АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

МСП -03680, м. Київ-680, вул. Солом'янська, 2а

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2012 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Чернушенка А.В.

суддів Приндюк М.В., Бартащук Л.В.

за участю прокурора Турика М.П.

захисника ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Конотоп Сумської області, громадянина України, працювавшого головою наглядової ради ПрАТ «Білицький завод «Теплозвукоізоляція», раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України, на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 12 червня 2012 року про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту щодо ОСОБА_3, -

ВСТАНОВИЛА:

У провадженні прокуратури Голосіївського району міста Києва знаходиться кримінальна справа №51-3485, яка порушена 28 квітня 2012 року слідчим прокуратури Голосіївського району міста Києва Демченком Я.Г. відносно голови наглядової ради ПрАТ «Білицький завод «Теплозвукоізоляція» ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ст. 191 ч. 5 КК України.

29 вересня 2011 року прокуратурою Голосіївського району міста Києва порушено кримінальну справу № 51-3485 щодо голови правління ПрАТ «Білицький завод «Теплозвукоізоляція» ОСОБА_5 за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

28 квітня 2012 року прокуратурою Голосіївського району міста Києва порушено кримінальну справу № 51-3485 щодо голови наглядової ради ПрАТ «Білицький завод «Теплозвукоізоляція» ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

16 травня 2012 року ОСОБА_3 було пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України.

8 червня 2012 року слідчий прокуратури Голосіївського району міста Києва Демченко Я.Г., за погодженням з заступником прокурора Голосіївського району міста Києва Чубаровим Ю.Г., звернувся з поданням до Голосіївського районного суду міста Києва про обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу - взяття під варту, мотивуючи тим, що ОСОБА_3 вчинив особливо тяжкий злочин, може перешкоджати встановленню істини в кримінальній справі та, знаходячись на волі, ОСОБА_3 може продовжити злочинну діяльність.

Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 12 червня 2012 року подання слідчого прокуратури Голосіївського району міста Києва Демченка Я.Г. задоволено та обрано відносно ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді взяття під варту.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 19 червня 2012 року в задоволенні апеляційної скарги захисника підсудного - ОСОБА_2 - відмовлено, а постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 12 червня 2012 року залишено без змін.

14 червня 2012 року обвинувачений ОСОБА_3 також подав апеляційну скаргу на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 12 червня 2012 року, в якій просить скасувати постанову районного суду міста Києва від 12 червня 2012 року посилаючись на те, що вищезазначена постанова суду є немотивованою та порушує його права та законні інтереси. Крім того, як зазначив апелянт, судом не враховано факт знаходження його під час проведення досудового слідства по кримінальній справі № 51-3485 під вартою в Київському СІЗО у зв'язку з розглядом відносно нього іншої кримінальної справи.

Вивчивши матеріали кримінальної і судової справи та доводи обвинуваченого, які викладені в апеляційній скарзі, заслухавши в судовому засіданні доводи обвинуваченого, який підтримав подану апеляційну скаргу, заслухавши думку прокурора, який заперечив проти доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_3 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 148 КПК України, якою визначені мета і підстави застосування запобіжних заходів, запобіжні заходи застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого з метою запобігти спробам ухилитися від дізнання, слідства або суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень.

Запобіжні заходи застосовуються за наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений, підсудний, засуджений буде намагатися ухилитися від слідства і суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність.

Якщо немає достатніх підстав для застосування запобіжного заходу, від підозрюваного, обвинуваченого або підсудного відбирається письмове зобов'язання про явку на виклик особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора або суду, а також про те, що він повідомить про зміну свого місця перебування.

Згідно ст. 150 КПК України, яка передбачає, обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім обставин, зазначених у статті 148 цього Кодексу, враховуються тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа, її вік, стан здоров'я, сімейний і матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання та інші обставини, що її характеризують.

Пленум Верховного Суду України в постанові від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» (із змінами і доповненнями), роз'яснив судам, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв'язку з чим він обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 149 КПК, можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч. 2 ст. 148 КПК, і його належної поведінки.

При цьому треба мати на увазі, що взяття під варту на стадіях дізнання і досудового слідства застосовується лише у випадку, коли особа підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі (ч. 1 ст. 155 КПК), і коли є достатні підстави вважати, що ця особа може ухилитися від слідства й суду або виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі чи продовжувати злочинну діяльність (ч. 2 ст. 148 КПК).

Однак зазначених вимог КПК України та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України районний суд не взяв до уваги.

Задовольняючи подання слідчого прокуратури Голосіївського району міста Києва Демченка Я.Г. у кримінальній справі № 51-3485 про обрання обвинуваченому ОСОБА_3 міри запобіжного заходу - взяття під варту, районний суд виходив з того, що з урахуванням особи обвинуваченого, як зазначив суд, відносно якого, на думку суду, є достатні дані вважати, що перебуваючи на волі він може перешкоджати встановленню істини по кримінальній справі та уникати від органів досудового слідства та суду, а також ту обставину, що з документів медичного характеру, як зазначив далі суд, не випливає категоричного висновку про те, що обвинувачений не може утримуватись в умовах слідчого ізолятору.

