ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
14.08.2012Справа №5002-21/1903-2012
За позовом Кримського республіканського підприємства «Протизсувне управління»
до відповідача Виконавчого комітету Ялтинської міської ради
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Комплекс»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, - Верховної ради Автономної Республіки Крим;
про визнання незаконним рішення.
Суддя С.І. Чонгова
Представники:
Від позивача Молошик Т.А., довіреність № 2190 від 20.07.2012, юрисконсульт;
Від відповідача не з'явився;
Від третьої особи (Комунальне підприємство Ялтинської міської ради «Комплекс») не з'явився;
Від третьої особи (Верховна рада Автономної Республіки Крим) Лукашев М.І., довіреність № 28-50/585 від 19.12.2011, представник;
Від Прокуратури Коноваленко А.В, посвідчення № 11156, помічник прокурора м. Сімферополь Автономної Республіки Крим;
СУТЬ СПОРУ: Позивач - Кримське республіканське підприємство "Протизсувне управління" звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до відповідача - Виконавчого комітету Ялтинської міської ради, у якому просить суд визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 12 квітня 2012 року № 340 про зарахування майна на баланс Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Комплекс». Крім того, просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати по оплаті судового збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує не незаконність та необґрунтованість прийняття рішення №340 від 12 квітня 2012 року виконавчим комітетом Ялтинської міської ради «Про зарахування майна на баланс КП ЯМР «Комплекс».
Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 червня 2012 року до участі в справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, було залучено Комунальне підприємство Ялтинської міської ради «Комплекс».
09 липня 2012 року відповідачем до матеріалів справи був наданий відзив на позову заяву за вих. № 02.11-07/568 від 06.07.2012, у якому відповідач вимоги позову не визнає, та вказує, що право власності позивача у встановленому законом порядку не зареєстровано, у зв'язку з чим відсутні права позивача, які підлягають захисту (а. с. 84-85).
Відповідно до ухвали Господарського суду Автономної Республіки Крим від 09 липня 2012 року до часті в справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, було залучено Верховну Раду Автономної Республіки Крим.
09 липня 2012 року на адресу Господарського суду Автономної Республіки Крим поштою від Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Комплекс» надійшли пояснення щодо суті позовних вимог за вих. № 223 від 05.07.2012 (а. с. 91).
Представник позивача у судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про день слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Представник третьої особи (Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Комплекс») не з'явився, про день слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Представник третьої особи (Верховної Ради Автономної Республіки Крим) з'явився, письмових пояснень чи заперечень щодо суті позову не надав.
У засідання суду з'явився прокурор, який надав лист а вих. № 05/1-1962вих112 від 14.08.2012, яким повідомляється про вступ у справу в інтересах Кримського республіканського підприємства «Протизсувне управління». Також прокурором у засідання суду були надані пояснення за вих. № 05/1-72вих/12 від 14.08.2012.
Суд вважає можливим розглядати справу у відсутність відповідача та третьої особи - Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Комплекс» виходячи наступного.
Як вказано у постанові Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.
В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Крім того, суд зауважує, що неподання або несвоєчасне подання стороною у справі доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, розцінюється господарським судом як зловживання процесуальними правами.
Відповідно до частини другої статті 22 Господарського процесуального Кодексу України сторони мають право, зокрема, подавати докази та брати участь в їх дослідженні.
Водночас частиною першою статті 33 Господарського процесуального Кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а статті 38 і 65 названого Кодексу уповноважують господарський суд в разі недостатності доказів витребувати їх, у тому числі в порядку підготовки справи до розгляду.
До того ж згідно з частиною третьою статті 22 Господарського процесуального Кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Тобто, у відповідача та третьої особи був час для надання документів, необхідних за їх думкою для розгляду справи по суті.
Також, як вказано в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 р. № 18, - Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 Господарського процесуального кодексу України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.
З урахуванням викладеного, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача та третьої особи. Також суд зазначає, що статтею 69 Господарського процесуального кодексу України встановлено двомісячний строк розгляду судом позовної заяви.
У порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та заперечення представників позивача, третьої особи (Верховної Ради Автономно Республіки Крим), висновок прокурора, суд, -
ВСТАНОВИВ:
12 квітня 2012 року виконавчим комітетом Ялтинської міської ради, на підставі звернення Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Комплекс» від 26.12.2011 № 172, акта інвентаризації від 20.12.2011, технічної документації на споруди, розташовані в м. Ялта біля домоволодіння № 15 по вул. Свердлова, підготовленої Комунальним підприємством ЯМР «БТИ» від 05.04.2012 у відповідності з Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», з метою впорядкування обліку і ефективного використання основних фондів комунальної власності, було прийнято рішення № 240 «Про зарахування майна на баланс КП ЯМС «Комплекс». Вказаним рішенням вирішено: Комунальному підприємству Ялтинської міської ради «Комплекс» зробити оцінку і зарахувати на баланс підприємства на праві господарського відання будівлі і споруди розташовані біля домоволодіння № 1б по вул. Свердлова в м. Ялта, а саме: будівля літер В площею 2,0 кв. м, літер Г площею 2.0 кв. м. і споруди: асфальтобетонний майданчик І площею 782,1 кв. м, бетонний майданчик III площею 418,9 кв. м, огорожні стіни: № 2 площею 7,0 кв. м, № 4 площею 25,8 кв. м, № 5 площею 13,9 кв. м., № 8 площею 11,0 кв. м, № 11 площею 25,4 кв. м. Згідно пункту 2 рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради КП ЯМР «Бюро технічної інвентаризації» зобов'язано виготовить технічний паспорт с присвоєнням поштової адреси на нежитлові споруди літер В площею 2,0 кв. м, літер Г площею 2.0 кв. м. та споруди: асфальтобетонний майданчик І пл. 782,1 кв. м, бетонний майданчик III пл. 418,9 кв. м, І огорожні стіни: № 2, № 4, № 5, № 8, № 11 та оформити право власності за Ялтинською міською радою, видати посвідчення про право власності і провести державну реєстрацію на об'єкти вказані в пункті 1 рішення.
Позивач вважає, що рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 12 квітня 2012 року № 340 є таким, що порушує майнові права та інтереси Кримського республіканського підприємства «Протизсувне управління».
Як встановлено судом в процесі розгляду справи, Кримське республіканське підприємство «Протизсувне управління» є державним підприємством, що входить до складу майна, яке належить Автономній Республіці Крим, та знаходиться у сфері управління Республіканського комітету Автономної Республіки Крим із будівництва та архітектури, який є його «Органом управління».
Відповідно до пункту 1 Статуту Кримського республіканського підприємства «Протизсувне управління», позивач є правонаступником державного підприємства «Кримське республіканське протизсувне управління» на підставі постанови Ради Міністрів Автономної Республіки Крим № 540 від 23.11.2005, та входить до підприємств республіканського підпорядкування Автономної Республіки Крим та знаходиться в сфері управління Міністерства будівельної політики і архітектури Автономної Республіки Крим.
Відповідно до рішення виконкому Кримської обласної промислової ради депутатів трудящих від 16.09.1964 № 493, прийнятого на підставі Постанови Ради Міністрів Української РСР від 09.05.1963 № 569, Кримське протизсувне управління є замовником будівництва протизсувних, берегоукріплювальних та пляжних споруд в Криму та організаціє по їх експлуатації.
Згідно додатку № 1 до пункту 2 Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим № 110-1 від 29.06.1992 «Про розмежування майна державної /Республіки Крим/ власності і власності адміністративно-територіальних одиниць /комунальної/», прийнятої у відповідності до Постанови Верховної Ради Української РСР «Про введення в дію Закону Української РСР «Про власність» № 885-Х1І від 26.03.1991, весь майновий комплекс Кримського протизсувного управління віднесено до загальнореспубліканської власності Криму, у складі майна, що було їм прийняте відповідно до рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради депутатів трудящих від 28.10.1964 № 734 та побудоване на замовлення Кримського протизсувного управління, у тому числі протизсувних та берегоукріплювальних споруд м. Ялти на ділянці від Морпорту до Масандрівських готелів.
Пунктом 30 додатку 3 до Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим № 982-2/2000 від 15 березня 2000 року «Про склад майна, що належить Автономній Республіці Крим» берегоукріплювальні і протизсувні споруди на ділянці від Морпорту до Масандрівських готелів (м. Ялта) у складі 2-х комплексів загальною довжиною 800 м, є майновою належністю Автономної Республіки Крим та знаходяться на балансі Кримського республіканського протизсувного управління.
