалась за мінусом комісії.
Посилання в скарзі, що поручитель не поручався за повернення боржником вказаної суми, також є безпідставні, тому, що відповідно до п.1.1. кредитного договору поручитель взяв на себе зобов'язання повернути до 25.01.2028 року суму 350 000 доларів США, а також сплатити відсотки за користування кредитом та інші платежі передбачені кредитом , тобто і комісію, яка була передбачена кредитним договором.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Суд повно і об'єктивно з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін зібраними у справі доказами, яким дав належну правову оцінку.
Рішення суду першої інстанції ухвалене без порушення норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - відхилити.
Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 01 червня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий Судді