ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 18.06.2008 р.                                                                                                     № 4/131 

 

За позовом

ОСОБА_1

 

До	Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (Відповідач 1), Головного управління соціального захисту населення КМДА (Відповідач2), Головного управління  Пенсійного фонду України в м. Києві (Відповідач 3)

 

Про	визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання доплатити щорічну разову грошову допомогу до 5 травня.

                                                                            

                                                         Суддя Вовк П.В.

                                                         Секретар судового засідання Камінська Т.О.

 

Представники: Позивач    Від Позивачів

ОСОБА_1 ОСОБА_2 (представник позивачів за усною заявою)

 

Від Відповідача 1 Від Відповідача 2 Від Відповідача 3

Фортуненко Т.П. Стальна О.О. не прибув

                                              

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 03.06.2008 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

                           

                                                 ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

 

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про визнання протиправною бездіяльність Головного управління соціального захисту населення КМДА та зобов'язання доплатити щорічну разову грошову допомогу до 5 травня грн. за 2004-2007 роки.

За ініціативою суду до участі у справі в якості відповідачів залучено Головне управління  Пенсійного фонду України в м. Києві та Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.03.2008 відкрито провадження в адміністративній справі № 4/131.

18.06.08 у судовому засіданні Позивач позов підтримав та просив його задовольнити визнати протиправною бездіяльність Відповідачів та стягнути недоотриманою грошову допомогу до п'ятого травня на  його користь за 2004 -2007 роки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Позивачу протиправно не донараховано та не виплачено суми щорічної разової грошової допомоги до п'ятого травня, передбаченої ст. ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», яка на думку Позивача повинна була виплачуватися йому у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком, як інваліду   ІІІ групи та дорівнює прожитковому мінімуму.

Представник Відповідача 1 проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволені позову з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.

Представник Відповідача 2 проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволені позову з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.

29.05.2008 до суду надійшли письмові заперечення Відповідача 3, який проти позову заперечує та просить відмовити у задоволені позову з підстав викладених у запереченнях, які залучено до матеріалів справи. Також, Відповідач 3 у наданих запереченнях просить суд розглядати справу за відсутністю його представника.

Крім того, Відповідачі - 1, 2 просять суд відмовити Позивачу у задоволені позову в частині позовних вимог щодо стягнення недоотриманої грошової допомоги за 2004, 2005 та 2006 роки з підстав пропуску Позивачем встановленого річного строку на звернення до суду, передбаченого ст. 99 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд -

 

                                                     ВСТАНОВИВ:

 

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві, відповідно до посвідчення Серія Б № 154281 є інвалідом ІІІ групи та має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни (інвалідів війни).

Відповідно до ст. 13 Закону у редакції до 01.01.2008 року інвалідам війни ІІІ групи щорічно до 5 травня виплачується разова грошова допомога у розмірі сьомі мінімальних пенсій за віком.

Статтею 17¹ Закону передбачено, що щорічна виплата разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених ст.ст. 12 - 16 цього Закону, здійснюється органами праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується поясненнями сторін, Позивач отримав щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2004 рік  у квітні 2004 року -130 грн., за 2005 рік у квітні 2005 рок - 270 грн., за 2006 рік у квітні 2006 року - 270 грн., за 2007 рік  у квітні 2007 року - 300 грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 4 ст. 17¹ Закону Позивач мав право звернутися за щорічною разовою грошовою допомогу до 5 травня та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснювалась виплата допомоги.

Відтак враховуючи, що отримання Позивачем  грошової допомоги відбувалось у квітні 2004, квітні 2005, квітні 2006 та квітні 2007 з травня 2004 року, травня 2005 року, травня 2006 року та травня 2007 року Позивач повинен був дізнатися про порушення свого права на нарахування та отримання  щорічної грошової допомоги за 2004, 2005, 2006, 2007 роки, а з позовом позивач звернувся до суду  у грудні 2007 року.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що Позивачем  пропущено річний строк звернення до адміністративного суду в частині вимог щодо нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги за 2004, 2005  та 2006 роки.

Відповідно до частин 1, 2 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Судом не встановлено поважних причини пропуску  Позивачем 3 річного строку звернення до адміністративного суду.

Враховуючи вищенаведене та приймаючи до уваги, що Відповідачі 1 та 2 наполягають на відмові у задоволені позову в частині вимог про визнання бездіяльність Відповідачів протиправною по ненарахуванню та невиплаті Позивачу  щорічної разової грошової допомоги за 2004- 2006 роки у розмірі та стягненню відповідної суми, у зв'язку з пропуском Позивачем річного строку на звернення до адміністративного суду, суд відмовляє у задоволені позову Позивача в цій частині з підстав пропуску ним строку, встановленого ст. 99 КАС України.

Щодо вимоги Позивача про визнання бездіяльність Відповідачів протиправною та стягненню недоотриманої разової грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік, суд вважає її не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до п. 13 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік дію частини п'ятої статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (та частини третьої статей 6¹, 6², 6³, 6⁴ Закону України "Про жертви нацистських переслідувань" в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»крім іншого встановлено, що у 2007 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" здійснюється у таких розмірах: інвалідам IIІ групи - 300 гривень.

Як підтверджується матеріалами справи та не заперечується Позивачем у квітні 2007 року  він отримав щорічну разову грошову допомогу, передбачену ст. 13 Закону у сумі 300,00 грн.

На підтвердження своїх вимог у тому числі Позивач посилається на рішення Конституційного Суду України по справі № 6рп/2007 від 09.07.07, яким визнано неконституційною ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, стаття 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»була чинною та діяла станом на час нарахування та виплати Позивачу - 300,00 грн. щорічної разової грошової допомоги, а тому немає ознак протиправної бездіяльності Відповідачів.

Відповідно до части 3 ст. 2 КАСУ у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;  обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);  безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);  з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що застосовуючи до правовідносин у сфері соціальних виплат положення ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»Відповідачі діяли відповідно чинного законодавства, наданих їм повноважень та з дотриманням принципів встановлених ст. 2 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що Відповідачами доведено відсутність протиправної бездіяльності під час нарахування та виплаті Позивачу щорічної грошової допомоги до п'ятого травня, встановленої відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»за 2007 рік у розмірі, передбаченому ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Керуючись ст. ст. 2, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

 

                                                    ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову  ОСОБА_1 відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

 

Суддя                                                                                                   П.В. Вовк