ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
ПОСТАНОВА
Іменем України
16 серпня 2012 р. Справа №2а-8591/12/0170/16
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Александрова О.Ю.,
за участю секретаря Павленко Н.О.,
за участю представника позивача - Калініченко М.С., довіреність №728/12 від 07.06.12р.,
за участю представника відповідача - Винятинського М.С., довіреність №02/10-0 від 01.03.12р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Кримавтотранс"
до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
Суть спору: Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Кримавтотранс" (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (далі - відповідач) №0007561502 від 31.07.2012 року, яким позивачу донараховано податок на додану вартість у розмірі 454 141,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 227 071,00 грн.
Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 03.08.2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою від 16.08.12р. замінено відповідача по справі Державну податкову інспекцію в м. Сімферополі АР Крим її правонаступником Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.
У судовому засіданні представник позивача на позовних вимогах наполягав з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву.
Розглянув матеріали справи, дослідив докази, надані сторонами, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
ВСТАНОВИВ:
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).
Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п.п. 41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.
Отже, органи державної податкової служби у відносинах з суб'єктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являються суб'єктами владних повноважень.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач є суб'єктом владних повноважень.
Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Кримавтотранс" є юридичною особою, платником податків і зборів, в тому числі податку на додану вартість та перебуває на обліку у Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим ДПС.
Судом встановлено, відповідачем була проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за травень 2012 року.
При перевірці використано податкову декларацію з податку на додану вартість за травень від 19.06.2012 року №9034839569.
За результатами перевірки складений акт від 19.07.2012 року №4103/15-2/03120667.
Відповідно до висновків акта перевірки встановлені порушення п. 198.1, п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.8, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме: встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ за травень 2012 року на суму 454141,00 грн., у зв'язку з тим, що у контрагентів позивача анульовано свідоцтво реєстрації платників податків на додану вартість. Тобто в податкові накладні внесені недостовірні дані щодо обов'язкового реквізиту, передбаченого п.201.1, ст.201 Податкового кодексу України, а тому такі податкові накладні не можуть бути підставою для нарахування податкового кредиту.
У висновках акту перевірки № 4103/15-2/03120667 від 19.07.12р. за травень 2012 року зазначено, що дані камеральної перевірки свідчать про заниження суми податкових зобов'язань заявлених у податкових деклараціях, уточнюючих розрахунків. Висновками акта перевірки за травень 2012року підприємству збільшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 454 141,00 грн.
На підставі вказанного акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0007561502 від 31.07.2012 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання 681 212,00 грн.: за основним платежем у сумі 454 141,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 227071 грн.
Не погодившись з зазначеним висновком позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом у якому просить визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0007561502 від 31.07.2012 року.
Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Отже "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.
"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача № 0007561502 від 31.07.2012 року, суд зобов'язаний встановити чи діяв відповідач на підставі закону, чи являються його дії обґрунтованими, безсторонніми, добросовісними та розсудливими.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При вирішенні цього спору суд застосовує норми Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011р.
Відповідно до п.п. 14.1.181 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.
Пунктом 16.1.2 ст. ст. 16 ПК України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку.
П. п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Нормами ст. 201 ПК України, визначено перелік документів, що є підставою для нарахування податкового кредиту. Отже, саме наявність цих документів є обов'язковою умовою для формування платниками податків податкового кредиту
Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 Кодексу).
Відповідно до п.п.201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у який зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг.
Підпунктом 201.8 ст. 201 ПК України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Згідно п.п 201.10 ст.201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Такім чином, право на формування податкового кредиту платника ПДВ безпосередньо пов'язано з наявністю у його контрагента статусу платника податку на додану вартість.
В акті перевірки з питань повноти нарахування податку на додану вартість за травень 2012 року по взаємовідносинах ПАТ "АК "Кримавтотранс" зазначено, що завищено податковий кредит з ПДВ травень 2012 року, що призвело до заниження суми податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях з ПДВ за травень 2012 року у сумі 454 141,00 грн.
Однак, з даними висновками погодитись не можна з огляду на матеріали справи, які свідчать про те, що позивачем дотримано вимог законодавства щодо формування податкового кредиту за спірні періоди.
