Справа № 2-249/11 Провадження № 22-ц/0290/2445/2012Головуючий в суді першої інстанції:Кашпрук Г.М.

Категорія: 27 Доповідач: Матківська М. В.

У Х В А Л А

Апеляційного суду Вінницької області

від 13 серпня 2012 року

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі :

Головуючого: Матківської М.В.

Суддів : Сопруна В.В., Оніщука В.В.

При секретарі : Чернаті В.С.

За участю : представника позивача Руснака В.О.

розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 22 травня 2012 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект»до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, -

В с т а н о в и л а :

У жовтні 2010 року Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" звернулося в суд з позовом до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за трьома кредитними договорами від 17 травня 2007 року у загальній сумі 4 666 777,88 гр. станом на 22.07.2010 року. У липні 2011 року позивач збільшив свої позовні вимоги і просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитними договорами у загальній сумі 5 255 205,41 гр. станом на 13 липня 2011 року.

У листопаді 2010 року відповідач ОСОБА_3 подала зустрічний позов до ПАТ «УкрСиббанк»про визнання трьох договорів про надання споживчого кредиту та договору іпотеки недійсними.

У листопаді 2010 року відповідач ОСОБА_4 подав зустрічний позов до ПАТ «УкрСиббанк»про припинення трьох договорів поруки.

У судовому засіданні 2.12.2010 року задоволено клопотання представника позивача і залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору -Управління Національного банку України у Вінницькій області.

У судовому засіданні 20.12.2010 року задоволено клопотання позивача по зустрічному позову ОСОБА_3 і до участі в справі за її зустрічним позовом залучено третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Куранову Оксану Олександрівну.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 11 травня 2012 року замінено позивача ПАТ «УкрСиббанк»на правонаступника ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», оскільки 12.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк»і ТОВ «Кей-Колект»укладено договір факторингу № 1 за зобов'язаннями, які виникли у ОСОБА_3 на підставі даних кредитних договорів та у ОСОБА_4 на підставі договорів поруки.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 22 травня 2012 року зустрічний позов ОСОБА_3 до ПАТ «УкрСиббанк», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_4, Управління Національного банку України у Вінницькій області, приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Куранової О.О., про визнання недійсними договорів про надання споживчих кредитів № 11154311000, № 11154252000, № 11154304000 та договору іпотеки від 17 травня 2007 року, залишено без розгляду.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до ПАТ «УкрСиббанк», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3, Управління Національного банку України у Вінницькій області, про визнання недійсними договорів поруки № 114180, № 114203, №114205 від 17 травня 2010 року, залишено без розгляду.

Ухвала суду не оскаржена.

Рішенням (заочним) Ленінського районного суду м. Вінниці від 22 травня 2012 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно із ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект»заборгованість за кредитними договорами: № 11154252000 від 17.05.2007 року, № 11154304000 від 17.05.2007 року, № 11154311000 від 17.05.2007 року у загальній сумі 5 255 205,41 гр., а також кошти на відшкодування оплати судового збору у розмірі 1 700 гр. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гр.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 7 липня 2012 року заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 22.05.2012 року залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати заочне рішення суду і ухвалити нове, яким в позові відмовити повністю.

Зазначила, що рішення суду вважає незаконним через неповноту встановлення судом обставин, які мають значення для справи, через неправильне і неповне дослідження доказів та їх оцінку, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, а також суд невірно застосував норми процесуального права, внаслідок чого спір щодо стягнення заборгованості за кредитним договором був вирішений неправильно.

Відповідач ОСОБА_4 рішення суду не оскаржив.

Відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_4, будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися і не повідомили суд про причини неявки.

Представник позивача заперечив апеляційну скаргу, вважає її безпідставною, необґрунтованою, тому просить відхилити її, а законне рішення суду просить залишити без зміни.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.

Апеляційний суд під час розгляду справи в апеляційному порядку на виконання вимог статті 303 ЦПК України перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Судом встановлено, що 17 травня 2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 11154311000, за умовами якого банк надав ОСОБА_3 кредит в іноземній валюті у розмірі 350 000 доларів США з відсотковою ставкою 13,5 % річних, на строк до 16.05.2017 року (а. с. 9-12 т. 1).

17 травня 2007 року у забезпечення повернення позичальником ОСОБА_3 кредиту банк із відповідачем ОСОБА_4 уклав договір поруки № 114205, за умовами якого поручитель ОСОБА_4 зобов'язався перед банком відповідати за невиконання ОСОБА_3 усіх її зобов'язань перед банком, що виникли з кредитного договору № 1115431000 від 17.05.2007 року, укладеного між банком і ОСОБА_3, в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому; відповідальність поручителя і боржника є солідарною (а. с. 21-23 т. 1).

