РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
_____________________________________________________________________
Справа №: 22-ц/0191/1150/2012Головуючий суду першої інстанції:Терентьєв А.М.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Притуленко О. В.
РІШЕННЯ
"10" серпня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіПритуленко О.В.,
СуддівЛоманової Л.О.,Кустової І.В.,
При секретаріШиловій К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про зобов'язання поновити попередній стан будівлі, усунення перешкод у здійсненні права власності, визначення порядку користування земельною ділянкою, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 11 червня 2012 року та додаткове рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 11 червня 2012 року,
В С Т А Н О В И Л А :
У квітні 2006 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про поділ домоволодіння в натурі, визначення порядку користування земельною ділянкою, усунення перешкод у користуванні домоволодінням та землею, посилаючись на те, що відповідачка, якій на праві власності належить 51/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1, створює йому перешкоди у користуванні власністю - 49/100 частин вказаного домоволодіння, а також в користуванні земельною ділянкою, на якій воно розташоване.
У серпні 2011 року ОСОБА_6 уточнивши позовні вимоги, зазначив, що незаконним реконструюванням сараїв літ. «З» та «Л» відповідачка створила йому перешкоди в доступі до гаражу літ «Ж» для проведення ремонту, перешкоджає в користуванні вказаними сараями. Крім того, ОСОБА_7 самовільно побудувала тамбур літ. «а», який перешкоджає йому у користуванні його будинком літ. «А», зокрема, тамбур влаштований таким чином, що він не має можливості здійснити заміну вхідних дверей. Нею також у дворі домоволодіння встановлена огорожа з сітки-рабиці, яка перешкоджає користуванню земельною ділянкою, наданою для обслуговування домоволодіння.
На підставі статей 364 Цивільного кодексу України та 120 Земельного кодексу України ОСОБА_6 просив суд: усунути перешкоди в здійсненні ним права власності на сараї літ. «З», «Л», зобов'язати ОСОБА_7 за свій рахунок відновити у попередній стан зазначені сараї літ. «З», «Л», знести самовільно встановлені тамбур літ. «а1» та огорожу з сітки-рабиці, визначити порядок користування земельною ділянкою, на якій розташоване домоволодіння, пропорційно часткам сторін у вартості будівель та споруд (без врахування самовільно збудованих будівель).
Ухвалою від 11 червня 2012 року позовна заява ОСОБА_6 в частині вимог про поділ домоволодіння в натурі залишена без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України.
Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 11 червня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволені частково. Суд вирішив: зобов'язати ОСОБА_7 відновити попередній стан сараю літ. «З» у попередніх розмірах 2,6х2 м.; усунути перешкоди ОСОБА_6 у користуванні своєю власністю шляхом знесення тамбуру літ. «а1», належного ОСОБА_7; визначити порядок користування земельною ділянкою, на якій розташоване домоволодіння АДРЕСА_1 відповідно до другого варіанту експертного висновку №153/154 від 24 квітня 2012 року, виділивши у користування ОСОБА_6 на 49/100 належних йому часток у домоволодінні земельну ділянку площею 376 кв.м., включаючи площу, зайняту під будівлями, пофарбовану на схемі у зелений колір; виділити у користування ОСОБА_7 на 51/100 належних їй часток у домоволодінні земельну ділянку площею 392 кв.м., включаючи площу, зайняту під будівлями, пофарбовану на схемі у жовтий колір; у спільному користуванні сторін залишити земельні ділянки, пофарбовані на схемі у червоний колір. ОСОБА_7 для входу з АДРЕСА_1 обладнати вхід - встановити металеві ворота із хвірткою та влаштувати вимощення площею 29,2 кв.м.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат у справі.
Додатковим рішенням від 11 червня 2012 року зобов'язано ОСОБА_7 убрати паркан з сітки-рабиці на земельній ділянці, на якій розташоване домоволодіння АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_7 - ОСОБА_8, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення та додаткове рішення змінити, визначивши інший порядок користування земельною ділянкою без покладення на відповідачку обов'язку по усуненню перешкод, або ухвалити у справі нове рішення про відмову в позові ОСОБА_6 у повному обсязі.
