РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" серпня 2012 р. Справа №8/5007/6/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Демидюк О.О.

судді Бригинець Л.М. ,

судді Крейбух О.Г.

при секретарі Головченко Д.М.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - Петровський Ф.А. (довіреність від 05.01.2012 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу апеляційну скаргу позивача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Андріївське" на рішення господарського суду Житомирської області від 24.05.2012 року у справі №8/5007/6/12

Позивач: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Андріївське"

Відповідач: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю (СТОВ) "Співдружність"

про визнання договорів недійсними

Судом роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області №8/5007/6/12 від 24.05.2012 року (суддя Давидюк В.К.) в задоволенні позовних вимог Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Андріївське" відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що суд не встановив, що укладаючи спірні договори поставки від 18.03.2011 року та від 27.05.2011 року сторони мали намір приховати інший правочин. Разом з тим, сторони уклавши договори поставки прийняли їх до виконання, що підтверджується виставленими позивачем рахунками, платіжними дорученнями та актом звірки, який підписано позивачем та відповідачем.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Андріївське" оскаржило її в апеляційному порядку. У своїй апеляційній скарзі позивач просить суд скасувати ухвалу місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю з посиланням на обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду №8/5007/6/12 від 25.08.2012 року (описку виправлено ухвалою від 13.08.2012 року) прийнято до провадження апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Андріївське" на рішення господарського суду Житомирської області від 24.05.2012 року у справі №8/5007/6/12.

Розпорядженням в.о. голови Рівненського апеляційного господарського суду №8/5007/6/12 від 13.08.2012 року, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Гулової А.Г., судді Маціщук А.В., внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді, колегію суддів визначено у складі: головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Бригінець Л.М.. суддя Крейбух О.Г.

Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Співдружність" подано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Андріївське" подано суду клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги, в зв'язку з відпусткою представника. Дане клопотання розглянуте колегією суддів та не підлягає задоволенню, оскільки сторони були належним чином повідомлені про місце, дату та час судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення. Господарський процес не обмежує коло осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді, а тому, учасники провадження у справі не були позбавлені можливості направити в засідання уповноваженого представника.

Явка представників сторін в судове засідання не вимагалась. Судова колегія вважає, що неявка представника апелянта не перешкоджатиме перегляду рішення господарського суду Житомирської області від 24.05.2012 року у справі №8/5007/6/12.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду, заслухала представника відповідача, вивчила та дослідила матеріали справи та наявні в ній докази, розглянула матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, відзив на апеляційну скаргу, перевірила правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, та прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Житомирської області без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.03.2011 року між сторонами було укладено договір поставки №18/03-1 (т.1 а.с.10), відповідно до умов якого позивач (продавець) зобов'язується поставити, а відповідач (покупець) прийняти та оплатити товар українського походження, врожаю 2011 року, на умовах, визначених у даному договорі.

Згідно з п.1.2 договору, найменування товару - кукурудза фуражна, загальна вартість товару з ПДВ - 288 000,00 грн..

Оплата товару здійснюється покупцем у грошовій формі після підписання цього договору з продавцем у розмірі 100% передоплати на розрахунковий рахунок продавця (п.3.1 договору).

Крім того, 27.05.2011 року між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №27/05-1 (т.1 а.с.11), згідно з умовами якого позивач (продавець) зобов'язується поставити, а відповідач (покупець) прийняти та оплатити товар українського походження, врожаю 2011 року, на умовах, визначених у цьому договорі.

Відповідно до п. 1.2 договору, найменування товару - соя, загальна вартість товару з ПДВ - 23 000,00 грн..

Порядок розрахунків по даному договору визначено сторонами у п.3.1 договору, згідно з яким оплата товару здійснюється покупцем у грошовій формі після підписання цього договору з продавцем у розмірі 100% передоплати на розрахунковий рахунок продавця.

Позивач звернувся до господарського суду першої інстанції з позовом про визнання зазначених вище договорів поставки недійсними.

При цьому позивач як на підставу своїх доводів посилається на те, що зазначені договори не укладалися та не підписувались директором позивача; договори суперечать Закону та Статуту товариства; якщо директор позивача підписав вказані договори, то він діяв з перевищенням повноважень; відсутні прийняття та схвалення оспорюваних договорів.

Дослідивши матеріали справи, місцевий господарський суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів погоджується з такими висновками господарського суду Житомирської , враховуючи наступне.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави чи суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Апелянт посилається на те, що спірні договори поставки від імені позивача директор Мошківський С.С. не підписував та печаткою не скріплював, оскільки печатка підприємства зникла.

Проте, позивачем не надано належних доказів в підтвердження своїх доводів.

В матеріалах справи знаходиться постанова Коростишівського РВ УМВС України в Житомирській області від 17.12.2011 року про відмову в порушенні кримінальної справи по факту зникнення печатки СТОВ "Андріївське" у зв'язку з відсутністю події злочину (т.1 а.с.12-13).

