У х в а л а
іменем україни
1 серпня 2012 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пшонки М.П.
суддів: Мазур Л.М., Макарчука М.А.,
Маляренка А.В., Писаної Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Державного казначейства України, Управління Міністерства внутрішніх справ України у Закарпатській області, Іршавського РВ УМВС України у Закарпатській області про відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою заступника прокурора Закарпатської області на рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 1 лютого 2012 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 10 квітня 2012 року,
в с т а н о в и л а :
У червні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив дії дільничного інспектора Іршавського РВ УМВС в Закарпатській області Штефаньо Р.М. по складанню щодо нього протиправного протоколу про адміністративне правопорушення від 12 серпня 2010 року визнати протиправними та стягнути з Державного казначейства України у відшкодування моральної шкоди 50000 грн. 00 коп..
Рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області від 1 лютого 2012 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 шляхом списання з розрахункового рахунку Державної казначейської служби України 5000 грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди та 200 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.
В решті заявлених позовних вимог відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 10 квітня 2012 року апеляційні скарги прокуратури Іршавського району Закарпатської області та Державної казначейської служби України відхилено, рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 1 лютого 2012 року залишено без змін.
У касаційній скарзі заступник прокурора Закарпатської області, мотивуючи свої доводи неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції і ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог керувалися положеннями ст. ст. 11, 23, 1176 ЦК України, ст. ст. 1, 2, 4, 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», ст. 13 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» та дійшли висновку про те, що діями працівників органів внутрішніх справ були порушені права позивача у зв'язку з незаконним притягненням його до адміністративної відповідальності та позбавленням волі, у результаті чого йому завдано моральну шкоду, яка оцінена судами з вимог розумності і справедливості в 5000 грн. 00 коп..
Згідно ст. ст. 213, 214 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Колегія суддів касаційного суду вважає, що зазначеним вимогам рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено і це вбачається із матеріалів справи, що відносно позивача ОСОБА_3 дільничним інспектором Іршавського РВ УМВС України в Закарпатській області Штефаньо Р.М. було складено протокол про адміністративне правопорушення та притягнуто ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП.
Постановою Іршавського районного суду Закарпатської області від 13 серпня 2012 року ОСОБА_3 було піддано адміністративному арешту строком на 3 доби.
Постановою апеляційного суду Закарпатської області від 10 вересня 2010 року постанову Іршавського районного суду від 13 серпня 2010 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП скасовано, а протокол про адміністративне правопорушення та матеріали до нього повернуто до органу, що його складав для належного дооформлення (а.с. 5).
Постановою Іршавського районного сулу Закарпатської області від 28 жовтня 2010 року ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 140 грн. 00 коп..
Постановою апеляційного суду Закарпатської області від 24 січня 2011 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, постанову Іршавського районного суду Закарпатської області від 28 жовтня 2010 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП скасовано, провадження у справі закрито на підставі п. 1 ст. 247 цього Кодексу за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення (а.с. 6-8).
Частинами 1, 2 ст. 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державною у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
Положеннями п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконним діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» передбачено, що підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу.
Частинами 2, 3 ст. 13 вищевказаного Закону встановлено, що розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Суди попередніх інстанцій встановили, що період перебування ОСОБА_3 під вартою становить 3 доби, та спричинену моральну шкоду визначили у розмірі 5000 грн. 00 коп..
Визначаючи розмір моральної шкоди суди керувалися ст. 13 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», та виходили з розміру мінімальної заробітної плати, яка у січні 2012 року встановлена - 1073 грн. 00 коп..
Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року (у редакції від 25 травня 2001 року) «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд
визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних,
душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру
немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з
урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я
потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих
стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та
зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне
за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого -
спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При
цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та
справедливості.
У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди
визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром
заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян,
суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру
мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму
доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди,
суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.
За встановлених обставин, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій при визначенні розміру моральної шкоди не врахували, що у даному випадку межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, і при вирішенні цього питання суди мали виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
Враховуючи, що рішення Іршавським районним судом Закарпатської області ухвалено 1 лютого 2012 року, то при обчисленні розміру моральної шкоди, яку слід відшкодувати на користь позивача, необхідно враховувати такий розмір мінімальної заробітної плати, який діяв на час розгляду справи (1073 грн. 00 коп.) та навести відповідні мотиви щодо визначеного розміру моральної шкоди в 5000 грн. 00 коп..
В порушення вимог ст.ст. 212-214 ЦПК України, як суд першої інстанції так і суд апеляційної інстанції повно і всебічно не з'ясували фактичних обставин справи щодо заявлених позовних вимог, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги та заперечення сторін та якими доказами вони підтверджуються, що має суттєве значення для правильного вирішення спору.
За викладених обставин колегія суддів вважає, що рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 1 лютого 2012 року та ухвала апеляційного суду Закарпатської області від 10 квітня 2012 року підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу заступника прокурора Закарпатської області задовольнити частково.
Рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 1 лютого 2012 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 10 квітня 2012 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Пшонка М.П.
судді: Мазур Л.М.
Макарчук М.А.
Маляренко А.В.
Писана Т.О.