Берегоукріплювальні і протизсувні споруди на ділянці від Морпорту до Масандрівських готелів (м. Ялти) побудовані на замовлення Кримського протизсувного управління у 1965-1966 роках та прийняті їм до експлуатації відповідно до актів їх приймання державною комісією: акт № 1 Державного приймання протизсувних споруд м. Ялти на ділянці від Морпорту до Масандрівських готелів (від буни № 4 до буни № 9 та від вісі бермі до буни д/в «Актор»), довжиною 475 п/м. берегової смуги, затвердженого розпорядженням виконкому Кримської обласної ради депутатів трудящих № 1070-р від 20.12.1965; акт № 2 Державного приймання протизсувних споруд м. Ялти на ділянці від кореня мола порту до буни № 4 і від буни № 9 до вісі бермі у рятувальної станції, довжиною 325 п/м. берегової смуги, затвердженого розпорядженням виконкому Кримської обласної ради депутатів трудящих № 856-р від 26.09.1966.
Від дати введення до експлуатації, берегоукріплювальні споруди на ділянці від Морпорту до Масандрівських готелів (м. Ялта) у складі 2-х комплексів знаходяться на балансі Кримського протизсувного управління на праві господарського відання, та відповідно до пункту 6 постанови Ради Міністрів Української РСР від 26.06.1986 № 238 «Про підвищення ефективності робіт по захисту берегів Чорного і Азовського морів від руйнувань» враховані у складі основних фондів з визначенням амортизаційних відрахувань за нормами, встановленими для основних гідротехнічних споруд.
Відповідно до діючих будівельних норм та правил - СНіП 2.06.01-86 «Гідротехнічні споруди. Основні положення проектування», СНіП 2.01.15-90 «Інженерний захист територій, будівель і споруд від небезпечних геологічних процесів. Основні положення проектування», та Державних будівельних норм ДБН В. 1.1-3-97 «Інженерний захист територій, будівель і споруд від зсувів і обвалів. Основні положення», Інструкції щодо заповнення форми звітності № 1-изт (річна), затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 22.03.2010 №6, берегоукріплювальні та протизсувні споруди, відносяться до основних гідротехнічних споруд, а відповідно до частини 2 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» і абзацу 4 частини 2 статті 4 Закону України «Про оренду державного і комунального майна» гідротехнічні споруди є спорудами загальнодержавного значення та не можуть бути об'єктами приватизації та оренди.
Кримське протизсувне управління є державним унітарним підприємством, а його майно у відповідності до частини 3 статті 73 Господарського кодексу України є державною власністю і згідно до Статуту підприємства закріплене за ним на праві господарського відання, а його відчуження можливе лише на законних підставах.
Приймаючи рішення від 12 квітня 2012 року № 340 щодо проведення оцінки та взяття на баланс Комунальним підприємством «Комплекс» на праві повного господарського відання, виявлених в результаті інвентаризації будинків і споруд виконавчий комітет Ялтинської міської ради вийшов за межі наданих йому повноважень.
Згідно до частини 3 статті 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
У відповідності до частини 3 статті 136 Господарського кодексу України щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, які встановлені для захисту права власності, тобто положення статті 391 Цивільного кодексу України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 321 Цивільного Кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Згідно абзацу 2 пункту 9 листа Вищого арбітражного суду України від 31.01.2001 № 01-8/98 «Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом», додатку № 1 до пункт 2.1. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно та статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» визначальним при оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна є наявність акту державної комісії про прийняття об'єкта і введення його в експлуатацію.
Статтею 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та у їхніх інтересах функції та повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, іншими законами.
Відповідно до пункту 3 статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачених Конституцією і законами України, та керуватися у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Згідно з приписами статті 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконними та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права і інтереси.
Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що акти органів місцевого самоврядування за мотивів їх невідповідності Конституції України або законам України визнаються незаконними у судовому порядку.
Згідно вимогам статті 16 Цивільного Кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із засобів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб та відновлення положення, яке існувало до порушення.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню, оскільки вони засновані на нормах чинного законодавства та підтверджені матеріалами справи.
Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з оплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача.
В судовому засіданні 14 серпня 2012 року були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено 15 серпня 2012 року.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Визнати незаконним рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 12 квітня 2012 року № 340 «Про зарахування майна на баланс Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Комплекс».
Стягнути з виконавчого комітету Ялтинської міської ради, м. Ялта (98600, м. Ялта, площа Радянська, 1; ідентифікаційний код 04055765, інші реквізити та банківські рахунки не відомі) на користь Кримського республіканського підприємства «Протизсувне управління», м. Ялта (98604, м. Ялта, вул. Горького, 30; ЗКПО 03348324, МФО 324010, р/р 26003515513221 в Укрсоцбанку, інші реквізити та банківські рахунки не відомі) судовий збір в розмірі 1073,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя С.І. Чонгова