17 травня 2007 року між АКІБ (який згодом був перейменований у ПАТ) «УкрСиббанк»і ОСОБА_3 укладено кредитний договір №11154252000, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в іноземній валюті у розмірі 130 000 доларів США з відсотковою ставкою 12,8% річних, на строк до 16 травня 2018 року (а. с. 13-16 т. 1).

У забезпечення виконання позичальником ОСОБА_3 свого зобов'язання, банк уклав 17.05.2007 року із відповідачем ОСОБА_4 договір поруки № 114180, за умовами якого поручитель зобов'язався перед банком відповідати за невиконання позичальником усіх його зобов'язань перед банком, що виникли із кредитного договору № 11154252000 від 17.05.2007 року, укладеного між банком і ОСОБА_3, в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому; відповідальність поручителя і боржника є солідарною ( а. с. 23-24 т. 1).

17 травня 2007 року між АКІБ (який згодом було перейменовано в ПАТ) «УкрСиббанк»і ОСОБА_3 укладено кредитний договір №11154304000, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в іноземній валюті у розмірі 70 000 доларів США з відсотковою ставкою 13 % річних, на строк до 16 травня 2018 року (а. с. 17-20 т. 1).

У забезпечення виконання позичальником ОСОБА_3 свого зобов'язання, банк уклав 17.05.2007 року із відповідачем ОСОБА_4 договір поруки № 114203, за умовами якого поручитель зобов'язався перед банком відповідати за невиконання позичальником усіх його зобов'язань перед банком, що виникли із кредитного договору № 11154304000 від 17.05.2007 року, укладеного між банком і ОСОБА_3 в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому; відповідальність поручителя і боржника є солідарною (а. с. 25-26 т. 1).

Банк повністю виконав взяте на себе зобов'язання, надавши ОСОБА_3 грошові кошти згідно укладених договорів про надання споживного кредиту у сумах: 350 000 доларів США (а. с. 27 т. 1), 130 000 доларів США (а. с. 27 т. 1) і 70 000 доларів США (а. с. 28 т. 1).

Своє зобов'язання ОСОБА_3 по січень 2009 року виконувала а починаючи з лютого 2009 року перестала погашати кредит у визначених графіками строки і розмірах ( а. с. 29-49 т. 1).

Станом на 22.07.2010 року відповідач ОСОБА_3 заборгувала ПАТ "УкрСиббанку":

по договору № 11154311000 основну суму -294 569,26 доларів США, що в еквіваленті на національну валюту складає 2 326 301,82 гр., прострочені відсотки у сумі 68 877,61 доларів США, що еквівалентно -543 947,15 гр.; пеня -14 932,19 доларів США, що еквівалентно 117 923,98 гр., неустойка -500 гр., загальна суму 2 988 672,95 гр.;

по договору №11154252000 основну суму -110 302,65 доларів США, що в еквіваленті на національну валюту складає 871 093,12 гр., прострочені проценти -22 894,92 долари США, що в еквіваленті на національну валюту складає 180 808,05 гр., пеня -4 700,30 доларів США, що еквівалентно 37 119,71 гр., неустойка -500 гр., загальна сума 1 089 520,88 гр.;

по договору № 11154304000 основну суму -59 393,19 доларів США, що в еквіваленті на національну валюту складає 469 045,84 гр., прострочені проценти -12 520,43 долари США, що в еквіваленті на національну валюту -98 877,59 гр., пеня -2 552,85 доларів США, що в еквіваленті на національну валюту складає 20 160,62 гр., неустойка -500 гр., загальна сума 588 584,05 гр.

Загальна сума заборгованості за кредитними договорами становить 4 666 777,88 гр. станом на 22 липня 2010 року.

Станом на 13 липня 2011 року заборгованість за кредитними договорами збільшилася і становить такі суми:

по договору № 11154252000 основна сума -110 302,65 доларів США, що еквівалентно 879 266,54 гр., заборгованість по процентам - 35 728,92 долари США, що еквівалентно 284 809,51 гр., пеня -7 770,39 доларів США, що еквівалентно 61 940,90 гр. і неустойка -500 гр.;

по договору № 11154304000 основна сума -59 393,19 доларів США, що еквівалентно 473 446,87 гр., заборгованість по процентам -19 542,30 доларів США, що еквівалентно 155 779,49 гр., пеня -4 220,55 доларів США, що еквівалентно 33 643,68 гр. і неустойка -500 гр.;

по договору № 11154311000 основна сума -294 569,26 доларів США, що еквівалентно 2 348 129,40 гр., заборгованість по процентам -103 982,31 доларів США, що еквівалентно 828 884,59 гр., пеня -23 559,78 доларів США, що еквівалентно 187 804,43 гр. і неустойка -500 гр.

