ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2012 р. Справа № 140298/11

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Запотічного І.І., Кузьмича С.М.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Володимир-Волинський Волинської області на постанову Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 02 червня 2011 року за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Володимир-Волинський Волинської області про зобов'язання провести перерахунок пенсії та виплатити суму недоотриманої пенсії,-

В С Т А Н О В И Л А:

16.05.2011 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про зобов'язання провести перерахунок пенсії та виплатити суму недоотриманої пенсії.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що перерахунок пенсії відповідачем повинен був бути здійснений із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за рік, що передує року здійснення перерахунку пенсії, тобто 2010 рік.

Постановою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 02 червня 2011 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в місті Володимир-Волинський Волинської області щодо здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в місті Володимир-Волинський Волинської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за календарний 2010 рік - 1650,43 грн. відповідно до ст.ст.40-42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням проведених виплат з 01.01.2011 року та проводити виплату пенсії ОСОБА_1 в подальшому у відповідності з проведеним перерахунком до виникнення обставин, за яких закон пов'язує виникнення, зміну чи припинення спірних правовідносин.

Відповідач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі покликається на те, що позивач просив винести рішення відповідно до вимог ст.40 та 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», але в цих статтях не передбачено перерахунку пенсії з урахуванням показника середньої заробітної плати, а тільки при первинному призначенні пенсії. Вказує, що тільки Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530, для збереження рівня соціального захисту окремих категорій громадян, було прийнято рішення щодо застосування, при перерахунку пенсії згідно ст.42 та ч.1 ст.40, показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії, адже вищезазначена постанова прийнята у 2010 році.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке прийнято у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1,2 ч.1 ст. 183-2 цього Кодексу.

Судова колегія перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її задовольнити.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач просив зобов'язати відповідача здійснити йому перерахунок пенсії з урахуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні для призначення і перерахунку пенсії за 2010 рік, що відповідає вимогам ст.40 та ч.4 ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Проте, колегія суддів вважає, що даний висновок суду першої інстанції не можна визнати обґрунтованим.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що позивач є пенсіонером та продовжує працювати, відповідач здійснив перерахунок його пенсії, використовуючи показник середньої заробітної плати за 2007 рік, що зменшувало його середній заробіток. При проведенні перерахунку не було застосовано показник середньої заробітної плати за попередній 2010 рік.

Відповідно до ч.4 ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, яка діяла до 28.12.2007р.) у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в ч.1 ст.40 цього Закону.

Підпунктами 9, 10 п.35 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були викладені в новій редакції положення ст.ст.40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Згідно рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008р. у справі 1-28/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пп.8-12 п.35 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України»; останні втратили свою чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, яке також містить вказівку про преюдиціальне значення цього рішення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Звідси, до розглядуваних відносин належить застосовувати положення ст.ст.40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в редакції, яка діяла до 28.12.2007р.

Аналіз ч.4 ст.42 вищевказаного Закону свідчить, що при перерахунку пенсії застосовується заробітна плата (дохід) пенсіонера, яку він отримував до призначення пенсії, або яку він отримував за період роботи, який є періодом страхового стажу.

Також зазначена норма не встановлює обмеження можливості працюючого пенсіонера скористатись правом на перерахунок пенсії в будь-який час після її призначення. Однак містить застереження, що наступний перерахунок пенсії може бути проведений не раніш як через два роки після здійснення попереднього.

При цьому, під час перерахунку пенсії величина середньої заробітної плати (доходу) враховується та, яка використовувалася під час призначення пенсії, тобто це - середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії.

Окрім цього, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над іншими підзаконними нормативними актами, під час розгляду та вирішення наведеної справи застосуванню підлягають норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме нормативні положення ст.42 цього Закону, що діяли в редакції до скасування змін, внесених за Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», та були і залишаються чинними на момент проведення перерахунку пенсії.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, оскільки відмова пенсійного органу в перерахунку пенсії позивача із урахуванням показника середньої заробітної плати за 2010 рік є правомірною, через що заявлений позов не підлягає задоволенню за безпідставністю.

Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги являються суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 195, 197, 198 п.3, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Володимир-Волинський Волинської області задовольнити, а постанову Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 02 червня 2011 року у справі №2а-2924/11- скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді І.І.Запотічний

С.М.Кузьмич