УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2007 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі: головуючого - судді Дембовського С. Г., суддів: Сілкової І. М., СкавронікаВ. М, прокурора Рабінчук Т. І., захисника ОСОБА_1 засудженого ОСОБА_2

розглянувши кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1. на вирок Печерського районного суду м. Києва від 14 червня 2007 року,

встановила: Цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1

 судимий:

18.01.2001 року вироком Дніпровського

районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 140

КК України на три роки позбавлення волі.

11.08.2001 року на підставі ст. 6 Закону

України «Про амністію» від 05.07.2001

року звільнений від відбуття не відбутого

строку              покарання               умовно              з

випробуванням, іспитовим строком, тривалістю 2 роки;

16.01.2003 року вироком Печерського районного суду м, Києва за ч. 2 ст. 185, 71 КК України на два роки і шість місяців позбавлення волі,

визнаний винним і засуджений за ч. 2 ст.  190 КК України на два роки

позбавлення волі.

Справа № 11-а-1611                                                            Категорія -- ст. 190 ч. 2 КК України

Головуюча в судовому засіданні Смик С І.                       Доповідач Скавронік В. М.

Строк відбуття покарання йому обчислено з 14 червня 2007 року.

Утримується під вартою в СІЗО № 13 м. Києва.

Як вказано у вироку, ОСОБА_2    10.01.2007 року, приблизно о 17 год., знаходячись біля будинку АДРЕСА_2, зловживаючи довірою потерпілого ОСОБА_3., який на його прохання зателефонувати добровільно передав йому свій мобільний телефон «Нокіа -3230», вартістю 1300 грн., зник з останнім, повторно заволодівши чужим майном.

В апеляціях засуджений та його захисник, не оспорюючи доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_2 просять вирок суду змінити і на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбуття покарання з випробуванням, оскільки суд першої інстанції не врахував те, що вчинений ним злочин не відноситься до категорії тяжких, а також безпідставно не визнав його щире каяття та активнее сприяння розкриттю злочину обставинами, що пом»якшують його покарання.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого та його захисника, які підтримали апеляції, прокурора, який заперечував проти апеляцій, провівши судові дебати, надавши останнє слово засудженому, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення їх без задоволення, а вироку суду без зміни з наступних підстав.

Вина ОСОБА_2. в інкримінованому злочині повністю доведена, підтверджується дослідженими судом і викладеними у вироку доказами в їх сукупності, і учасниками судового розгляду не оспорюється.

Дії ОСОБА_2 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 190 КК України, оскільки доведено, що він зловживаючи довірою потерпілого повторно умисно заволодів чужим майном.

Покарання засудженому призначено у відповідності до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого ним злочину і даних про його особу.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з доводами ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1. про те, що при призначені покарання суд першої інстанції не врахував щире каяття засудженого та його сприяння розкриттю злочину, оскільки з вироку вбачається, що суд фактично врахував вказані обставини і тому не призначив йому більш суворе покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст. 190 КК України.

Втім, навіть за наявності вказаних обставин, колегія суддів не вбачає підстав для пом'якшення призначеного ОСОБА_2  покарання, тому, що він, будучи раніше судимий за корисливі злочини, не став на шлях виправлення, а вчинив новий корисливий злочин.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляції засудженого і його захисника  залишити без задоволення, а вирок Печерського районного суду м. Києва від 14 червня 2007 року стосовно нього без змін.