Загальна сума заборгованості за кредитними договорами становить 5 255 205,41 гр. станом на 13 липня 2011 року.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Стаття 1056-1 ЦК України передбачає, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, стаття 1050 ЦК України зобов'язує його сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Порядок дострокового повернення кредиту за вимогою банку визначено розділом 6 кожного із укладених сторонами кредитних договорів. Так, п. 6.1.2 передбачено, що банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав згідно з пунктом 1.2.2. кожного із цих договорів, та вимагати від позичальника дострокового повернення всієї суми кредиту та повної сплати плати за кредит, змінивши при цьому терміни повернення кредиту та плати за кредит в сторону зменшення.

Пунктом 1.2.2. визначено, що позичальник зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно додатку № 1 до договору (якщо сторонами визначено такий графік погашення та укладено додаток № 1 до договору), але в будь-якому випадку не пізніше: 16 травня 2017 року по кредитному договору № 111554311000 і не пізніше 16 травня 2018 року по кредитним договорам №11154252000 і № 11154304000, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту відповідно до умов цього договору та/або згідно умов відповідної угоди сторін (а. с. 9, 13, 17 т. 1).

Згідно п. 4.1 кожного кредитного договору за порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов'язань, передбачених кожним договором, зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів та/або комісій, банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума такої заборгованості виражена у іноземній валюті; пеня нараховується за кожен день прострочення, включаючи день погашення заборгованості, але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України на момент її нарахування. Позичальник повинен сплатити пеню за кожним із кредитних договорів за першою вимогою банку.

Пунктом 4.3 кожного укладеного сторонами кредитного договору передбачено, що відповідно до вимог законодавства України, зокрема, ст. 611 ЦК України позичальник, який порушив будь-яке із своїх зобов'язань, що передбачені пунктом 3.5.2. цього договору, зобов'язаний сплатити банку неустойку за таке порушення у розмірі 500 гр. (а. с. 10, 14, 18 т. 1).

Таким чином вимоги позивача заявлені в межах закону, а тому суд прийшов до правильного висновку про їх задоволення.

Рішення суду у частині солідарного стягнення заборгованості по кредитним договорам і договорам поруки із ОСОБА_3 і ОСОБА_4 не оскаржено та апеляційна скарга не містить доводів незаконності судового рішення у цій частині.

За правилами статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно ч. 1 і ч. 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Договори поруки № 114205, № 114180, № 114203 від 17 травня 2007 року містять пункт 1.4, який відповідальність поручителя і боржника встановив солідарною (а. с. 21,23, 25 т. 1).

Відповідно до ч. 3 ст. 303 ЦПК України колегією суддів апеляційного суду під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_3 не встановлено неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права і не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які могли б бути обов'язковою підставою для скасування рішення.

Доводи апеляційної скарги про те, що заочне рішення постановлено у супереч встановленим нормам Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких є повідомлення відповідача про час і місце судового засідання у встановленому ЦПК України порядку і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або зазначені ним причини будуть судом визнані неповажними, спростовуються таким.

Відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Матеріали справи свідчать, що ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 17.04.2012 року відновлено провадження по цивільній справі і розгляд її призначено на 24 квітня 2012 року (а. с. 73 т. 2).

У судове засідання 24.04.2012 року відповідачі не з'явилися, надіслана їм судова повістка повернулася не врученою по причині зазначеної поштою: «За закінченням терміну зберігання» (а. с. 77-78 т. 2).

10 травня 2012 року відповідач ОСОБА_3 надіслала клопотання, яким просила призначену на 11 травня 2012 року цивільну справу відкласти у зв'язку із відсутністю її представника ОСОБА_6 (а. с. 79 т. 2).

Справа відкладена на 22.05.2012 року (а. с. 94 т. 2).

22 травня 2012 року відповідачі у судове засідання повторно не з'явилися, при цьому відповідач ОСОБА_3 подала клопотання про зупинення провадження у справі (а. с. 96-97 т. 2).

У відсутності позивача, за наявності його заяви, та відповідачів 22.05.2012 року суд постановив заочне рішення (а. с. 101, 102 -103 т. 2).

