АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 липня 2012 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого Чернушенка А.В.
суддів Бартащук Л.В., Беця О.В.
за участю прокурора Турика М.П.
захисника ОСОБА_1
обвинуваченої ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченої
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки міста Жмеринки Вінницької області, українки, громадянки України, з вищою освітою, одруженої, має неповнолітню дитину, непрацюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимої,
яка обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 та ч. 3 ст. 190 КК України, на постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 16 липня 2012 року про продовження строку тримання під вартою, -
ВСТАНОВИЛА:
В провадженні СВ Солом'янського РУ ГУМВС України в місті Києві знаходиться кримінальна справа № 59-2607, яка порушена 20 січня 2011 року відносно ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 та ч.3 ст. 190 КК України.
18 травня 2012 року ОСОБА_2 затримана в порядку ст. 115 КПК України.
Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 19 травня 2012 року відносно ОСОБА_2 було змінено запобіжний захід з підписки про невиїзд на взяття під варту.
__________
Справа № 10/2690/1459/ 2012 Категорія ст. 165-3 КПК України
Головуючий в суді 1-ї інстанції Зелінська М.Б. Доповідач Чернушенко А.В.
Постановою від 26 червня 2012 року ОСОБА_2 пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.190 та ч.3 ст. 190 КК України.
13 липня 2012 року слідчий СВ Солом'янського РУ ГУМВС України в місті Києві Кулаєва О.В. звернулася з поданням, погодженим із прокурором
Солом'янського району міста Києва Шуляковою В.Ф., до Солом'янського районного суду міста Києва про продовження строку тримання під вартою
ОСОБА_2 до трьох місяців, мотивуючи це тим, що досудове слідство по кримінальній справі не може бути закінчено у встановлений законом строк у зв'язку з тим, що для повного, всебічного та об'єктивного розслідування необхідно виконати вимоги ст.ст. 218-220 КПК України та скласти обвинувальний висновок по кримінальній справі. Тому для виконання вищезазначених процесуальних дій, як зазначає слідчий, необхідний додатковий строк не менше одного місяця.
Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 16 липня 2012 року продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_2 до трьох місяців, а саме до 18 серпня 2012 року.
19 липня 2012 року захисник ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_2 подав апеляцію на постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 16 липня 2012 року, в якій просить зазначену постанову суду скасувати та обрати відносно ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. В обґрунтування апеляційних вимог захисник посилається на постанову про забезпечення безпеки учасника кримінального процесу від 29 червня 2012 року, в якій стверджується про те, що ОСОБА_2 в межах Київського СІЗО №13 може загрожувати потенційна небезпека життю, аж до повного фізичного знищення.
Розглянувши матеріали судової справи, заслухавши доводи апеляційної скарги, яку підтримав у судовому засіданні захисник, думку обвинуваченої, яка погодилася з апеляцією захисника, заслухавши думку прокурора, який заперечив проти доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника обвинуваченої ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 156 КПК України тримання особи під вартою під час досудового розслідування не повинно тривати більше двох місяців.
У випадках, коли у зазначений строк розслідування справи закінчити неможливо, а підстав для скасування чи зміни запобіжного заходу на більш м'який немає, він може бути продовжений судом за поданням, погодженим із відповідним прокурором.
Відповідно до вимог ст. 165-3 КПК України подання слідчого про продовження строку тримання під вартою повинно містити причини, у зв'язку з якими необхідно продовжити строк тримання під вартою, обставини та факти, що належить дослідити.
Відповідно до роз'яснень, які викладені в пунктах 19, 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 (із змінами, внесеними згідно з постановами Пленуму Верховного Суду України № 10 від 11 червня 2004 року та № 15 від 24 жовтня 2008 року) «Про практику застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», питання про продовження строків тримання під вартою в порядку, передбаченому ст. 165-3 КПК України, вирішується суддями відповідно до вимог ст. 156 КПК України.
При цьому звернуто увагу на обов'язковість дотримання, передбаченої ч. 3 ст. 165-3 КПК України процедури розгляду подання слідчого чи прокурора про продовження строку тримання під вартою.
Розглядаючи таке подання, суддя з'ясовує обставини, з якими закон пов'язує можливість обрання цього запобіжного заходу (статті 148, 150, 155, 165-2 КПК України), а також умови, за яких продовження строку є можливим (ст. 156 КПК України).
При обґрунтуванні рішення про продовження строків тримання під вартою слід враховувати вимоги статтей 148, 150 КПК України, статтей 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) та положень, встановлених у рішеннях Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини тривале безперервне тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений статтею 5 Конвенції.
Однак, по даній справі не існує таких реальних ознак наявності суспільного інтересу, про що також не зазначено і в поданні слідчого про продовження строку тримання обвинуваченої під вартою до трьох місяців.
