ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" серпня 2012 р. Справа № 2/5025/241/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіПоліщука В.Ю. (доповідач),

суддів:Білошкап О.В.,

Панової І.Ю.,

за участю представників:

від Хмельницької МДПІ: Кучерява Т.П. -представник (довіреність від 23.03.2012 року);

від ТзОВ "Коммандос": не з'явились;

від ліквідатора: не з'явились;

від Хмельниького РЦЗ: не з'явились;

від Виконавчої дирекції Хмельницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності: не з'явились;

від УПФ в Хмельницькому районі: не з'явились;

від Хмельницького територіального управління Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку: не з'явились;

розглянувшикасаційну скаргу Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області,

на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 25 квітня 2012 року,

на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 29 березня 2012 року,

у справі № 2/5025/241/11,

за заявоюХмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області (м. Хмельницький),

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Коммандос" (с. Розсоша, Хмельницький район, Хмельницька область),

про визнання банкрутом, -

в с т а н о в и в :

У лютому 2011 року Хмельницька міжрайонна державна податкова інспекція Хмельницької області (далі за текстом -Хмельницька МДПІ) звернулась до Господарського суду Хмельницької області із заявою про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Коммандос" (далі за текстом -ТзОВ "Коммандос"), в порядку ст. ст. 7, 11, 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 09.02.2011 року за заявою Хмельницької МДПІ порушено провадження у справі № 2/5025/241/11 про банкрутство ТзОВ "Коммандос", введено мораторій, інше.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 03.03.2011 року у справі № 2/5025/241/11 введено процедуру розпорядження майном, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Іващука В.А., зобов'язано ініціюючого кредитора подати до офіційного друкованого органу оголошення про порушення справи про банкрутство.

Оголошення про порушення справи про банкрутство ТзОВ "Коммандос" опубліковано у газеті "Урядовий кур'єр" № 50 за 19.03.2011 року.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 24.05.2011 року у справі № 2/5025/241/11 затверджено реєстр грошових вимог кредиторів до ТзОВ "Коммандос" у складі: Хмельницький районний центр зайнятості, Виконавча дирекція Хмельницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Хмельницької МДПІ, Управління Пенсійного фонду України в Хмельницькому районі, Хмельницьке територіальне управління Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку; інше.

Постановою Господарського суду Хмельницької області від 07.07.2011року ТзОВ "Коммандос" визнано банкрутом, припинено процедуру розпорядження майном, відкрито ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців -до 07.07.2012 року, призначено ліквідатором банкрута -арбітражного керуючого Іващука В.А.

09.11.2011 року ліквідатор ТзОВ "Коммандос" звернувся до Господарського суду Хмельницької області із Заявою про затвердження Мирової угоди від 04.11.2011 року.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 29.03.2012 року (суддя -Дячук Т.В.) відмовлено в затвердженні Мирової угоди від 04.11.2011 року. Ухвалу місцевого господарського суду прийнято з посиланням на ст. 167 ГК України, п. 99 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику у справах про банкрутство" № 15 від 18.12.2009 року.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.04.2012 року у справі № 2/5025/241/11 (головуючий суддя -Демидюк О.О., судді: Бригинець Л.М., Щепанська Г.А.) апеляційну скаргу Хмельницької МДПІ залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 29.03.2012 року -без змін. Постанову апеляційного господарського суду мотивовано, зокрема, відсутністю підстав для зміни чи скасування ухвали місцевого господарського суду.

Не погоджуючись з постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.04.2012 року та ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 29.03.2012 року, Хмельницька МДПІ звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові акти та прийняти нове судове рішення, яким затвердити Мирову угоду від 04.11.2011 року. При цьому, заявник касаційної скарги посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, ст. ст. 23, 35-38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 167 ГК України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 30.07.2012 року, згідно зі ст. 1114 ГПК України, касаційну скаргу Хмельницької МДПІ прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні за участю уповноважених представників учасників судового провадження.

