У х в а л а
іменем україни
1 серпня 2012 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пшонки М.П.
суддів: Мазур Л.М., Макарчука М.А.,
Маляренка А.В., Писаної Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, Суворовського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області, третя особа: Одеська товарна біржа про визнання угоди недійсною, визнання права власності на спадкове майно, усунення перешкод у користуванні власністю,
та зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Одеська товарна біржа про визнання договору купівлі-продажу дійсним,
за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Одеської області від 21 березня 2012 року,
в с т а н о в и л а :
У червні 2000 року ОСОБА_7 звернулась до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного 16 лютого 1998 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 на Одеській товарній біржі.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7 померла.
ОСОБА_3 та ОСОБА_4, як спадкоємці померлої за заповітом, уточнили позовні вимоги ОСОБА_7 і остаточно просили суд:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу № 22455 квартири АДРЕСА_1, зареєстрований на Одеській товарній біржі 16 лютого 1998 року;
- визнати за ними право власності на спірну квартиру;
- усунути перешкоди у користуванні квартирою шляхом виселення з неї ОСОБА_5;
- зобов'язати відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Суворовського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області зняти ОСОБА_5 з реєстраційного обліку у спірній квартирі.
У січні 2007 року ОСОБА_5 звернулась до суду із зустрічним позовом, в якому просила визнати договір купівлі-продажу спірної квартири дійсним.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 8 листопада 2010 року в позові ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, Суворовського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області, третя особа: Одеська товарна біржа про визнання угоди недійсною, визнання права власності на спадкове майно, усунення перешкод у користуванні власністю відмовлено.
Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Одеська товарна біржа про визнання договору купівлі-продажу дійсним задоволено.
Визнано дійсним договір купівлі-продажу № 22455 від 16 лютого 1998 року, згідно якого ОСОБА_6, яка діяла на підставі довіреності від ОСОБА_7, продала, а ОСОБА_5 придбала квартиру АДРЕСА_1.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 21 березня 2012 року апеляційні скарги ОСОБА_4, представника ОСОБА_4 - ОСОБА_8 та ОСОБА_6 задоволено частково, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 8 листопада 2010 року скасовано та ухвалено нове, яким позов ОСОБА_3 задоволено.
Визнано недійсним договір № 22455 купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений на Одеській товарній біржі 16 лютого 1998 року між ОСОБА_6, яка діяла за дорученням від ОСОБА_7, та ОСОБА_5.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування.
Усунуто перешкоди в користуванні квартирою шляхом виселення ОСОБА_5 із квартири АДРЕСА_1.
Зобов'язано відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Суворовського РВ ОГУ УМВС України в Одеській області зняти ОСОБА_5 з реєстраційного обліку в квартирі АДРЕСА_1.
У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, Суворовського РВ ОГУ УМВС в Одеській області про визнання угоди недійсною, визнання права власності на спадкове майно, усунення перешкод у користуванні власністю відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Одеська товарна біржа про поновлення строку звернення до суду та визнання договору купівлі-продажу дійсним відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції ОСОБА_5 звернулась із касаційною скаргою, мотивуючи свої доводи порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні первісних позовних вимог та про задоволення зустрічних позовних вимог керувався положеннями ст. 47 ЦК України (в редакції 1963 року), ст. ст. 220, 334, 392 ЦК України, ст. ст. 48, 49, 50 Закону України «Про власність», ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» та дійшов висновку про те, що договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 16 лютого 1998 року на Одеській товарній біржі між ОСОБА_7, за дорученням якої на підставі довіреності діяла ОСОБА_6, та ОСОБА_5, вчинений з дотриманням вимог діючого на той час закону, а сторони повністю виконали умови цього договору.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 та про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог виходив із того, що ОСОБА_5 в порушення вимог ст. 224 ЦК України (в редакції 1963 року) не виконала своїх зобов'язань по договору купівлі-продажу та не сплатила продавцю за квартиру грошові кошти, у зв'язку з чим договір не відповідає вимогам закону і тягне за собою недійсність на підставі ч. 1 ст. 48 ЦК України (в редакції 1963 року); також суд апеляційної інстанції зазначив, що сторони в порушення вимог ч. 1 ст. 227 ЦК України (в редакції 1963 року) спірний договір купівлі-продажу уклали на Одеській товарній біржі, а не у нотаріальній конторі, і в подальшому нотаріально цю угоду не посвідчено, що є також порушенням закону і тягне за собою недійсність на підставі ст. 47 ЦК України (в редакції 1963 року); також, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що ОСОБА_4 у встановлений законом строк не прийняла спадщину.
Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що зазначеним вимогам рішення суду апеляційної інстанції не відповідає з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено і це вбачається із матеріалів справи, що ОСОБА_9 12 травня 1996 року видала довіреність ОСОБА_10 на право розпорядження всім своїм майном, в чому б воно не полягало і де б не знаходилось. Відповідно до цієї довіреності вона уповноважувала ОСОБА_6 укладати всі дозволені законом операції, зокрема: продавати, купувати, дарувати, приймати в дар, обмінювати, закладати і приймати як запоруку будови і інше майно, проводити розрахунки по укладених операціях та інше (а.с. 5, т. 1).
ОСОБА_6, діючи на підставі зазначеної довіреності та виконуючи доручення ОСОБА_9, подала заяву в Одеську товарну біржу про прийом її в члени біржі з метою продажу спірної квартири.
Одеська товарна біржа відповідно до положень ст. 8 Закону України «Про товарну біржу» прийняла ОСОБА_6, яка діяла на підставі генеральної довіреності в інтересах ОСОБА_9, в члени біржі (а.с. 27, т. 1).
16 лютого 1998 року між ОСОБА_6, яка діяла від імені ОСОБА_9 (продавець, як член товарної біржі із статусом «Н»), та ОСОБА_5 (покупець, як член товарної біржі із статусом «Н») укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, який зареєстровано у БТІ 20 лютого 1998 року (а.с. 133-134, т. 1).
Судом першої інстанції встановлено і ця обставина не спростована сторонами, що під час оформлення договору купівлі-продажу сторони були ознайомлені з його умовами, ніяких претензій з питання оформлення договору не виникало; договір було укладено з дотриманням вимог діючого на той час законодавства, за спільною згодою сторін та на прийнятних для сторін умовах.
Положеннями ст. 47 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) передбачено, що нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2 ст. 48 цього Кодексу.
Якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконувала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
Статтею 48 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) передбачено, що недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.
По недійсній угоді кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах. Якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.
У відповідності до вимог ст. 224 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 227 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) передбачено, що договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 27 цього Кодексу).
Судом першої інстанції встановлено і підтверджено належним чином перевіреними та допустимими письмовими доказами у кримінальній справі (протоколом допиту свідка ОСОБА_6 (а.с. 19-34, т. 2), протоколом очних ставок за участю ОСОБА_6 (а.с. 46, 84-114, т. 3), свідченнями засудженої ОСОБА_11 (а.с. 187, 230, т. 3), що саме ОСОБА_11 взяла у ОСОБА_6 після оформлення договору купівлі-продажу спірної квартири гроші в сумі 7500 доларів США і готова їх повернути. Обставини підтвердження наявного боргу ОСОБА_11 перед ОСОБА_6 відображені також у вироку Іллічівського районного суду м. Одеси від 24 лютого 2000 року (а.с. 237-238).
Встановивши такі обставини, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання угоди недійсною, визнання права власності на спадкове майно, усунення перешкод у користуванні власністю та задоволення позовних вимог ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу дійсним.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та встановлюючи нові факти, не досліджував нових доказів, а вдався до переоцінки письмових доказів наявних у справі; також, апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_5 і ОСОБА_6 визнали факт продажу спірної квартири за 7500 доларів США і цю суму ОСОБА_5 передала не продавцю ОСОБА_6, а ОСОБА_11, яка не мала повноважень ні від ОСОБА_7 ні від ОСОБА_6 на отримання цих коштів.
Разом з тим, апеляційний суд пославшись на досліджені в судовому засіданні матеріали кримінальної справи № 052980079 відносно ОСОБА_11 по факту підтвердження ОСОБА_5 передачі 30 вересня 1998 року грошових коштів за квартиру ОСОБА_11, не спростував обставини, встановлені судом першої інстанції по цій же кримінальній справі відносно ОСОБА_11.
Відповідно до положень ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.
Помилково скасувавши законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд допустив порушення норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим рішення апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.
Керуючись ст.ст. 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.
Рішення апеляційного суду Одеської області від 21 березня 2012 року скасувати, а рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 8 листопада 2010 року залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Пшонка М.П.
судді: Мазур Л.М.
Макарчук М.А.
Маляренко А.В.
Писана Т.О.