Справа № 2-552/2012 Провадження № 22-ц/0290/2506/2012Головуючий в суді першої інстанції:Капацин Л.В.

Категорія: 46 Доповідач: Матківська М. В.

У Х В А Л А

Апеляційного суду Вінницької області

від 13 серпня 2012 року

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Матківської М.В.

Суддів: Іващука В.А., Сопруна В.В.,

При секретарі: Чернаті В.С.

За участю: позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3 і її представника -адвоката Середюк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 10 липня 2012 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -Служби у справах дітей Могилів-Подільської районної державної адміністрації Вінницької області, про усунення перешкод в спілкуванні з дитиною, -

В с т а н о в и л а:

В червні 2012 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод в спілкуванні з дитиною, в якому просив зобов'язати відповідача не чинити йому перешкод в спілкуванні з сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та надати йому можливість зустрічатися із сином наодинці й відвідувати з ним діда і бабу в с. Оленівці декілька днів на тиждень в проміжок часу з 10 год. до 20 год.

В судовому засіданні в суді першої інстанції 10 липня 2012 року ОСОБА_2 змінив свої позовні вимоги, просив зобов'язати відповідача надавати йому можливість зустрічатися з сином щотижня по середах і суботах з 10 год. до 12 год. без присутності матері ОСОБА_3, а також відвідувати із сином діда й бабу в с. Оленівці.

Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 10 липня 2012 року позов задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_2 в його спілкуванні з сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, надавши йому можливість зустрічатися з дитиною щотижня по середах та суботах в період з 10 до 12 год.: до досягнення дитиною 5-ти річного віку в присутності матері ОСОБА_3, а після досягнення дитиною 5-ти річного віку -без її присутності. В решті позову -відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення.

Зазначив, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи.

В судовому засіданні позивач підтримав апеляційну скаргу, просить її задовольнити: скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким надати йому можливість зустрічатися із сином у такі ж дні і години, як зазначені у рішенні суду, тільки без присутності матері.

Відповідач і її представник заперечили апеляційну скаргу, просять її відхилити, залишити в силі рішення суду. Не згодні на зустрічі дитини із батьком у відсутності матері, оскільки дитині іще немає трьох років, хлопчик погано розмовляє і тільки мати розуміє, що він говорить; позивач із сином не бачився і не спілкувався з того часу, коли дитині виповнилося 11 місяців та із-за свого молодого віку не зможе приділити належної уваги дитині.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд першої інстанції встановив, що позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 31 травня 2012 року (а. с. 6).

Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 11 квітня 2011 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу задоволено, шлюб між сторонами розірвано, а малолітню дитину ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, залишено на утриманні і вихованні матері ОСОБА_3 (а. с. 5).

Позивач проживає окремо від дитини.

Відповідач створює перешкоди позивачу у його спілкування з сином та участі у вихованні дитини.

Комісією з питань захисту прав дитини при Могилів-Подільській районній державній адміністрації 28 травня 2012 року прийнято рішення № 17 про надання дозволу ОСОБА_2 вільно спілкуватися зі своїм сином ОСОБА_5 без присутності матері та відвідувати дідуся ОСОБА_7 та бабусю ОСОБА_8 в с. Оленівці (а. с. 7).

Позивач ОСОБА_2 позитивно характеризується за місцем роботи та місцем проживання (а. с. 8, 9).

Згідно свідоцтва на право власності на житло від 31.05.2005 року, виданого виконкомом Могилів-Подільської міської ради, ОСОБА_7 та членам його сім'ї: ОСОБА_8, ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності в рівних частках кожному належить квартира АДРЕСА_1 (а. с. 10).

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Частиною 2 статті 155 СК визначено, що батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного із батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного із батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства»батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджає нормальному вихованню дитини.

Частиною 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.

Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ст. 7, 141, 159 СК України випливає, що при вирішенні спору щодо участі у вихованні та порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

З урахуванням того, що дитина є малолітньою (вік -2 роки 9 місяців), що дитина виховувалась без позивача, та, як пояснила позивач, дитина ще погано розмовляє, плаче в присутності чужих людей, колегія суддів вважає, що встановлення судом першої інстанції такого способу участі батька у вихованні дитини, як його зустрічі з дитиною до досягнення 5-ти річного віку у присутності матері, а після досягнення 5-ти річного віку -без її присутності, буде максимально відповідати інтересам дитини. У такому разі, при поступовому звиканні дитини до батька при спілкуванні їх у присутності матері до досягнення 5-ти річного віку, буде мінімалізований ризик стресу та психологічного дискомфорту для дитини.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що враховуючи всі обставини справи та побажання сторін щодо днів та годин зустрічей позивача із сином, суд першої інстанції вірно визначив графік зустрічей позивача із сином: щотижня по середах та суботах в період з 10 до 12 год.

Доводи апеляційної скарги, що рішення суду в частині надання йому дозволу на зустрічі із сином тривалістю по 2 години є незаконним та необгрунтованим, так як він і в позовній заяві, і в судовому засіданні просив надати йому дозвіл зустрічатися з сином наодинці та відвідувати із ним діда та бабу в с. Оленівці декілька днів на тиждень в проміжок часу з 10 год. до 20 год., є безпідставними, оскільки, як вбачається зі змісту рішення суду першої інстанції та, що підтверджується відтворенням технічного засобу судового засідання від 10.07.2012 року, позивач в судовому засіданні 10.07.2012 року змінив свої позовні вимоги та просив суд надати йому дозвіл на зустрічі із сином щотижня по середах і суботах з 10 до 12 год. у відсутності відповідача, а відповідач погодилась на зустрічі позивача із сином в зазначені ним дні та години, однак із умовою, що це буде відбуватися у її присутності до досягнення дитиною 5-ти річного віку.

Також суд першої інстанції дійшов вірного висновку в тому, що не підлягає до задоволення вимога позивача про надання йому дозволу на відвідування із сином діда та баби -батьків позивача в с. Оленівці, оскільки відповідно до ст. 257 СК України баба та дід мають право на звернення до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні своїх прав щодо виховання внуків, якщо такі перешкоди чинять батьки чи інші особи, з якими проживає дитина.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, тому не підлягає до скасування, а апеляційна скарга не підлягає до задоволення, оскільки її доводи є необґрунтованими і спростовуються вищенаведеним.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 10 липня 2012 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

Копія вірна: