КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 серпня 2012 року Справа 2а-3483/12/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтовича А.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом до проОСОБА_1 Військової частини А 1880 стягнення грошової компенсації за недоотримане речове майно, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини А 1880 (далі - відповідач) про стягнення з Військової частини А 1880 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за недоотримане речове майно на загальну суму 5190,66 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при проходженні ним військової служби відповідач не виконував свого обов'язку щодо забезпечення особового складу речовим майном та не виплачував грошову компенсацію за недоотримане майно. Тому, відповідно до статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»позивач як військовослужбовець має право на отримання замість належних йому за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24 липня 2012 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
Як вбачається з наданого Військовою частиною А 1880 заперечення проти позову, відповідач позов не визнає та просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Заперечення проти позову мотивовані тим, що Міністерству оборони України не виділялись із Державного бюджету України кошти на компенсацію вартості речового майна.
Відповідач не заперечує проти того, що ОСОБА_1 має право на отримання не виданого йому речового забезпечення на суму 5190,66 грн. в натурі.
Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи, що від обох сторін у справі заявлено до суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності суд ухвалив здійснювати судовий розгляд адміністративної справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до матеріалів справи, з 23 червня 2007 року по 25 червня 2012 року ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині А 1975, яка підпорядкована військовій частині А 1880.
Наказом Командира військової частини А 1880 від 25 червня 2012 року № 134, капітана ОСОБА_1, начальника командного пункту -заступника начальника штабу з бойового управління військової частини А 1975, звільненого наказом командувача Повітряних Сил Збройних сил України від 17 травня 2012 року № 245 з військової служби у запас з пунктом «а»(у зв'язку з закінченням строку контракту) частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з 23 червня 2012 року виключено зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення (а.с. 6).
Згідно довідки на отримання грошової компенсації замість речового майна № 5, ОСОБА_1 має право на отримання речового майна загальною вартістю 5190,66 грн. (графа I) (а.с. 5). У графі II «до виплати грошовими коштами»вказано - 0,00 грн.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Законодавчим актом, що визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»від 20 грудня 1991 року № 2011-XII.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частиною другою статті 9 Закону України Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»(у редакції від 20 грудня 1991 року) було встановлено, що військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів»від 17 лютого 2000 року №1459-III дію частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»призупинено в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків та речового майна або за їх бажанням грошової компенсації замість них (за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців). Вказаний Закон набрав чинності з 11 березня 2000 року.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб»від 3 листопада 2006 року № 328-V Закон України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів»від 17 лютого 2000 року №1459-III доповнено статтею 9-1, пунктом 2 якої встановлено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів. Порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України. Указані зміни набрали законної сили з 1 січня 2007 року.
Пункт 2 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»було виключено згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28 грудня 2007 року №107-VI.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28 грудня 2007 року №107-VI, яким виключено пункт 2 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»- визнано неконституційними.
Таким чином, станом на момент звільнення позивача з військової служби були чинними положення пункту 2 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», згідно яких, військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.
Суд звертає увагу на те, що у силу вимог абзацу 2 пункту 2 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок виплати грошової компенсації визначено у Положенні про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444.
Відповідно до пункту 28 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, військовослужбовцям, які звільняються у запас або відставку без права носіння військової форми одягу, виплачується грошова компенсація за не отримане речове майно або за їх згодою видається речове майно на суму грошової компенсації пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання речового майна до дати підписання наказу про звільнення або закінчення контракту.
З аналізу положень абзаців 1, 2 пункту 2 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», пункту 28 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час слідує, що військова частина при звільненні військовослужбовця у запас або у відставку без права носіння військової форми одягу зобов'язана виплатити грошову компенсацію за не отримане речове майно. Надання речового майна замість виплати суми грошової компенсації може бути здійснено виключно за згодою звільненого військовослужбовця.
Як вбачається з довідки на отримання грошової компенсації замість речового майна № 5, відповідач визнав, що ОСОБА_1 у зв'язку з закінченням строку контракту, без права носіння військової форми одягу, має право на отримання речового майна загальною вартістю 5190,66 грн.
У той самий час, в порушення вимог абзаців 1, 2 пункту 2 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», пункту 28 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, відповідач, без згоди позивача, прийняв рішення про виділення речового майна ОСОБА_1 в натурі, а не в якості грошової компенсації. Підтвердженням факту прийняття такого рішення є відображення відповідачем суми вартості речового майна у графі II довідки (забезпечення речовим майном). У графі I довідки (до виплати грошовими коштами) вказано - 0,00 грн.
У зв'язку із вищезазначеним суд констатує, що військова частина А 1880, порушивши вимоги чинного законодавства України та права позивача, не виконала свого обов'язку щодо виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за не отримане речове майно. Тому, грошова компенсація за недоотримане позивачем речове майно підлягає стягненню в примусовому порядку.
Оскільки законодавством не визначено періодів, протягом яких вартість не отриманого речового майна не відшкодовується та встановлено, що грошова компенсація виплачується пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання речового майна до дати підписання наказу про звільнення або закінчення контракту, суд вважає вимогу про стягнення Військової частини А 1880 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за недоотримане речове майно на загальну суму 5190,66 грн. законною та обґрунтованою.
Аналогічна правова позиція висвітлена у постановах Вищого адміністративного суду України: від 21 червня 2012 року № К/9991/27017/11, від 18 квітня 2012 року № К/9991/94387/11, від 9 червня 2011 року № К-29820/10, від 19 квітня 2011 року № К-36272/09.
Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не було надано суду доказів, які б спростовували вимоги позивача та підтверджували правомірність дій військової частини А 1880. Твердження відповідача про те, що Міністерству оборони України не виділялись із Державного бюджету України кошти не є підставою для звільнення відповідача від виконання обов'язку з виплати грошової компенсації за не отримане речове майно.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на достатній та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з Військової частини А 1880 на користь ОСОБА_1 грошову компенсації за недоотримане речове майно у сумі 5190 (п'ять тисяч сто дев'яносто) гривень 66 копійок.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні -протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Суддя Леонтович А.М.