ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
23.08.06р. | Справа № А41/190 |
За позовом Управління пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська
до Управління Національного банку України в Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ
про стягнення 14527,55 грн.
Суддя Орешкіна Е.В.
Представники сторін:
Від позивача:не з'явився
Від відповідача: Звонарьова М.Л. довіреність б/н від 22.05.06 року
СУТЬ СПОРУ:
Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Управління Національного банку України в Дніпропетровській області 14527,55 грн.
В обгрунтування позовних вимог посилається на ті обставини, що внаслідок надання відповідачем позивачу довідок про заробітну плату працюючого державного службовця Алефіренко Л.П., що містили невірну інформацію, виникла переплата пенсії вказаній особі за період з вересня 2003 року по листопад 2005 року в розмірі 14527,55 грн., чим позивачу заподіяна шкода з боку відповідача, яка має бути відшкодована.
Відповідач проти позову заперечує, просить суд в позові відмовити, вважаючи його необгунтованим та безпідставним.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі з наступних підстав.
Визначення поняття "справа адміністративної юрисдикції" наведено статті 3 КАС України, під якою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією із сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Тобто, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) су'єктів, а ці суб'єкти, відповідно, зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.
У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватися адміністративним судом.
Стаття 17 КАС України встановлює категорії спорів, на які поширється компетенція адміністративних судів, щодо вирішення адміністративних справ. З господарськими спорами можуть пересікатись категорії спорів, визначені в п. 1, 3, 4, вказаної статті, а саме:
а) спори осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності;
б) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, а також спори з приводу укладання та виконання адміністративних договорів;
в) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
У всіх наведених категоріях спорів передбачено, що хоча б однією із сторін такого спору повинен бути суб'єкт владних повноважень.
Поняття "суб'єкт владних повноважень" визначено у статті 3 КАС України - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інший суб'єкт при здійсненні нимим владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Отже, необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
У випадку якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказаних владних управлінських функцій (щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору), то такий суб'єкт не знаходиться "при здійсненні управлінських функцій", та не має встановлених нормами КАС України необхідних ознак суб'єкта владних повноважень.
Частиною 2 ст. 4 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 21 Кодексу Адміністративного судочинства України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Крім того, в процесі розгляду справи позивачем поданий документ, який підтверджує його правовий статус, а саме Положення про філії (територіальні Управління Національного банку України), з якого вбачається, що відповідач у справі є структурним підрозділом Національного банку України без статусу юридичної особи, тобто позов поданий до господарського суду до неналежного відповідача.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
З огляду на викладене та керуючись ч. 1 п. 1 ст. 157 Кодексу Адміністративного судочинства України, господарський суд, -
УХВАЛИВ:
Закрити провадження в адміністративній справі.
Ухвала може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ч.ч. 4-6 ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України; набирає законної сили у відповідності до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя | Е.В. Орешкіна |
Згiдно з оригіналом |
Помічник судді | О.А. Лисінська |