Також, колегією суддів не можуть бути взяті до уваги посилання позивача на те, що спірні договори поставки укладені директором позивача з перевищенням повноважень, оскільки згідно з вимогами Статуту товариства генеральний директор позивача без попереднього погодження із Зборами учасників не вправі був укладати договори, максимальна вартість яких перевищує 50 000,00 грн., оскільки таке твердження спростовується матеріалами справи, зокрема, Статутом товариства в редакції, яка діяла на час укладення спірних договорів.

Відповідно до п.10.5.9 Статуту, який зареєстровано 16.12.2008 року, до компетенції Загальних зборів товариства входить надання Генеральному директору або будь-якій іншій посадовій особі згоди на укладення будь-якої угоди, договору або зобов'язання, відповідно до якого Товариство може зазнати витрат, що перевищують еквівалент 100 000,00 доларів США у гривнях за курсом Національного банку України на дату надання такої згоди. В разі укладення такого договору або іншої угоди, витрати грошових коштів або відчуження майна без попередньої згоди Загальних зборів учасників, такий договір або угода є недійсним з моменту такого укладення.

Загальна вартість договору №18/03-1 від 18.03.2011 року становить 288 000,00 грн., а договору №27/05-1 від 27.05.2011 року - 23000,00 грн..

Позивач також в підтвердження недійсності спірних правочинів поставки зазначає, що відсутнє прийняття та схвалення оспорюваних договорів.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивач - СТОВ "Андріївське" на підставі договорів поставки №18/03-1 від 18.03.2011 року та №27/05-1 від 27.05.2011 року виставив відповідачеві рахунки-фактури на оплату за передбачений договором товар (т.1 а.с.85-86).

Так, в рахунку - фактури №18/03 від 18.03.2011 року зазначено постачальника СТОВ "Андріївське", одержувач СТОВ "Співдружність", підставою поставки кукурудзи є договір поставки №18/03-1 від 18.03.2011 року. Відповідно до рахунку №27/05 від 27.05.2011 року постачальником зазначено СТОВ "Андріївське", одержувачем СТОВ "Співдружність", підставою поставки також зазначено договір поставки від 27.05.2011 року №27/05.

Відповідач - СТОВ "Співдружність" перерахував позивачеві вартість товару, про що свідчать платіжні доручення №351 від 18.03.2011 року та №651 від 27.05.2011 року (т.1 а.с.90-91).

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про те, що вказані обставини підтверджують факт прийняття сторонами договорів поставки до виконання.

Твердження апелянта про те, що СТОВ "Співдружність" вчиняючи самоправні, протиправні дії щодо розкрадання врожаю СТОВ "Андріївське", виготовивши договори, хочуть уникнути відповідальності за самоправні дії, тобто , на думку позивача спірні договори спрямовані на приховання фактичних правовідносин, що містять грубі порушення чинного законодавства, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, з огляду на наступне.

Удаваним є правочин, що вчинюється з метою приховання іншого правочину, який сторони насправді вчинили. Тому при укладенні удаваного правочину до відносин його учасників застосовуються правила щодо правочину, який сторони мали на увазі (який сторони приховали). Суб'єкт, який вимагає визнання правочину недійсним як укладеного з метою приховати інший правочин, повинен довести, що правочин укладений з такою метою.

Воля сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином. При цьому позивач повинен вказати, який інший правочин приховується з допомогою укладеного правочину.

Спільною ознакою фіктивного та удаваного правочинів є те, що розбіжність між волею та її зовнішнім виявом стає наслідком навмисних дій його учасників, які мають за мету одержання певної користі усіма або принаймні одним із них. Різниця полягає в тому, що за удаваного правочину настають інші права та обов'язки, ніж ті, що передбачені правочином. За удаваним правочином обидві сторони свідомо, з певною метою, документально оформлюють правочин, але насправді між ними встановлюються інші правовідносини.

Закон не передбачає недійсність удаваного правочину, а лише пропонує застосовувати до відносин сторін норми, що регулюють той правочин, який сторони дійсно мали на увазі.

А тому, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про безпідставність заявлених позивачем вимог, оскільки з матеріалів справи не вбачається, що укладаючи спірні договори поставки від 18.03.2011 року та від 27.05.2011 року сторони мали намір приховати інший правочин. Разом з тим, сторони уклавши договори поставки прийняли їх до виконання, що підтверджується виставленими позивачем рахунками, платіжними дорученнями та актом звірки, який підписано позивачем та відповідачем.

На підставі викладеного, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення господарського суду Житомирської області від 24.05.2012 року у справі №8/5007/6/12 відповідає нормам матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Житомирської області від 24.05.2012 року у справі №8/5007/6/12 - залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Андріївське" на рішення господарського суду Житомирської області від 24.05.2012 року у справі №8/5007/6/12 - залишити без задоволення.

2. Справу №8/5007/6/12 повернути до господарського суду Житомирської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом XII-1 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Демидюк О.О.

Суддя Бригинець Л.М.

Суддя Крейбух О.Г.