ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.07.2008 Справа № 7/239 (39/403)
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :
головуючого Логвиненко А.О. (доповідач)
суддів: Головко В.Г., Стрелець Т.Г.
при секретарі судового засідання Ревковій Г.О.
з участю представників сторін :
позивача –Мішук В.Г., Шумик Н.М.
відповідача –Кравцова Є.І.
розглянувши апеляційну скаргу регіонального відділення фонду державного майна України по Дніпропетровській області на рішення господарського суду Дніпропетровській області від 25.09.2008р. по справі
за позовом Регіонального відділення фонду державного майна України по Дніпропетровській області
до відповідача Відкритого акціонерного товариства “ДніпроАЗОТ”, м. Дніпродзержинськ
про стягнення 2291097,79гр.
В С Т А Н О В И В :
2.11.2005р. до господарського суду Дніпропетровської області надійшов позов регіонального відділення фонду державного майна України по Дніпропетровській області (далі Фонд) про стягнення з відкритого акціонерного товариства “ДніпроАЗОТ” (далі ВАТ “ДніпроАЗОТ”) заборгованості з орендної плати та пені. Свої вимоги позивач мотивував тим, що 17.12.2002р. між сторонами було укладено договір оренди державного майна, за яким ВАТ “ДніпроАЗОТ” отримало в оренду групу інвентарних об’єктів ТЄЦ. Не зважаючи на те, що відповідач майно не повернув та продовжує ним користуватися, ВАТ “ДніпроАЗОТ” орендну плату не сплачує. На цій підставі позивач просив стягнути з відповідача 901684,28гр. заборгованості з орендної плати та пеню за несвоєчасне її внесення в сумі 58932,2гр.
Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги (т2 а.с.16-17) та просив стягнути з відповідача 2040434,29гр. заборгованості з орендної плати та 250663,5гр. пені за несвоєчасну сплату орендної плати.
Справа неодноразово розглядалась господарськими судами різних рівнів (т1 а.с.83-85,112-113,137-142).
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2006р. (суддя Коваль Л.А.) позов задоволено частково : на користь Фонду стягнуто 74780,86гр. основного боргу та 13667,49гр. пені.
Не погодившись з рішенням, Фонд звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення та задовольнити позов. При цьому апелянт послався на те, що висновок суду про припинення орендних відносин між сторонами є помилковим, а тому суд не мав підстав для відмови в задоволенні всіх вимог Фонду.
У своєму відзиві відповідач зазначив, що рішення суду є законним та обґрунтованим.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши у відповідності до ст. 101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення у повному обсязі, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 17.12.2002р. між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди державного майна строком до 31.12.2003р. (т1 а.с.7-11).
Шляхом надсилання одне одному відповідних листів (т1 а.с.37,38) сторони домовились про продовження дії договору оренди на 2004р.
30.12.2004р. ВАТ “ДніпроАЗОТ” поінформувало Фонд про те, що оскільки об’єкт оренди передано відповідачу в повне господарське відання, відсутні правові підстави для укладення договору оренди (т1 а.с.21). В свою чергу, Фонд 12.01.2005р. направив в адресу відповідача лист (т1 а.с.40) в якому зазначив, що позивач вважає дію договору оренди продовженою до 17.11.2005р.
Подальше листування сторін щодо договору оренди зводилось до того, що позивач наполягав на тому, щоб вважати дію договору оренди продовженою, а відповідач –на тому, що строк дії договору закінчився 17.12.2004р. (т1 а.с.41-45).
Також матеріалами справи встановлено, що спірне майно було прийнято ВАТ “ДніпроАЗОТ” в користування 17.12.2002р., до дня розгляду справи апеляційним судом Фонду не повернуто та продовжує використовуватися відповідачем у його господарській діяльності, а останній платіж орендної плати надійшов від ВАТ “ДніпроАЗОТ” 16.12.2004р. Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи (т1 а.с.12, т2 а.с.19) та визнаються сторонами.
Крім того, матеріалами справи встановлено, що обумовлене договором нерухоме майно є власністю держави, оскільки воно не увійшло до статутного фонду ВАТ “ДніпроАЗОТ” при його створенні та було передано відповідачеві у повне господарське відання (т1 а.с.64-65)
Таким чином, в зв’язку з укладенням договору оренди державного майна між сторонами виникли правовідносини, що регулюються умовами самого договору, Законом України “Про оренду державного та комунального майна”. Враховуючи приписи ст.4 Прикінцевих положень ГК України та ст.4 прикінцевих та перехідних положень ЦК України, до спірних правовідносин також застосовуються положення вказаних Кодексів.