Тому, саме національні, передовсім судові органи мають забезпечувати, щоб строк тримання під вартою не перевищував розумних строків. Вони повинні, належно враховуючи принцип презумпції невинуватості, дослідити всі факти, що свідчать про наявність або відсутність згаданого суспільного інтересу, який може дозволити відступити від принципу поваги до особистої свободи та викласти їх у своїх рішеннях при вирішенні питання про взяття під варту або продовження строку тримання під вартою.
Існування обґрунтованої підозри у скоєнні особою злочину є необхідною умовою для законності подальшого тримання її під вартою, але з часом існування лише цієї умови вже є недостатнім обґрунтуванням для продовження тримання особи під вартою, що не враховано органом досудового слідства по даній кримінальній справі.
У цьому контексті необхідно зазначити, що підхід Європейського суду з прав людини до розгляду доцільності продовження строків тримання особи під вартою як впродовж досудового розслідування, так і судового розгляду - ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Відповідно, кожне наступне подання про продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються, та їх аналіз як підстави подальшого втручання у право особи на свободу.
Однак зазначених вимог національного та міжнародного законодавства районний суд не взяв до уваги.
Як вбачається з матеріалів справи, у поданні про продовження строків тримання обвинуваченої ОСОБА_2 під вартою до трьох місяців органи досудового слідства не наводили відповідного обґрунтування ризиків, посилаючись головним чином на первісні підстави зміни ОСОБА_2 запобіжного заходу з підписки про невиїзд на взяття під варту, та не розглядали можливість застосування будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою.
Задовольняючи подання слідчого про продовження строків тримання під вартою ОСОБА_2, районний суд виходив з того, що обвинувачена, перебуваючи на волі, може продовжити злочинну діяльність, ухилятися від слідства та суду, перешкоджати встановленню істини у кримінальній справі.
Однак, районний суд не звернув увагу на те, що як у поданні слідчого, так і в матеріалах кримінальної справи взагалі відсутні будь-які конкретні дані про намір ОСОБА_2 ухилятися від слідства і суду, перешкоджати встановленню істини у справі та виконанню процесуальних рішень, як про це безпідставно зазначено в поданні слідчого та постанові суду.
Крім того, при прийнятті рішення районний суд не дослідив той факт, що ОСОБА_2 в межах Київського СІЗО №13 може загрожувати потенційна небезпека життю, аж до повного фізичного знищення, про що зазначено у постанові старшого слідчого СВ Солом'янського РУ ГУ МВС України Кулаєвої О.В. від 29 червня 2012 року.
Тяжкість злочину, на яку посилався як слідчий, так і суд, хоча і є необхідною умовою для законності тримання під вартою, але наявність лише цієї умови є недостатнім обґрунтуванням необхідності обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. А тому посилання в постанові суду на тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2, саме по собі не заслуговує на увагу.
Судом також безпідставно не враховані обставини, що характеризують обвинувачену ОСОБА_2, зокрема: її молодий вік, неповнолітню дитину, відсутність судимості, наявність постійного місця проживання.
Таким чином, наведені дані свідчать про те, що постанова Солом'янського районного суду міста Києва від 16 липня 2012 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_2 не містить обґрунтування доцільності застосування найбільш суворого запобіжного заходу - взяття під варту в контексті обставин зазначеної кримінальної справи, як цього вимагає національне та міжнародне законодавство.
За таких обставин у суду не було достатніх підстав для продовження строку тримання ОСОБА_2 під вартою до трьох місяців, а тому постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 16 липня 2012 року слід скасувати, а у задоволенні подання слідчого відмовити.
Оскільки в матеріалах справи немає достатніх підстав для продовження щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, колегія суддів вважає за необхідне обрати відносно неї запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд та відібрати у ОСОБА_2 письмове зобов'язання про явку на виклик особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора або суду, а також про те, що вона повідомить про зміну свого місця перебування.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 148, 150, 165-3, 362, 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляцію захисника ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 16 липня 2012 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_2 до трьох місяців - скасувати.
В задоволенні подання слідчого СВ Солом'янського РУ ГУМВС України в місті Києві Кулаєвої О.В., за погодженням із прокурором Солом'янського району міста Києва Шуляковою В.Ф., про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_2 до трьох місяців - відмовити.
Обрати відносно ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.
Відібрати у ОСОБА_2 підписку про невиїзд, зобов'язавши її не відлучатися з постійного місця проживання або з місця тимчасового знаходження без дозволу слідчого та роз'яснити їй, що у разі порушення підписки про невиїзд, вона може бути змінена більш суворим запобіжним заходом.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з-під варти звільнити.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора міста Києва.
Ухвала суду оскарженню не підлягає.
Головуючий: Чернушенко А.В.
Судді: Бець О.В.
Бартащук Л.В.