Між тим з такими висновками суду погодитися неможливо, оскільки вони протирічать зазначеним положенням КПК України, роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України та не відповідають фактичним обставинам справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 29 вересня 2011 року прокуратурою Голосіївського району міста Києва порушено кримінальну справу № 51-3485 щодо голови правління ПрАТ «Білицький завод «Теплозвукоізоляція» ОСОБА_5 за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

28 квітня 2012 року прокуратурою Голосіївського району міста Києва порушено кримінальну справу № 51-3485 щодо голови наглядової ради ПрАТ «Білицький завод «Теплозвукоізоляція» ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

16 травня 2012 року ОСОБА_3 було пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України.

Задовольняючи подання про обрання відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, суд не звернув увагу на те, що як в поданні слідчого, так і в матеріалах кримінальної справи взагалі відсутні будь-які конкретні дані про намір ОСОБА_3 ухилятися від слідства і суду, перешкоджати встановленню істини у справі та виконанню процесуальних рішень, як про це безпідставно зазначено в поданні слідчого та постанові суду.

При цьому слід зазначити, що як в поданні слідчого, так і в постанові суду не наведені очевидні дані про те, що з 10 травня 2011 року в провадженні Голосіївського районного суду міста Києва знаходиться кримінальна справа № 51-3212 по обвинуваченню ОСОБА_3 та ОСОБА_7 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 та ч. 3 ст. 368 КК України, по якій досудове слідство було закінчено прокуратурою Голосіївського району міста Києва.

По зазначеній кримінальній справі ОСОБА_3 і ОСОБА_7 11 листопада 2010 року затримані в порядку ст. 115 КПК України, а 12 листопада 2010 року ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді - взяття під варту.

10 лютого 2011 року щодо ОСОБА_3 продовжено строк утримання під вартою до чотирьох місяців, а 10 березня 2011 року йому продовжено строк утримання під вартою до шести місяців.

Однак районний суд не дослідив зазначених обставин, чим порушив вимоги ч. 4 ст. 156 КПК України, згідно якої у разі повторного взяття під варту особи у тій самій справі, а також по приєднаній до неї або виділеної з неї справи або пред'явлення нового обвинувачення строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою раніше.

Крім того, як при порушенні кримінальної справи № 51-3485 28 квітня 2012 року, так і при пред'явленні обвинувачення ОСОБА_3 за ч. 5 ст. 191 КК України обвинувачений утримувався під вартою в СІЗО № 13 міста Києва, що повністю виключає можливість його ухилятися від слідства або суду, перешкоджати встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, як про це безпідставно зазначено в поданні слідчого та постанові суду.

Вказуючи на те, що ОСОБА_3 перешкоджатиме встановленню істини у справі, ухилятиметься від слідства, суд також не навів обґрунтування на підтвердження зазначених доводів. Не міститься доказів зазначеного і в матеріалах судової справи. Припущення суду про те, що обвинувачений ухилятиметься від слідства і цим самим перешкодить встановленню істини у справі є безпідставним з урахуванням того, що починаючи з 10 листопада 2010 року ОСОБА_3 постійно знаходиться під вартою, а крім того це не є законною підставою для обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, оскільки таке припущення не відповідає фактичним обставинам справи.

Крім того, відсутність у постанові суду конкретизації обставин справи при обґрунтуванні необхідності тримання під вартою ОСОБА_3 унеможливлює реалізацію права обвинуваченого та його захисника спростовувати доводи щодо наявності підстав тримання під вартою.

Посилання в постанові суду на тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3, саме по собі не заслуговує на увагу, оскільки тяжкість злочину може бути враховано лише в сукупності з іншими ризиками при доведеності існування обґрунтованої підозри у скоєнні особою злочину.

Судом також безпідставно не враховані обставини, що характеризують обвинуваченого ОСОБА_3, зокрема, його стан здоров'я, сімейний і матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання, стан здоров'я та похилий вік його батьків, які потребують його допомоги.

Таким чином, наведені дані свідчать про те, що постанова суду про обрання запобіжного заходу ОСОБА_3 у вигляді - тримання під вартою не містить обґрунтування доцільності застосування найбільш суворого запобіжного заходу - тримання під вартою в контексті обставин зазначеної кримінальної справи, як цього вимагає національне та міжнародне законодавство.

За таких обставин у суду не було достатніх підстав для обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, а тому постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 12 червня 2012 року слід скасувати, а у задоволенні подання слідчого відмовити.

Керуючись ст.ст. 165-2, 362, 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію обвинуваченого ОСОБА_3 задовольнити.

Постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 12 червня 2012 року про обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту - скасувати.

В задоволенні подання слідчого прокуратури Голосіївського району міста Києва Демченка Я.Г. про обрання відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту - відмовити.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Головуючий: Чернушенко А.В.

Судді: Приндюк М.В.

Бартащук Л.В.