Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 серпня 2012 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого: Мелінишин Г.П.
суддів: Бойчука І.В., Меленко О.Є.
секретаря: Балагури М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Підвисоцької сільської ради про визнання права власності на спадкове майно за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Снятинського районного суду від 24 квітня 2012 року, -
в с т а н о в и л а:
У березні 2012 року ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до Підвисоцької сільської ради про визнання права власності на спадкове майно.
Позовні вимоги мотивував тим, що на праві приватної власності його сестрі ОСОБА_2 належав житловий будинок по АДРЕСА_1, Снятинського району. ІНФОРМАЦІЯ_1 року сестра померла, внаслідок чого відкрилась спадщина, яка складається з спірного будинковолодіння. Він є спадкоємцем другої черги за законом і в шестимісячний строк подав до державного нотаріуса заяву про прийняття спадщини. Однак у зв'язку з тим, що на спірне будинковолодіння відсутні правовстановлюючі документи, йому було відмовлено в оформленні спадщини. Тому просив визнати за ним право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1, Снятинського району, Івано-Франківської області.
Рішенням Снятинського районного суду від 24 квітня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.
На дане рішення ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку, що право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту реєстрації нерухомого майна. При цьому зазначає, що він не заперечує факту необхідності державної реєстрації права на спадщину. Однак така реєстрація спадкових прав можлива тільки після отримання свідоцтва про право на спадщину, або визнання права на спадщину за рішенням суду. Оскільки нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, він як спадкоємець звернувся в суд з позовом про визнання права власності на майно. Крім того, відповідно до вимог ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
При вирішенні даного спору судом також не взято до уваги вимоги ст.392 ЦК України, згідно яких власник може пред'явити позов про визнання права власності у зв'язку з відсутністю документів на нерухоме майно. При цьому судом не враховано, що спір між спадкоємцями відсутній, на майно, крім нього, ніхто не претендує, сільська рада проти позову не заперечує і визнає його.
З цих підстав просив рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
В засіданні апеляційного суду представники апелянта доводи скарги підтримали, а представник відповідача - визнав, з наведених у ній мотивів.
Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не представлено належних доказів того, що спірне будинковолодіння не є самовільно збудованим, прийняте в експлуатацію, належало спадкодавцеві і входило до спадщини. Крім того, до моменту державної реєстрації права на нерухоме майно спадкоємець не є власником цього майна. Відповідно його права не були порушені, оспорювані або невизнані, тому підстави для захисту їх в спосіб, передбачений вимогами ст. 392 ЦК України, відсутні.
Однак погодитися з такими висновками колегія суддів не може виходячи з наступного.
Зазначаючи як підставу для відмови в позові те, що позивач не надав доказів прийняття житлового будинку до експлуатації, тому в силу ст. 105 ЦК УРСР, чинної на час його будівництва, житловий будинок є самочинним, суд прийшов до висновку, який не оснований на нормі права та зроблений з порушенням норм процесуального права.
Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок, споруду, а не на час смерті спадкодавця, оскільки на цей час застосовується законодавство, що стосується лише питання спадкування.
Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди на час закінчення будівництва спірного житлового будинку (1967 рік) регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56.
Отже, при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно суду слід було керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків, а також положеннями ЦК УРСР 1963 року.
За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом Міністра юстиції УРСР № 45/5 від 31 жовтня 1975 року, підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.
Відтак, згідно зі вказаними нормативними актами виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права чи від прийняття його до експлуатації.
В зв'язку з цим необґрунтованими є посилання суду на обов'язковість рішення Верховного Суду України згідно ст. 360-7 ЦК України, оскільки наведені рішення передбачають застосування правової норми щодо спадкування прав, а не щодо виникнення права власності спадкодавця на майно.
Як вбачається з даних погосподарських книг за 1967-1969, 1980-1985 рр., довідок сільської ради від 31.10.2011 року (а.с. 4) та від 14.08.2012 року житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1, Снятинського району до 1982 року був колгоспним двором і належав ОСОБА_3 та ОСОБА_2 і йому було присвоєно відповідно по господарські №№ 1877 та 241. Після смерті ОСОБА_3 в 1983 році суспільна група господарства змінилась на робітничий двір і в ньому залишилась проживати ОСОБА_2 Правовстановлюючі документи на даний будинок відсутні (а.с.4, 34-37).
Відповідно до технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 та акту підсумкової перевірки відповідності збудованого об'єкта проектній документацій, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил та готовності його до експлуатації від 02.11.2011 року спірний будинок, побудований в 1967 році, відповідає вимогам державних будівельних норм, стандартів і правил ( а.с.9, 10-13).
Судом встановлено, що у 1999 році ОСОБА_2 виготовлено робочий проект на газифікацію житлового будинку і літньої кухні в АДРЕСА_1.
Крім того, рішенням Підвисоцької сільської ради від 09 вересня 2009 року №2-21/2009 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку» ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку та господарських будівель площею 0,10 га в АДРЕСА_1. Однак на день смерті державний акт виготовлено не було.
Наведені обставини щодо належності спірного будинковолодіння ОСОБА_2 підтверджені в судовому засіданні апеляційного суду поясненнями сторін та представленими доказами.
У зв'язку з викладеним колегія суддів вважає, що висновок суду про те, що спірний будинок є самочинним, і тому не є об'єктом спадкування, не відповідає фактичним обставинам справи.
Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Встановлено, що в зв'язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне їй майно. Спадкоємцем другої черги померлої є її брат, позивач по справі.
З матеріалів справи вбачається, що у встановлений законом строк позивач звернувся до державного нотаріуса Першої Снятинської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.
В засіданні апеляційного суду з'ясовано, що ОСОБА_1 частково оформив свої спадкові права, зокрема на грошові вклади та автомобіль марки ВАЗ-21011, 1980 року випуску, належні спадкодавцеві, що підтверджується відповідними свідоцтвами про право на спадщину за законом від 19.06.2012 року. На спірний будинок свідоцтво про право на спадщину не видано у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів.
Приймаючи до уваги вищенаведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_1 вправі був звернутись у суд за захистом своїх порушених прав відповідно до вимог ст. 392 ЦК України.
Враховуючи, що судове рішення не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, воно не може залишатися в силі і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову ОСОБА_1
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 307, 309, 313-314, 316-317 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, рішення Снятинського районного суду від 24 квітня 2012 року скасувати. Ухвалити нове рішення , яким позов ОСОБА_1 до Підвисоцької сільської ради про визнання права власності на спадкове майно задовольнити. Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, яке складається з житлового будинку з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 Снятинського району вартістю 66461 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Г.П. Мелінишин
Судді: І.В. Бойчук
О.Є. Меленко
_________________________________________________________________________________________________________________
Справа №914/760/2012 Головуючий у 1 інстанції Бородовський С.О.
Провадження № 22ц/0990/1288/2012 Суддя-доповідач Мелінишин Г.П.
Категорія 37