АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 липня 2012 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого Чернушенка А.В.
суддів Бартащук Л.В., Бець О.В.
за участю прокурора Турика М.П.
захисника ОСОБА_1
обвинуваченого ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Києва, громадянина України, з вищою освітою, працюючого електромонтажником у «Імір ГРУП», не одруженого, раніше не судимого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1
який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, на постанову Подільського районного суду м. Києва від 6 липня 2012 року про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту,-
ВСТАНОВИЛА:
В провадженні СВ Подільського РУ ГУ МВС України в місті Києві знаходиться кримінальна справа № 07-13675, яка порушена 27 червня 2012 року відносно ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
27 червня 2012 року ОСОБА_2 затримано в порядку ст. 115 КПК України.
Справа № 10/2690/1389/ 2012 Категорія ст. 165-2 КПК України.
Головуючий в суді 1-ї інстанції Декаленко В.С. Доповідач Чернушенко А.В.
30 червня 2012 року старший слідчий СВ Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві Скок Ю.В., за погодженням із прокурором Подільського району міста Києва Севрук Ю.Г., звернувся до Подільського районного суду міста Києва з поданням про обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, мотивуючи це тим, що ОСОБА_2 вчинив тяжкий злочин, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років, що може стати підставою для подальшого вчинення злочинів та знаходячись на волі може ухилятись від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі.
30 червня 2012 року постановою Подільського районного суду міста Києва строк затримання ОСОБА_2 продовжено до 10 діб з метою зібрання додаткових характеризуючих матеріалів та вчинення інших дій.
Постановою Подільського районного суду міста Києва від 6 липня 2012 року подання старшого слідчого СВ Подільського РУ ГУ МВС України в місті Києві Скока Ю.В. задоволено та обрано відносно ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді взяття під варту.
8 липня 2012 року захисник ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на постанову Подільського районного суду міста Києва від 6 липня 2012 року, в якій просить скасувати постанову районного суду міста Києва від 6 липня 2012 року, посилаючись на те, що в матеріалах справи відсутні дані, які б характеризували обвинуваченого ОСОБА_2. В обґрунтування апеляційних вимог захисник посилається також на те, що дійсно обвинувачений ОСОБА_2 відмовився від дачі показів, оскільки йому не був наданий своєчасно захисник та було порушено право обвинуваченого на захист. Крім того, як стверджує далі апелянт, навіть після надання ОСОБА_2 захисника, слідчий не вчинив ніяких слідчих дій та позбавив можливості ОСОБА_2 дати пояснення по обставинам справи і в повній мірі захистити себе. Дана кримінальна справа, як зазначено далі в апеляції, знаходиться у провадженні слідчого Нечипорука П.Д., а до суду з поданням про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту ОСОБА_2 звернувся старший слідчий Скок Ю.В., який взагалі не був залучений до розслідування цієї справи, що, на думку захисника, є порушенням норм КПУ України.
Розглянувши матеріали кримінальної і судової справи, заслухавши доводи апеляційної скарги, яку підтримав та доповнив в судовому засіданні захисник, пояснення обвинуваченого, який погодився з апеляцією захисника, заслухавши думку прокурора, який заперечив проти доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника обвинуваченого ОСОБА_1, підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 148 КПК України, якою визначені мета і підстави застосування запобіжних заходів, запобіжні заходи застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого з метою запобігти спробам ухилитися від дізнання, слідства або суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень.
Запобіжні заходи застосовуються за наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений, підсудний, засуджений буде намагатися ухилитися від слідства і суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність.
Якщо немає достатніх підстав для застосування запобіжного заходу, від підозрюваного, обвинуваченого або підсудного відбирається письмове зобов'язання про явку на виклик особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора або суду, а також про те, що він повідомить про зміну свого місця перебування.
Згідно ст. 150 КПК України, яка передбачає, обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім обставин, зазначених у статті 148 цього Кодексу, враховуються тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа, її вік, стан здоров'я, сімейний і матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання та інші обставини, що її характеризують.
Пленум Верховного Суду України в постанові від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» (із змінами і доповненнями), роз'яснив судам, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв'язку з чим він обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 149 КПК, можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч. 2 ст. 148 КПК, і його належної поведінки.
При цьому треба мати на увазі, що взяття під варту на стадіях дізнання і досудового слідства застосовується лише у випадку, коли особа підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі (ч. 1 ст. 155 КПК), і коли є достатні підстави вважати, що ця особа може ухилитися від слідства й суду або виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі чи продовжувати злочинну діяльність (ч. 2 ст. 148 КПК).
Однак зазначених вимог КПК України та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України районний суд не взяв до уваги.
Обираючи ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді взяття під варту, районний суд зазначив у постанові про те, що суд враховує «особу підозрюваного, який відмовляється співпрацювати із слідством, відмовляється від дачі пояснень, підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від шести до десяти років, а тому», на думку суду, обвинувачений, «перебуваючи на волі, може продовжити злочинну діяльність, ухилятися від слідства та суду, перешкоджати встановленню істини у кримінальній справі».
Між тим з такими висновками суду без повної, об'єктивної та всебічної перевірки обставин справи погодитися неможливо.
