ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
21.08.06р. | Справа № А41/175(А14/188-06) |
За позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Дніпропетровськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамброк", м. Дніпропетровськ
про стягнення суми 16 818, 96 грн.
Суддя Орешкіна Е.В.
Представники сторін:
Від позивача: Кондратова Т.В. довіреність № 03-06/02 від 05.01.06 року
Іващенко С.Г., довіреність № 03-06/22 від 11.01.06 року
Від відповідача: Олексюк Д.М. довіреність № Д00084 від 08.08.06 року
СУТЬ СПОРУ:
Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій в розмірі 16818,96 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем в порушення ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів України” не виконано норматив по створенню двох робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та всупереч встановленому порядку відповідач відмовився самостійно сплатити штрафні санкції, сума яких пред’явлена позивачем.
Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, просить суд в позові відмовити, посилаючись на те, що позивачем невірно визначений норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, який, враховуючи положення Закону України "Про автомобільний транспорт", має бути встановлений в даному випадку у розмірі 4 % загальної чисельності працюючих, крім водіїв. Оскільки в 2005 році на підприємстві відповідача працювало 31 водій, такий норматив складає 3 особи, які й були працевлаштовані ТОВ "Керамброк".
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в сукупності, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
Основні правила щодо працевлаштування інвалідів, зокрема, приписи стосовно органів та організацій, що мають здійснювати працевлаштування інвалідів, нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та штрафних санкцій за його невиконання, містять ст. ст. 17-20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів України” (далі Закон).
Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону, для підприємств (об’єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання (далі –підприємства) встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України та положень інших законів для деяких категорій операторів базою для обчислення чотирьохвідсоткового нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів обрано не загальну, а певним чином обмежену чисельність працюючих на підприємстві.
Зорема, обмеження загальної чисельності працюючих у розумінні зазначеної норми закону передбачено ч. 3 ст. 19 Закону "Про автомобільний транспорт", згідно з якою створення робочих місць для працевлаштування інвалідів проводиться працівниками у розмірі 4 % загальної чисельності працівників без урахування зайнятих у важких, шкідливих умовах та роботах з підвищеною небезпекою.
За змістом ч. 1 ст. 19 Закону, загальна чисельність працюючих визначається в цілих, а не в дробових числах, тому слід визначати середньооблікову чисельність працівників та чисельність працівників за встановленим Законом нормативом у цілих числах, округляючи добові числа відповідно до встановлених правил математики.
У відповідності до п. 9 ст. 19 Закону підприємства, у тому числі підприємства громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку не пізніше 1 лютого подають до зазначених відділень звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою, затвердженою Наказом Мінпраці України від 29.12.2004 № 338.
До матеріалів справи додано звіт відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік за формою 10-ПІ річна.
З наведених у звіті даних вбачається, що:
- у 2005 році середньооблікова чисельність штатних працівників ТОВ „Керамброк” становила 116 осіб;
- чисельність інвалідів, штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідачем відповідно до чотиривідсоткового нормативу, у 2005 році складала 5 осіб, у той час коли у звітному періоді відповідачем було працевлаштовано 3 інваліда;
- середньорічна заробітна плата на підприємстві відповідача у 2005 році становила 8409,48 грн.
Відповідачем суду подана довідка з ЄДРПОУ Головного управління статистики у Дніпропетровській області за № 1768 від 22.06.06 року, з якої вбачається, що видом діяльності ТОВ "Керамброк" є діяльність автомобільного вантажного транспорту, а також поданий список водіїв, працюючих в ТОВ "Керамброк" в 2005 році, який складається з 31 особи.
Враховуючи вищенаведені обставини, в даному випадку норматив кількості інвалідів, необхідних для працевлаштування на підприємстві відповідача слід визначити таким: (116 осіб - 31 особа)х 4 % = 3,4, тобто 3 особи.
Причиною виникнення спору зі справи стало питання про правомірність стягнення з відповідача передбачених ст.20 Закону штрафних санкцій за недотримання встановленого нормативу працевлаштування інвалідів.
Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГКУ підставою господарсько –правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
З огляду на викладене, суд вважає, що відповідачем вжито всіх передбачених чинним законодавством заходів із забезпечення працевлаштування інвалідів, вимоги позивача слід визнати необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 160 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В позові відмовити.
Потанова набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя | Е.В. Орешкіна |
|
|
|
Дата складення постанови в повному обсязі оформленої у відповідності до ст. 163 КАС України - 21.08.06 року.
Згідно з оригіналом
Пом. суді О.А. Лисінська