Стаття 309 ЦПК України визначає підстави для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення. Пункт 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України містить такі підстави: порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.

Отже, неповідомлення осіб, які беруть участь у справі, про час і місце розгляду справи у передбаченому законом порядку, являється порушенням норм процесуального права.

Порядок повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про дату судового засідання врегульовано статтею 74 ЦПК України. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.

Судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, які із відміткою про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які їх вручали, повертається до суду (ч. 1, ч. 2 ст. 76 ЦПК України).

За правилами ч. 1 ст. 158 ЦПК України належне повідомлення осіб, які беруть участь у справі, є обов'язковим. Їх участь у справі згідно положення статті 27 ЦПК України є процесуальним правом таких осіб. Згідно зі ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства належить змагальність сторін та доведення суду переконливості своїх доводів, тому повідомлення про судове засідання є елементом змагальності і являється обов'язком суду, а неповідомлення про дату судового засідання є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод.

Матеріали справи не містять розписок відповідачів ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про вручення їм судових повісток. Проте, із поданих відповідачем ОСОБА_3 клопотань про відкладення розгляду справи (а. с. 79 т. 2) та про зупинення провадження по справі (а. с. 96 т. 2) вбачається, що дата чергового судового засідання їй відома.

Разом з тим, згідно із ч. 3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Отже, підставою для скасування рішення суду може бути тільки таке порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів прийшла до висновку, що таке порушення норм процесуального права не призвело до неправильного вирішення справи, оскільки висновки суду про задоволення позовних вимог являються обгрунтованими і законними, про що зазначено вище.

На виконання вимог цивільного процесуального закону судом апеляційної інстанції відповідачів ОСОБА_3 і ОСОБА_4 належним чином повідомлено про час і місце розгляду цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_3, про що свідчить розписка про одержання судової повістки, надіслана на адресу відповідачів, зазначених в її апеляційній скарзі (а. с. 130 т. 2). Судова повістка про виклик на 13 серпня 2012 року отримана відповідачами 06.08.2012 року. У цьому випадку судом виконані вимоги ч. 4 ст. 74 ЦПК України, яка зобов'язує суд до вручення судової повістки про виклик з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання.

Участь сторони у справі, згідно вимог ч. 1 ст. 27 ЦПК України, являється її процесуальним правом.

Відповідно до ч. 3 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Згідно вимог частини 2 статті 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не дотримався вимог закону щодо повного і всебічного з'ясування обставин справи, яке виразилося у тому, що суд стягнувши всю суму отриманого кредиту до закінчення строку дії кредитних договорів, не розглянув вимог її зустрічного позову до ПАТ «УкрСиббанку»за участю третіх осіб -ОСОБА_4, Управління Національного банку України у Вінницькій області, приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Куранової Оксани Олександрівни, про визнання недійсними договорів про надання споживчих кредитів №11154311000, №11154252000, №11154304000 і договору іпотеки від 17 травня 2007 року, являються безпідставними і суперечать матеріалам справи.

Так, судом прийнято до провадження даний зустрічний позов ОСОБА_3, поданий 22 листопада 2010 року (а. с. 95-101 т. 1).

Ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 22 травня 2012 року цей зустрічний позов ОСОБА_3 залишено без розгляду (а. с. 102-103 т. 2).

Стягуючи із відповідачів всю суму по кредитних договорах без урахування терміну дії цих договорів: до 16 травня 2017 року -кредитний договір № 11154311000 та до 16 травня 2018 року -кредитні договори №11154252000 і № 11154304000, суд першої інстанції виходив із погоджених сторонами умов цих кредитних договорів, передбачених пунктами 6.1.2. та 1.2.2., про що зазначено вище.

Згідно роз'яснення наданого у п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі»№ 14 від 18.12.2009 року у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Судом першої інстанції у мотивувальній частині рішення суду від 22.05.2012 року відповідно до таких роз'яснень, зазначені суми заборгованості по кредиту, процентам, пені в іноземній валюті та переведені в українську гривню за курсом, встановленим Національним банком України (100 доларів США - 799,15 гр.) станом на 22.05.2012 року, тобто на день винесення судового рішення (а. с. 107, 117 т. 2)

Відповідно до статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального і процесуального права, а отже є законним і обгрунтованим, у зв'язку із чим підстави для його скасування відсутні. Доводи апеляційної скарги є безпідставними, не впливають на висновки суду і спростовані вищенаведеним.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 22 травня 2012 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий : /підпис/

Судді : /підписи/

Копія вірна :