Задовольняючи подання про обрання відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, районний суд не звернув увагу на те, що як в поданні слідчого, так і в матеріалах кримінальної справи № 07-13675 взагалі відсутні будь-які конкретні дані про намір ОСОБА_2 ухилятися від слідства і суду, перешкоджати встановленню істини у справі та виконанню процесуальних рішень, як про це безпідставно зазначено в поданні слідчого та постанові суду. Крім того, районний суд не звернув увагу на ту обставину, що кримінальна справа № 07-13675 відносно ОСОБА_2 знаходиться у провадженні слідчого Нечипорука П.Д., а до суду з поданням про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту ОСОБА_2, звернувся старший слідчий СВ Подільського РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_4, який, як стверджує апелянт, не був залучений до розслідування справи у встановленому законом порядку.
При перевірці даних обставин, колегія суддів встановила, що в матеріалах кримінальної справи дійсно є постанова начальника СВ Подільського РУ ГУ МВС України в місті Києві від 29 травня 2012 року про створення слідчої групи, в якій зазначено про те, що по кримінальній справі створено слідчу групу в складі слідчого Нечипорука П.Д. (старшого групи) та старшого слідчого Скока Ю.В., однак в матеріалах справи відсутні дані про те, що ця постанова була оголошена обвинуваченому, як цього вимагає ч. 2 ст. 119 КПК України.
Як вбачається із матеріалів судової справи, постановою слідчого СВ Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_6 від 27 червня 2012 року порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
В пункті 2 даної постанови зазначено про те, що слідчий Нечипорук П.Д. прийняв кримінальну справу до свого провадження та приступив до її розслідування, що виключає участь старшого слідчого Скока Ю.В. у проведенні окремих слідчих дій по цій кримінальній справі.
В цей же день ОСОБА_2 затримано в порядку ст. 115 КПК України на підставі протоколу слідчого Нечипорука П.Д.
На підставі постанови слідчого Нечипорука П.Д. від 06 липня 2012 року ОСОБА_2 пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
В матеріалах справи є також протокол допиту обвинуваченого від 06 липня 2012 року, в якому зазначено про те, що ОСОБА_2 винним себе «не визнає в повному обсязі» і надав слідчому Нечипоруку П.Д. відповідні покази по обставинам справи, що спростовує висновки суду щодо відмови обвинуваченого давати покази.
Та обставина, що 27 червня 2012 року при затриманні ОСОБА_2 дійсно відмовився надати пояснення, не може розглядатися як підстава для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, оскільки у відповідності до ст. 43-1 КПК України підозрюваний, а саме такий правовий статус ОСОБА_2 був на той час, має право знати, в чому він підозрюється; давати показання або відмовлятися давати показання і відповідати на запитання; мати захисника і побачення з ним до першого допиту.
Однак, як стверджує апелянт, саме ці процесуальні права підозрюваного на той час ОСОБА_2 не були забезпечені слідчим, в результаті чого він відмовлявся давати пояснення без адвоката.
Цих обставин справи суд не дослідив і відповіді на ці питання в постанові суду немає.
Тяжкість злочину, на яку посилався як слідчий, так і суд, хоча і є необхідною умовою для законності тримання під вартою, але наявність лише цієї умови є недостатнім обґрунтуванням необхідності обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. А тому посилання в постанові суду на тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2, саме по собі не заслуговує на увагу, оскільки тяжкість злочину може бути враховано лише в сукупності з іншими ризиками при доведеності існування обґрунтованої підозри у скоєнні особою злочину.
Крім того, відсутність у постанові суду конкретизації обставин справи при обґрунтуванні необхідності взяття під варту ОСОБА_2 унеможливлює реалізацію права обвинуваченого та його захисника спростовувати доводи щодо наявності підстав тримання під вартою.
Судом також безпідставно не враховані обставини, що характеризують обвинуваченого ОСОБА_2, зокрема, його молодий вік, відсутність судимості, матеріальний стан, наявність постійного місця проживання та постійного місця роботи.
Таким чином, наведені дані свідчать про те, що постанова суду про обрання запобіжного заходу ОСОБА_2 у вигляді - взяття під варту не містить обґрунтування доцільності застосування найбільш суворого запобіжного заходу - взяття під варту в контексті обставин зазначеної кримінальної справи, як цього вимагає національне та міжнародне законодавство.
За таких обставин у суду не було достатніх підстав для обрання ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, а тому постанову Подільського районного суду міста Києва від 6 липня 2012 року слід скасувати, а у задоволенні подання слідчого відмовити.
Оскільки в матеріалах справи немає достатніх підстав для застосування щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, судова колегія вважає за необхідне обрати йому запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд та відібрати у ОСОБА_2 письмове зобов'язання про явку на виклик особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора або суду, а також про те, що він повідомить про зміну свого місця перебування.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 148, 150, 165-2, 362, 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляцію захисника ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову Подільського районного суду міста Києва від 6 липня 2012 року про обрання щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту - скасувати.
В задоволенні подання старшого слідчого СВ Подільського РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_4, за погодженням із прокурором Подільського району міста Києва ОСОБА_5, про обрання відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у вигляді взяття під варту - відмовити.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з-під варти звільнити.
Обрати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.
Відібрати у ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, підписку про невиїзд, зобов'язавши його не відлучатися з постійного місця проживання або з місця тимчасового знаходження без дозволу слідчого та роз'яснити йому, що у разі порушення підписки про невиїзд, вона може бути змінена більш суворим запобіжним заходом.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора міста Києва.
Ухвала суду оскарженню не підлягає.
Головуючий: Чернушенко А.В.
Судді: Бець О.В.
Бартащук Л.В.