За Розпорядженням заступника Секретаря судової палати від 08.08.2012 року, розгляд справи здійснено у складі колегії суддів: головуючий суддя -Поліщук В.Ю., судді: Білошкап О.В., Панова І.Ю. (за вказаних у Розпорядженні підстав).

В судовому засіданні касаційної інстанції представник Хмельницької МДПІ касаційну скаргу підтримала за наведених у ній підстав, просила її задовольнити, скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.04.2012 року та ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 29.03.2012 року та прийняти нове судове рішення, яким затвердити Мирову угоду від 04.11.2011 року.

Інші учасники касаційного провадження уповноважених представників в судове засідання касаційної інстанції не направили, хоча про дату, час та місце розгляду касаційної скарги були повідомлені належним чином. Враховуючи, що учасників судового провадження було повідомлено про те, що не з'явлення їх представників в судове засідання касаційної інстанції не тягне за собою відкладення розгляду справи, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги за відсутності в судовому засіданні уповноважених представників інших учасників касаційного провадження.

Заслухавши доповідь судді Поліщука В.Ю., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Частиною 2 ст. 41 ГПК України встановлено, що провадження у справах про банкрутство здійснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Частинами 1, 3 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України. Провадження у справах про банкрутство окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності регулюється з урахуванням особливостей, передбачених розділом VI цього Закону.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено наступні обставини.

04.11.2011 року ТзОВ "Коммандос" (в особі ліквідатора Іващука В.А.), кредитори (в особі голови комітету кредиторів Дєдушкіна С.О.) та третя особа - ВАТ "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Ріелті Інвест" (в особі Бордунової І.В.) (далі за текстом -ЗНКІФ "Ріелті Інвест") уклали Мирову угоду (далі за текстом - Мирова угода), за умов якої третя особа - ВАТ "ЗНКІФ "Ріелті Інвест" бере на себе зобов'язання по погашенню вимог кредиторів ТзОВ "Коммандос" у сумі 1 873 534 грн. 91 коп., згідно зобов'язань боржника станом на день затвердження Мирової угоди судом; погашення кредиторських вимог проводиться третьою особою згідно затвердженого графіка, що є невід'ємною частиною Мирової угоди; у зв'язку з відсутністю активів боржника, третя особа бере на себе зобов'язання боржника по погашенню вимог першої черги, що виникли під час проведення ліквідаційної процедури, які затверджуються комітетом кредиторів до подання Мирової угоди в суд.

Пунктами 4 та 5 Мирової угоди передбачено, що в обмін на погашені вимоги боржника до третьої особи - ВАТ "ЗНКІФ "Ріелті Інвест" переходять корпоративні права боржника ТзОВ "Коммандос", а саме, третя особа стає власником 100% корпоративних прав ТзОВ "Коммандос", на момент затвердження Мирової угоди господарським судом. Передача корпоративних прав боржника оформляється окремим документом після погашення третьою особою всіх кредиторських вимог, з доданням до цього документа установчих документів та печатки боржника, бухгалтерських документів, угод та ін.

Відповідно до Статуту ТзОВ "Коммандос" (нова редакція), затвердженого зборами учасників протоколом № 27 від 01.12.2006 року і зареєстрованого державним реєстратором Хмельницької райдержадміністрації 06.12.2006 року, учасниками товариства є: фізична особа ОСОБА_9 (розмір частки 61%), приватне підприємство "Торговий союз Хмельниччини" (розмір частки 24%) та фізична особа ОСОБА_10 (розмір частки 15%).

Учасники ТзОВ "Коммандос" фізична особа ОСОБА_9, ПП "Торговий союз Хмельниччини" та фізична особа ОСОБА_10 не надавали згоди на укладення Мирової угоди від 04.11.2011 року.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 35 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін. Не підлягає прощенню (списанню) за умовами мирової угоди заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, невикористаних та своєчасно не повернутих коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство.

Мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов'язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг. Мирова угода має містити положення про: розміри, порядок і строки виконання зобов'язань боржника; відстрочку чи розстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини. Крім цього, мирова угода може містити умови про: виконання зобов'язань боржника третіми особами; обмін вимог кредиторів на активи боржника або його корпоративні права; задоволення вимог кредиторів іншими способами, що не суперечать закону (ч. ч. 2, 4 ст. 37 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Відмовляючи у затвердженні Мирової угоди від 04.11.2011 року, місцевий господарський суд, з яким погодився господарський суд апеляційної інстанції, послався на п. 99 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про банкрутство" № 15 від 18.12.2009 року, в якому (пункті) (з метою правильного та однакового застосування законодавства про банкрутство), господарським судам роз'яснено, що, для затвердження мирової угоди у провадженні у справі про банкрутство, за умовами якої має відбутись обмін вимог кредиторів на вже емітовані боржником акції чи інші корпоративні права, належні акціонерам чи іншим суб'єктам корпоративних прав у статутному капіталі боржника, господарський суд має перевірити наявність згоди на відчуження належних їм акцій чи часток, оскільки Законом не передбачено позбавлення акціонерів прав на акції чи учасників інших господарських товариств корпоративних прав поза їх волею. У випадках надання згоди акціонери та суб'єкти корпоративних прав у статутному капіталі товариства - боржника мають стати учасниками мирової угоди і підписати її).

Таким чином місцевий господарський суд дійшов висновку про неможливість обміну корпоративних прав засновників боржника на борги боржника без згоди самих засновників, оскільки такі права є особистим немайновим правом кожного з учасників такого суб'єкта господарювання, яке відповідно до приписів ст. 100 ЦК України є особистим немайновим правом і не може окремо передаватися іншим особам, є нерозривно пов'язаним з правом учасника на вихід з товариства.

Поряд з цим, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на надане ст. 35 Закону України визначення мирової угоди, зокрема, щодо кола осіб, яким чинним законодавством надано право укладення мирової угоди. Так, під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін. Однак, як вбачається зі змісту ухвали Господарського суду Хмельницької області від 24.05.2011 року, якою затверджено реєстр кредиторів, третя особа - ВАТ "ЗНКІФ "Ріелті Інвест" статусу кредитору у цій справі не набула. Таким чином, Мирова угода, у затвердженні якої відмовлено місцевим господарським судом, з яким погодився господарський суд апеляційної інстанції, за своєю природою не відповідає вимогам ст. ст. 35-38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а відтак, не може бути затверджена.

Частиною 3 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", господарський суд має право відмовити в затвердженні мирової угоди у разі: порушення порядку укладення мирової угоди, встановленого цим Законом; якщо умови мирової угоди суперечать законодавству.

Виходячи зі змісту названої статті, господарський суд при розгляді мирової угоди зобов'язаний дослідити умови мирової угоди на предмет їх відповідності чинному законодавству, а також перевірити встановлений Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" порядок укладення мирової угоди.

Враховуючи наведене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком місцевого та апеляційного господарських судів про відмову у затвердженні Мирової угоди.

Водночас, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що ініціюючий кредитор в касаційній скарзі стверджує не тільки про порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів. Проте, оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи, в силу приписів ст. 43 ГПК України, здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що під час розгляду справи апеляційним та місцевим господарськими судами її фактичні обставини були встановлені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки господарських судів попередніх інстанцій відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка, доводи скаржника не спростовують обґрунтованості висновків судів попередніх інстанцій, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Хмельницької міжрайонної Державної податкової інспекції Хмельницької області залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25 квітня 2012 року та ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 29 березня 2012 року у справі № 2/5025/241/11 залишити без змін.

Головуючий суддя: В.Ю. Поліщук

судді:О.В. Білошкап

І.Ю. Панова