№ справи 11-а-1880                                                Головуючий 1 інстанції - Фінагєєв В.О.

Категорія ст.236-7 КПК України                            Доповідач - Бачурін О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді - Журавля О.О.

суддів -Чорного О.М., Бачуріна О.В.

за участю прокурора - Рабінчук Т.І..

скаржника - ОСОБА_1.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Києві 31 серпня 2007 року апеляцію ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 27 липня 2007 року;

ВСТАНОВИЛА:

27 липня 2007 року Печерський районний суд м. Києва залишив без задоволення скаргу головного бухгалтера Інституту європейських досліджень Національної академії наук України ОСОБА_1. на постанову заступника прокурора м. Києва Гоголя В.В. від 06.07.2007 року про порушення відносно неї кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст. 191, ч.2 ст.366 КК України. Приймаючи таке рішення, районний суд виходив з того, що у заступника прокурора був привод та достатньо підстав до порушення кримінальної справи.

Не погодившись з таким рішенням, скаржниця звернулася з апеляцією і просить скасувати постанови суду і заступника прокурора, посилаючись на те, що в її діях відсутні ознаки складу злочину і постанова про порушення справи винесена щодо неї безпідставно, а також на упередженість ревізорів і необ'єктивність працівників прокуратури, які не перевірили помилкові висновки акту КРУ і не взяли до уваги ті обставини, що нарахування і виплата компенсації за основні та додаткові відпустки та інші виплати здійснялися за відповідними наказами, на підставі Закону України «Про відпустки» та «Галузевої угоди між Президією НАН України і ЦК профспілки працівників НАН України на 2004-2005 роки», затвердженої і зареєстрованої Міністерством праці і соціальної політики України №37 від 06.05.2004 року, яка передбачає додаткові відпустки понад ліміту встановленого Законом України «Про відпустки», при цьому обрахування середньої заробітної плати при нарахуванні і виплаті відпускних було скориговано на коефіцієнт підвищення окладів за кожний місяць, відповідно до «Порядку обчислення середньої заробітної плати», встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року за№ 100.

Заслухавши доповідача; скаржницю ОСОБА_1., яка підтримала апеляцію в повному обсязі; прокурора, який заперечував проти її задоволення; перевіривши матеріали по справі, колегія суддів вважає апеляцію обґрунтованою з наступних підстав:

розглядаючи скаргу на постанову про порушення справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Суд не виконав вимоги ст. 236-8, не дослідив всі обставини справи і погодився з заступником прокурора, що приводами для порушення справи було    повідомлення    Контрольно-ревізійного    управління    м.    Києва,

прокуратури м. Києва, а підставами матеріали перевірки КРУ м. Києва щодо правомірності дій службових осіб Інституту європейських досліджень Національної академії наук України, згідно яких, головний бухгалтер інституту - ОСОБА_1. протягом 2005-2006 років провела невідповідно до закону нарахування та виплату компенсацій за невикористані основні та додаткові відпустки та зайво провела нарахувань на заробітну плату, при цьому вносила до офіційних документів неправдиві дані щодо здійснення нарахувань, спричинивши тяжкі наслідки на суму 44 тис. грн..

Приймаючи таке рішення, суд виходив з того, що порушення фінансової дисципліни головним бухгалтером ОСОБА_1., є достатніми даними про наявність ознак злочину, при цьому не з'ясував всі доводи керівництва інституту та ОСОБА_1., які не погодилися з актом КРУ, тому його висновок ґрунтується на неповно досліджених обставинах справи і є однобічним.

В апеляції і при її розгляді в апеляційному суді ОСОБА_1. посилалася на те, що не вона встановлює термін основної та додаткової відпустки, що всі нарахування були проведені на підставі графіків та наказів за підписами керівників інституту, які вона повинна була виконувати. Окрім того, вона вважала, що ці накази не суперечать діючої на той час «Галузевої угоди між Президією НАН України і ЦК профспілки працівників НАН України на 2004-2005 роки», затвердженої і зареєстрованої Міністерством праці і соціальної політики України №37 від 06.05.2004 року, яка передбачає додаткові відпустки понад ліміту встановленого Законом України «Про відпустки», при цьому обрахування середньої заробітної плати при нарахуванні і виплаті відпускних було скориговано на коефіцієнт підвищення окладів за кожний місяць, відповідно до «Порядку обчислення середньої заробітної плати», встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року.

Зазначені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи ні прокуратурою, а ні судом першої інстанції не досліджувалися. Прокурорська перевірка акту КРУ була зведена тільки до запиту установчих документів інституту, посадових обов'язків їх працівників та отримання пояснень в.о. вченого секретаря Стоєцького СЮ. та ОСОБА_1., в яких також зазначено лише їх посадові обов'язки та заперечення проти висновків КРУ.

V"

Таку перевірку не можна вважати повною і відповідною до ст. 97 КПК України.

Ці порушення привели до передчасного, хибного висновку прокурора про наявність в діях ОСОБА_1. ознак злочинів.

Прокурором не враховано, що злочині, передбачені ст.191 та 366 КК, є умисними, а привласнення, розтрата або заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем, повинно відбуватися з корисних мотивів, а направлений прокуратурі акт КРУ свідчив тільки про фінансові порушення, які не завжди є наслідком злочину. Встановлення же ознак злочинів був обов'язок особи, яка проводила перевірку цих порушень.

Відповідно до ч.2 ст.94 КПК України, справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.

В наданих матеріалах справи ознаки злочинів, передбачені ч.4 ст.191 та ч.2 ст.366 КК України не вбачаються.

Отже прокуратурою порушені вимоги ст.94, 97, 98 КПК України і це є слідством однобічності і неповноти перевірки нею акта КРУ.

Відповідно до ст. 367 КПК України, однобічність і неповнота є підставою для скасування постанови.

Виходячи із зазначеного, колегія суддів вважає необхідним скасувати постанову суду першої інстанції та постанову прокурора про порушення кримінальної справи про що просить в апеляції ОСОБА_1.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365; 366; 382 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляцію ОСОБА_1. задовольнити.

Скасувати постанову Печерського районного суду м. Києва від 27 липня 2007 року, якою відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_1. та постанову заступника прокурора м. Києва від 06.07.2007 року про порушення відносно ОСОБА_1. кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст. 191, ч.2 ст.366 КК України.

В порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_1. за тими ж ознаками злочинів відмовити.