ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"08" липня 2008 р. | Справа № 3/21/08 |
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді Жекова В.І.,
Суддів Картере В.І., Пироговського В.Т.,
секретар судового засідання Кубік О.В.,
за участю представників сторін
від позивача —Плачинда Д.А.
від відповідача —не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу
ТОВ “Астеліт”
на рішення господарського суду Миколаївської області
від 29.05.2008р.
по справі №3/21/08
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Астеліт”
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерстандарт”
про стягнення 5143,02 грн.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 24.06.2008р., яка надіслана учасникам процесу 25.06.2008р., розгляд апеляційної скарги призначено на 08.07.2008р. Тобто, учасники судового процесу належним чином повідомлені про час і місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать поштові повідомлення.
Відповідно до вимог ст. 85 ГПК України, за погодженням представника позивача у судовому засіданні , яке відбулось 08.07.2008р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
07.04.2008р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Астеліт” звернулось до господарського суду Миколаївської області із позовом про стягнення з відповідача суму боргу з урахуванням інфляції та 3-х % річних в розмірі 5143,02 грн., стягнути з відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 102 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 118 грн.
Позовна заява обґрунтована тим, що в зв'язку з продажем об'єкту оренди орендодавець зобов'язаний відповідно до норм Цивільного кодексу України та умов договору оренди повернути позивачеві надмірно сплачену суму орендної плати.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 29.05.2008р. (суддя Смородінова О.Г.) в задоволені позову відмовлено. При прийнятті зазначеного рішення суд виходив з наявності підписаної сторонами додаткової угоди про розірвання договору оренди, згідно якої сторони визначили, що майнових та інших претензій щодо виконання зобов’язань по договору одна до одної не мають.
У апеляційній скарзі до Одеського апеляційного господарського суду ТОВ “Астеліт” просить оскаржуване судове рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. На думку скаржника, місцевий господарський суд, при прийнятті оскаржуваного рішення, неповністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, не в повному обсязі дослідив, не розглянув повно та всебічно докази, надані позивачем, невірно застосував та порушив норми матеріального права.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції при розгляді справи, між ТОВ “Астеліт” та ТОВ “Інтерстандарт” 30.05.2006р. укладено договір № МY2401/2 оренди нерухомого індивідуально визначеного майна.
Відповідно до умов договору Орендодавець зобов'язався передати орендарю в користування строком на 11 місяців нежитлове приміщення —кам'яний сарай площею 4 кв.м. з правом користування прилеглою територією площею 50 кв.м, що знаходиться за адресою: Миколаївська область, м. Вознесенськ, провулок Лугового, 1-А.
Об'єкт оренди переданий позивачу згідно акту приймання-передачі орендованого майна до договору оренди № МY2401/2 від 30.05.2006р.
Після закінчення строку дії договору ТОВ “Астеліт” звернулось до відповідача з пропозицією поновити дію договору на наступний строк, на умовах попереднього договору. Отримавши згоду ТОВ “Інтестандарт”, позивачем за умовами договору сплачено одноразову орендну плату за весь період дії договору з 30.04.2007р. до 30.03.2008р. в розмірі 16500 грн.
09.08.2006р. між ТОВ “Інтерстандарт” та Подольським Ігорем Олександровичем було укладено договір купівлі-продажу комплексу в м. Вознесенськ Миколаївської області по провулку Лугового, 1А, який в подальшому Подольським Ігорем Олександровичем за договором купівлі-продажу від 20.12.2007р. було продано ТОВ “Астеліт”.
Враховуючи придбання орендарем об'єкту оренди 19.12.2007р. між ТОВ “Астеліт” та ТОВ “Інтерстандарт” укладено додаткову угоду до договору оренди №МY2401/2, за умовами якої сторони дійшли взаємної згоди розірвати з 19.12.2007р. вищевказаний договір оренди. Пунктом 2 додаткової угоди сторони визначили, що майнових та інших претензій щодо виконання зобов’язань по договору одна до одної не мають.
25.12.2007 р. за вих. № МY2401/1-07 позивач звернувся до відповідача з листом, в якому повідомив останнього про обов’язковість дотримання умов договору щодо виконання боржником грошових зобов’язань, та на підставі п. 5.7 договору оренди від 30.05.06р. просив повернути надмірно сплачену орендну плату в сумі 4983,88 грн.
31.01.08р. за вих. № 12 відповідач в письмовій відповіді зазначив, що згідно додаткової угоди про розірвання договору оренди сторони одна до одної майнових та інших претензій щодо виконання зобов'язань до договору оренди не мають, а відтак ТОВ вважає себе вільним від яких-небудь майнових та інших претензій щодо виконання зобов’язань за договором.
Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, колегія суддів зазначає наступне, так, відповідно до п.1 ст.604, п.2,3 ст.653 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін.
У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняються з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
Як правомірно встановлено господарським судом, договір оренди від 30.05.06р. не містить зазначених вимог. Натомість сторонами укладена додаткова угода від 19.12.07р., яка містить умову пункту 2 як волевиявлення сторін, яке не оспорено в суді та має юридичну силу.
Тобто, об’єкт оренди був повернутий орендарем 19.12.2007р., саме датою укладання додаткової угоди про розірвання договору №МY2401/2 від 30 травня 2006 та є останнім волевиявленням сторін, яке припинило дію основного договору та чітко визначило наявність чи відсутність претензій щодо виконання зобов’язань за договором.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Умови укладеного сторонами договору оренди не передбачають право орендаря на надлишкове повернення грошей. Крім того, п. 5.7 зазначеного договору на який посилається скаржник стосується проведення платежів по орендній платі, а не повернення грошей орендодавцем.
Також, судова колегія зазначає, що спірний договір оренди не визнано недійсним у судовому порядку, а відтак, такі обставини унеможливлюють задоволення позову в частині повернення грошової суми за послуги яки не надавались.
Отже, викладені в апеляційній скарзі доводи не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновків місцевого господарського суду та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення даного спору, а відтак колегія суддів, вважає висновок суду першої інстанції таким, що ґрунтується на матеріалах справи, а тому передбачені законом підстави для зміни або скасування рішення відсутні.
Керуючись ст.ст. 85, 99, 101-105 ГПК України,
колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА
Рішення господарського суду Миколаївської області від 29.05.2008р. зі справи №3/21/08 –залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до вимог ст.105 ГПК України і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя | В.І. Жеков |
Судді | В.І. Картере |
В.Т. Пироговський |
Повний текст постанови підписано 14.07.2008р.