Судом встановлено, що єдиною підставою для зменшення податкового кредиту позивача за травень 2012 року на думку відповідача є відсутність реєстрації в якості платників ПДВ контрагентів позивача АТЗТ "Вітас" та ТОВ "Данкан" у травні 2012р., а тому усі податкові накладні, отримані у цих підприємств, виключені відповідачем з формування податкового кредиту. При цьому відповідач посилається на акти №394/15-2 від 19.05.2010 року та №341/15-2 від 29.06.2011 року, згідно до яких анульовані реєстрації АТЗТ "Вітас" та ТОВ "Данкан" як платників податку на додану вартість, а тому позивач не вірно визначив податковий кредит з ПДВ, тобто завищив на суму 454 141,00 грн. за господарськими операціями з зазначеними контрагентами.
При цьому правомірність та товарний характер зазначених операцій відповідачем не оспорюється.
Однак, як встановлено судом, зазначені вище підприємства не погодившись з рішенням ДПІ в м. Сімферополі АР Крим щодо анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, звернулися з позовами до Окружного адміністративного суду АР Крим про оскарження актів.
Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 28.07.2010 року по справі № 2а-7269/10/15/0170 визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Акціонерне товариство закритого типу "Вітас", оформлене актом № 394/15-2 від 19.05.2010 року.
Ухвалою Севастопольського апеляційного суду від 17.01.11р. апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим - залишено без задоволення та постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 28.07.2010 року - залишено без змін.
Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 05.10.11р. по справі № 2а-8138/11/12/0170 визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "Данкан", оформлене актом № 341/15-2/15-2 від 29.06.2011 року.
Ухвалою Севастопольського апеляційного суду від 24.01.12р. апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим - залишено без задоволення та постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 05.10.2011 року - залишено без змін.
Згідно з ч. 5 ст. 254 КАС України ухвала суду апеляційної інстанції набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. .
Відповідно до ч. 2 ст. 257 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України (ч. 1 ст. 255 КАС України).
За таких обставин, судом встановлено, що рішення про анулювання реєстрації платників податку на додану вартість АТЗТ "Вітас" та ТОВ "Данкан" скасовано.
При цьому зазначені рішення вважаються протиправними з моменту прийняття.
Таким чином, з урахуванням вищезазначених рішень Окружного адміністративного суду АР Крим, суд дійшов висновку, що на час проведення господарських операцій, за наслідками яких позивачем сформовано податковий кредит за травень 2012 року, АТЗТ "Вітас" та ТОВ "Данкан" були зареєстровані платниками ПДВ та мали право на виписку податкових накладних.
Відтак, суд вважає неправомірними висновки відповідача відносно того, що АТЗТ "Вітас" та ТОВ "Данкан" не перебувають на обліку в ДПІ в м. Сімферополі АР Крим як платники податків на додану вартість.
Таким чином, відповідач при проведенні перевірки позивача дійшов хибного висновку, що податковий кредит за травень 2012 року не міг бути сформований за рахунок податкових накладних, отриманих від АТЗТ "Вітас" та ТОВ "Данкан" та, що позивач завищив податковий кредит з ПДВ на суму 454 141,00 грн.
Пунктом 198.3 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у т.ч. інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання д оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду."
Як вже зазначалось, статтею 198 ПК України, передбачено, датою виникнення права на податковий кредит є або дата списання коштів з банківського рахунку, або дата отримання товару, підтверджена податкової накладної. Пункт 198.6, ст.198 ПК України передбачає лише одну підставу для зменшення податкового кредиту - відсутність податкової накладної.
Оскільки всі суми підтверджені податковими накладними у позивача не було підстав не включати їх в податковий кредит.
У суді знайшов підтвердження факт правомірності формування позивачем податкового кредиту у травень 2012 року, і, таким чином, всі суми фактично сплачені і підтверджені податковими накладними, а тому, у позивача не було підстав не включати їх в податковий кредит.
Отже, з вищевикладеного вбачається, що позивачем дотримано вимоги Податкового Кодексу України щодо права включення суми сплаченого ПДВ до податкового кредиту за травень 2012 року, що вказує на безпідставність заперечень відповідача та неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.
На підставі наведеного суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог до ДПІ в м. Сімферополі АР Крим ДПС про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення № 0007561502 від 31.07.2012 року та задоволення адміністративного позову.
Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).
Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.
Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.
З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.
Під час судового засідання, яке відбулось 16.08.2012 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову складено 17.08.2012 року.
Керуючись ст. 158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити.
2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0007561502 від 31.07.2012 року про донарахування Приватному акціонерному товариству "Акціонерна компанія "Кримавтотранс" податку на додану вартість у розмірі 454 141,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 227 071,00 грн.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Кримавтотранс" 2 146,00 грн. судового збору шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Александров О.Ю.