На думку апелянта, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6, суд першої інстанції не врахував, що відповідачка є людиною похилого віку, інвалідом, яка, отримуючи невелику пенсію, не має можливості влаштувати для себе інший вхід у домоволодіння. Зазначає, що при вирішенні питання про порядок користування земельною ділянкою, суд, не врахувавши стан здоров'я відповідачки, обрав варіант, при якому довжина стежки від жилого приміщення ОСОБА_7 до вбиральні літ. «Г» є значно більшою, ніж за іншими варіантами, запропонованими експертизою. Крім того, в зв'язку з відсутністю у позивача правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку, апелянт не погоджується з висновком суду про наявність підстав для задоволення вимог позивача про знесення самовільно збудованих будівель літ. «З, тамбуру літ. «а1» та паркану з сітки-рабиці. Також апелянт вважає, що суд безпідставно відмовив у відшкодуванні витрат відповідача на проведення будівельно-технічної експертизи по справі.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 03 листопада 2004 року за договором купівлі-продажу придбав у ОСОБА_9 49/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1.
Відповідачка ОСОБА_7 є власницею 51/100 частин вказаного домоволодіння на підставі рішення народного суду м. Феодосії від 20 липня 1973 року, яким вказане домоволодіння було поділено між відповідачкою та її колишнім чоловіком ОСОБА_10 (а.с. 45-46, т. 1).
Земельна ділянка, на якій розташоване домоволодіння, була надана для будівництва та обслуговування житлового будинку, знаходиться в загальному користуванні сторін (довідка виконавчого комітету Приморської селищної ради м. Феодосії від 6 жовтня 2010 року - а.с. 11, т. 1).
Рішенням виконавчого комітету Феодосійської міської ради від 24 жовтня 1987 року №443 ОСОБА_7 дозволено будівництво приміщення для газобалонного обладнання розміром 2,6х2,0 м. (а.с. 131, т. 1).
Безспірно встановлено, що замість зведення вказаного приміщення відповідачка самовільно збільшила площу сараю літ. «З» до розмірів 3,45 х 2,55 м. При цьому відстань куту гаражу літ. «Ж», що належить позивачу, до стіни сараю літ. «З» склала 15-20 см.
Враховуючи, що внаслідок збільшення розмірів вказаного сараю позивач позбавлений можливості обслуговувати стіну гаражу, що не оспорювалось в судовому засіданні представником відповідачки, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог ОСОБА_6 щодо покладення на відповідача обов'язку по приведенню сараю в первісний стан.
Також безспірно встановлено, що вхід в житлові приміщення сторін здійснюється через прибудову літ. «а», яка має спільний ганок, на якому відповідачка самовільно встановила тамбур літ. «а1» таким чином, що позивач позбавлений можливості провести заміну дверей.
З пояснень представника відповідача випливає, що вхідні двері обох сторін мають спільну коробку. Вертикальна стійка ділить коробку на 2 частини, до кожної з яких закріплені дверні полотна. Саме до цієї стойці закріплена прибудова біля дверей (тамбур).
Дійшовши висновку про те, що встановлений таким чином тамбур перешкоджає позивачу здійснити заміну своїх дверей, суд задовольнив вимоги ОСОБА_6 щодо усунення вказаних перешкод.
Оскаржуючи рішення суду в цій частині, апелянт послався на те, що судом невірно застосовані норми матеріального права, зокрема, положення ст.376 ЦК України, згідно якої право на звернення з вимогами про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості належить органам державної влади або місцевого самоврядування, а також особам, чиї права порушені самовільним будівництвом за умови доведеності цього. Позивач не є належним користувачем (або власником) спірної земельної ділянки, ним не надано належних доказів істотного порушення відповідачем будь-яких норм при будівництві вказаних об'єктів; отже, суд безпідставно задовольнив його вимоги.
Зазначений довід апелянта не можна визнати підставою для скасування рішення, оскільки спір судом вирішений на підставі ст.391 ЦК України, яка передбачає право власника майна вимагати усунення порушень у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Положеннями частин 1 і 2 ст.376 ЦК України суд керувався при визначенні правового статусу об'єктів, на знесенні яких наполягав позивач, що слід визнати правильним.
Вирішуючи питання щодо встановлення порядку користування земельною ділянкою, на якій розташоване домоволодіння, суд виходив із того, що між сторонами склалися неприязні відносини, які вимагають зведення до мінімуму контакту сторін. Крім того, за обраним варіантом сторони отримують у користування земельні ділянки площа яких максимально відповідає часткам сторін.
Доводи апелянта про те, що при вирішенні цього питання суд, покладаючи на відповідачку обов'язок по обладнанню другого входу в домоволодіння шляхом встановлення металевих воріт, хвіртки, влаштування вимощення площею 29,2 кв.м, не врахував ані вік відповідачки (1930 року народження), ані інші обставини справи ( матеріальне становище відповідачки; те, що вона проживає у вказаному домоволодінні більш тридцяти років, а відповідач, який придбав частину будинку в 2004 році, фактично у будинку не проживає), слід визнати обґрунтованим.
Із змісту оскарженого рішення не вбачається чому саме на відповідачку покладений обов'язок по влаштуванню іншого входу в домоволодіння і хто повинен нести витрати у зв'язку з цим, яким чином при обраному варіанті користування земельною ділянкою сторони матимуть можливість користуватися системами водо- та газопостачання.
З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що рішення в частині визначення порядку користування земельною ділянкою підлягає зміні шляхом визначення іншого порядку користування земельною ділянкою відповідно до першого варіанту порядку користування, визначеному у Додатку №9 до висновку №153/154 будівельно-технічної експертизи від 24 квітня 2012 року, при якому, з урахуванням будівель та споруд, що знаходяться в фактичному користуванні сторін, в загальному користуванні залишається земельна ділянка площею 73 кв.м, газопровід, басейн для води, існує вхід та в'їзд з АДРЕСА_1, довжина стежки від жилих приміщень сторін до вбиралень є найкоротшою. Цей варіант є оптимальним і не потребує будь-яких перебудов або переобладнань.
При цьому колегія суддів враховує, що спірна земельна ділянка на підставі рішення виконавчого комітету Феодосійської міської ради №253 від 12 квітня 1961 року була надана ОСОБА_10 для індивідуального житлового будівництва (договір про безстрокове користування №55 від 11 травня 1961 року) і при переході права власності на будівлі та споруди право на користування земельною ділянкою перейшло до осіб, які набули право власності на житловий будинок.
Рішення в частині відмови у відшкодуванні судових витрат, сплачених відповідачкою в сумі 3937,92 грн. за проведення будівельно-технічної експертизи з питань поділу домоволодіння в натурі та встановлення порядку землекористування (а.с.58, т.2) підлягає скасуванню на підставі п.3 ч.1 ст.309 ЦПК України, оскільки відхиляючи вимоги відповідача щодо відшкодування вказаних витрат з мотиву ненадання доказів оплати за експертизу, суд не врахував лист Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз від 24.04.2012 року, в якому зазначено, що вартість проведення експертизи сплачена ОСОБА_7 у повному обсязі (а.66, т.2) та відповідну квитанцію (а.58, т.2).
Не врахував суд також те, що повторна судово-будівельна експертиза була призначена ухвалою від 03 серпня 2011 року за клопотанням представника позивача, а вимоги позивача про поділ домоволодіння в натурі згодом буди залишені без розгляду за заявою останнього. Відтак, витрати відповідача, пов'язані з оплатою вартості експертизи підлягають компенсації на підстав ч.3 ст.89 ЦПК України.
На підставі наведеного, керуючись ст.303, п.2 ч.1 ст.307, п.3 ч.1 ст.309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8 задовольнити частково.
Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 11 червня 2012 року в частині визначення порядку користування земельною ділянкою між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 змінити, встановивши інший порядок користування земельною ділянкою.
Визначити порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 відповідно до першого варіанту порядку користування, визначеному у Додатку №9 до висновку №153/154 будівельно-технічної експертизи від 24 квітня 2012 року, а саме:
виділити у користування ОСОБА_6 на 49/100 частки у домоволодінні АДРЕСА_1 земельну ділянку площею 343 кв.м. (враховуючи площу, зайняту під будівлями), конфігурація якої на схематичному плані визначена зеленим кольором;
виділити у користування ОСОБА_7 на 51/100 частки у домоволодінні АДРЕСА_1 земельну ділянку площею 359 кв.м. (враховуючи площу, зайняту під будівлями), конфігурація якої на схематичному плані визначена жовтим кольором.
Земельну ділянку площею 73 кв.м., конфігурація якої на схематичному плані визначена червоним кольором, залишити в сумісному користуванні ОСОБА_6 та ОСОБА_7.
Рішення в частині відмови у відшкодуванні судових витрат, сплачених за проведення експертизи, скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 у відшкодування вказаних витрат 1968,96 грн.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Притуленко О.В. Ломанова Л.О. Кустова І.В.