Відповідно до ст.10.9 договору, взаємовідносини сторін, не врегульовані цим договором, регламентуються чинним законодавством України.
Умовами договору та Законом України “Про оренду державного та комунального майна” не врегульовано ситуацію при якій орендар продовжує користуватися державним майном по закінченні строку дії договору оренди.
Умовами п.2.5 договору оренди передбачено, що по закінченні строку дії договору майно повинно бути повернено балансоутримувачу, тобто відповідачу, із складанням акту прийому передачі майна з участю Фонду. Вказані умови договору відповідачем не виконано - акт прийому-передачі з участю Фонду не складено, тобто сторонами не здійснено дій, що юридично підтверджують факт припинення орендних відносин між сторонами.
Дії відповідача, який направивши в адресу вповноваженого державою розпоряджатися державним майном Фонду лист про небажання продовжувати орендні відносини, продовжує на протязі 2004-2008р.р. безоплатно використовувати державне майно у своїй господарській діяльності з метою отримання прибутку, є зловживанням своїми правами та порушенням приписів ч2,3 ст.13 ЦК України, що дає суду право, у відповідності до ч6 ст.13 та ч3 ст.16 ЦК України припинити вказане зловживання та застосувати наслідки встановлені законом.
Оскільки право державної власності на об’єкт оренди до часу розгляду справи в суді не оспорено, а чинне законодавство, зокрема Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі (затв. наказом Фонду держмайна України та Міністерства економіки України від 19.05.1999 р. N908/68) не передбачає безоплатного використання державного майна господарюючими суб’єктами, колегія суддів вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин наслідки ст.764 ЦК України.
Відповідно до ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
З огляду на те, що дії відповідача беззаперечно свідчать про те, що він продовжує використовувати отримане за договором оренди державне майно, колегія суддів доходить висновку про те, що на час звернення позивача до суду дію договору від 17.12.2002р. не було припинено, що є підставою для задоволення позову як в частині стягнення заборгованості з орендною плати за період з 16.12.2004р. по вересень 2006р., так і в частині стягнення передбаченої ст.3.6 договору пені за прострочення внесення орендної плати.
Безпідставними є посилання відповідача на те, що оскільки спірне майно передано йому у господарське відання, він може користуватися ним на власний розсуд, не сплачуючи державі плату за користування майном.
Зміст поняття “господарське відання” визначено у ст.136 ГК України. При цьому, ч.1 ст.136 ГК України передбачено, що власник майна, у встановлених законом випадках, встановлює певні обмеження щодо використання вказаного речового права. Отже, вимога Фонду про те, що користуватися переданим у господарське відання майном ВАТ “ДніпроАЗОТ” може лише на платній основі, не суперечить приписам чинного законодавства.
Оскільки матеріали справи містять докази погашення боргу на суму 74780,86гр., пені в сумі 13667,49гр. та витрат на судово-інформаційне забезпечення судового процесу, колегія суддів вважає можливим зменшити грошову суму, що підлягає стягненню на користь бюджету.
Таким чином з ВАТ “ДніпроАЗОТ” повинно бути стягнуто 1965653,43гр. боргу, 236996,01гр. пені та судові витрати за розгляд справи судами першої та другої інстанцій.
За таких обставин колегія суддів доходить висновку про те, що рішення суду, у відповідності до п3,4 ч1 ст.104 ГПК України, підлягає зміні через невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи та через неправильне застосування норм матеріального права, а позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст. 101, 103 –105 ГПК України суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу регіонального відділення фонду державного майна України задовольнити частково.
Рішення господарського суду Дніпропетровській області від 25.10.2006р. змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції :
Позов задовольнити частково.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства “ДніпроАЗОТ” (51909 м. Дніпродзержинськ, вул. С.Х.Горобця,1 код ЄДРПОУ 05761620) на користь державного бюджету України борг в сумі 1965653,43гр., 236996,01гр. пені та державне мито в сумі 3202гр.
В решті позову відмовити.
Видачу відповідних наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області.
Головуючий А.О. Логвиненко
Суддя В.Г. Головко
Суддя Т.Г. Стрелець