Справа № 22ц/0590/8452/12 Головуючий у 1 інстанції - Халаджи О.В.
Категорія 26 Доповідач - Агєєв О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 серпня 2012 року м.Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Шевченко В.Ю., суддів Будулуци М.С., Агєєва О.В.
при секретарі Яменко А.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку апеляційну скаргу Державного підприємства «Вугільна компанія «Красноліманська» на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 01 червня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Красноліманська», третя особа: відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м.Красноармійську Донецької області, про відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
Оскаржуваним рішенням позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Красноліманська» про відшкодування моральної шкоди задоволено частково.
Стягнуто з ДП «Вугільна компанія «Красноліманська» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, яка пов`язана з отриманням професійного захворюванням, 22000 гривень. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зокрема зазначає, що підприємство не несе матеріальних збитків у разі нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання з працівником, тому дані правовідносини регулюються нормами соціального забезпечення зокрема, главою 67 ЦК України, Законом України «Про страхування» та Законом України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Крім того вважає, що суд залишив поза увагою, що підставою для відшкодування моральної шкоди є висновок медичних органів, а такого висновку позивач не надав.
Сторони та їх представники, а також представник третьої особи в судове засідання апеляційного суду не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 працював у відповідача з 19.09.1980 по 25.01.2004р. З 19.09.1980 року працював підземним гірничим робочим 3-го розряду з повним робочим днем у шахті, а 08.06.1988 року переведений машиністом гірничих виймальних машин підземним 5-го розряду з повним робочим днем в шахті та направлений на здобувальну дільницю.
25.01.04р. позивач звільнений з підприємства за ст.38 КЗпП України за власним бажанням, у зв'язку з виходом на пенсію за віком (а.с.5-9).
30.12.11р. року позивачу ОСОБА_1 було встановлено професійне захворювання -
пневмосклероз, антракосилікатоз, інтерстіційна форма, що пізно розвинувся, ускладнення: хронічний бронхіт другого ступеню, що підтверджується копією акту розслідування хронічного професійного захворювання П-4 від 30.12.11р. (а.с.10-13).
Згідно п.17 даного акту професійне захворювання виникло у зв'язку з тривалим періодом роботи у шкідливих умовах, обумовлених впливом виробничого фактору - пилу протягом 100% робочої зміни.
Згідно відомостей з амбулаторної карти та виписок із історії хвороби у позивача постійно виникають скарги на віддишу, яка виникає при незначному фізичному навантаженні, почуття недостатності повітря, слабкість, втома, головний біль, відмічається приступообразний кашель постійно на протязі дня, внаслідок якого виникає біль у грудях. З ранку відмічається кашель із слизом. Періодично виникають приступи удушшя, які він купірує інгалятором. Турбує відчуття хрипів у грудях, відмічається пітливість та запаморочення (а.с.15-19).
Згідно висновку МСЕК від 27.02.12р. позивачу вперше встановлена стійка втрата працездатності в розмірі 60% через професійну хворобу та 3-тя група інвалідності. Також позивачу протипоказана праця у підземних умовах, несприятливих метеоумовах, у контакті з пилом, газами та тяжка фізична праця (а.с.14).
Враховуючи, що внаслідок ушкодження здоров'я на виробництві позивачу завдано моральної шкоди, а також з урахуванням глибини його моральних і фізичних страждань , суд визначив розмір моральної шкоди у сумі 22000грн., яку стягнув з відповідача.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до ст.153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Виходячи з викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що по даній справі ДП «Вугільна компанія «Красноліманська» є належним відповідачем та з нього підлягає стягненню моральна шкода у зв'язку з ушкодженням здоров'я позивача, заподіяного професійним захворюванням.
Колегія суддів вважає, що факт спричинення позивачу моральної шкоди у зв'язку з його професійним захворюванням встановлений в судовому засіданні та підтверджений наданими доказами.
При визначенні розміру моральної шкоди, на думку колегії суддів, судом було враховано роз'яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», а саме: розмір моральної шкоди суд визначив в межах заявлених вимог, з урахуванням характеру, обсягу, тривалості та наслідків заподіяних позивачеві моральних страждань, стану здоров'я потерпілого, істотних вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретні обставини справи.
Доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи та обґрунтованими висновками суду, викладеними у рішенні.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами, наявними в матеріалах справи.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Вугільна компанія «Красноліманська» - відхилити.
Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 01 червня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий:
Судді: