Справа № 212/4065/2012 Провадження № 22-ц/0290/2449/2012Головуючий в суді першої інстанції:Бойко В.М.
Категорія: 52 Доповідач: Марчук В. С.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.08.2012 м. Вінниця
колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючої: Марчук В.С.
Суддів: Вавшка В.С, Денишенко Т.О.
При секретарі: Пишному О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Вінниця від 3 липня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_3 до комунального підприємства «Трамвайно-тролейбусне підприємство» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати,
В С Т А Н О В И Л А :
У березні місяці 2012 року позивачка звернулася з даним позовом у Ленінський районний суд м. Вінниця, у якому просила суд визнати наказ про її звільнення за №9 від 1.02.2012 року не законним, а дії відповідача - не правомірними; стягнути з відповідача на її користь недоплачену заробітну плату в розмірі 76388,55 грн., зменшивши в послідуючому зазначену позовну вимогу до 59332,66 грн.; поновити на роботі та стягнути на її користь з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, моральну шкоду в розмірі 21000 грн. і скасувати наказ від 19.05.2011 року про оголошення догани. Ще позивачка просила поновити їй строк для оскарження наказу про оголошення догани від 19.05.2011 року.
Свої позовні вимоги ОСОБА_3 мотивувала тим, що з 27.02 2003 року вона працювала у відповідача на посаді кондуктора пасажирського транспорту, а 1.02.2012 року її було звільнено з роботи відповідно до наказу №9.
Звільнення з роботи позивачка вважає незаконним, вчиненим з порушенням трудового законодавства та з надуманих підстав.
Зокрема, ОСОБА_3 зазначає, що лише під час звільнення їй було повідомлено про оголошену догану в 2011 році; що 24.01.2012 року, коли позивачка працювала на маршруті тролейбуса №6, невідомі їй люди , не пред'явивши жодних документів, назвалися перевіряючими і вимагали віддати їм для перевірки її касу кондуктора, на що вона запропонувала їм з"ясувати всі питання у диспетчерській при кінцевій зупинці маршруту; що 31.01.2012 року вона була усунута від можливості бути присутньою та дати пояснення на засіданні профкому при вирішенні питання про дачу згоди на звільнення, чим порушено вимоги ст.43 КЗпП України; що наказ про звільнення не був завізований юристом підприємства, в порушення вимог постанови КМ України №1040 від 26.11.2008 року; що у наказі про звільнення не зазначено за яке порушення трудової дисципліни позивачку було притягнуто до відповідальності та якими документами це підтверджується.
Вимога про стягнення недоплаченої заробітної плати, аргументована ОСОБА_3 листом територіальної держінспекції праці у Вінницькій області від 30.11.2011 року, з посиланням на невідповідність фактичних обрахувань зарплатні у КП «ТТУ» встановленим формулам затвердженим нормативними актами щодо почасової оплати праці кондуктора, починаючи з 2007 року і по день звільнення.
Моральну шкоду позивачка мотивувала втратою нормальних життєвих зв'язків, погіршенням матеріального становища та загальної якості її життя.
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниця від 3.07.2012 року у задоволенні позову ОСОБА_3 до КП «Трамвайно-тролейбусне підприємство» відмовлено за його недоведеністю та безпідставністю.
ОСОБА_3 оскаржила рішення суду першої інстанції, як незаконне та необґрунтоване, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить скасувати його та ухвалити нове по суті позовних вимог.
Колегія суддів, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення залишити без змін у зв`язку зі слідуючим.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи ОСОБА_3 у позові, суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права, достовірно встановив обставини справи та зробив правильні висновки про недоведеність та безпідставність позовних вимог.
Так, судом було правильно встановлено ті обставини, що протягом 2011 року ОСОБА_3 тричі притягувалася до дисциплінарної відповідальності за невиконання без поважних причин обов"язків, покладених на неї трудовим договором та правилами трудового розпорядку: 22 березня 2011 року наказом №89 оголошено догану за порушення п.3.8 Посадової інструкції кондуктора пасажирського транспорту ( непогашення проїзних квитків), яке відбулося 11.03.2011року; 19 травня 2011року наказом №146 оголошено догану за порушення п.2.1 Інструкції з охорони праці кондуктора пасажирського транспорту - за відсутність на ній желета кондуктора в робочий час 21 та 22 квітня 2011 року; 15 листопада 2011 року наказом №315 оголошено догану за порушення п.3.17 Посадової інструкції кондуктора пасажирського транспорту - не здачу в касу зібраної виручки після відпрацьованої першої зміни 9.11.2011 року (с/с 46,52,61).
Зазначені накази про догани не скасовані, догани не зняті та не погашені за строком, передбаченим ч.1 ст.151 КЗпП України.
Як вбачається з доповідної начальника відділу збору виручки по тролейбусах Портянко В.В. від 26.01.2012 року , 24 січня 2012 року в 11 гол. 50 хв. під час проведення контролю оплати проїзду в салоні тролейбуса №279, контролерами КП ВТТУ Рябцевим Д.С. та Козак О.В. були виявлені порушення фінансової дисципліни у кондуктора тролейбуса ОСОБА_3, яка під час виконання своїх службових обов'язків по збору виручки у пасажирів, одержавши платню за проїзд, не провела погашення квитка, недбало перевіряла проїзні документи , контролерам не надала для перевірки свою кондукторську сумку (а/с 36). На вказані порушення контролерами було складено акт того ж 24.01.2012 року (а/с 39).
Саме на підставі зазначеної доповідної у позивачки були відібрані пояснення про події 24.01.2012 року, в яких вона визнала, що талони не розриває, оскільки це є проїзний документ пасажира (ас37). Проте, відповідно до п.3.8 Посадової інструкції кондуктора пасажирського транспорту, при видачі квитків кондуктор на очах у пасажира відриває квиток і робить на ньому встановлений надрив. Виявлені у пасажирів непогашені квитки розглядаються, як порушення інструкції (а/с21). Далі, на підставі отриманої доповідної начальника ВЗВ КП ВТТУ Портянко В.В., начальник КП ВТТУ Бугайчук В.І. звернувся до профспілкового комітету КП ВТТУ з поданням про дачу згоди на звільнення з роботи кондуктора п/т ВЗВ по тролейбусах ОСОБА_3 за систематичне невиконання нею без поважних причин службових обов'язків, оскільки їй на протязі 2011 року оголошувались догани за систематичне невиконання без поважних причин службових обов'язків, а 24.01.2012 року ОСОБА_3 знову допустила порушення п.3.8. Посадової інструкції кондуктора пасажирського транспорту (а/с 31).
Відповідно до виписки з протоколу №32 засідання профспілкового комітету КП «ВТТУ» від 31 січня 2012 року на цьому засіданні було розглянуте зазначене подання адміністрації на звільнення кондуктора ОСОБА_3, було заслухано саму ОСОБА_3, обговорено та взято до уваги догани позивачки і дано згоду на її звільнення за п.3 ст.40 КЗпП України (а/с33-35).
Наказом №9 від 1.02.2012 року ОСОБА_3 було звільнено з посади кондуктора тролейбуса за систематичне невиконання без поважних причин своїх службових обов'язків відповідно до п.3 ст. 40 КЗпП України (а/с 8).
Отже, суд встановивши зазначені обставини та перевіривши їх доказами, обгрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення на роботі ОСОБА_3 та визнання наказу №9 від 1.02.2012 року не законним, а дій відповідача неправомірними, оскільки судом було з'ясовано в чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення і було зроблено правильний висновок про те, що порушення позивачкою п.3.8. Посадової інструкції кондуктора пасажирського транспорту 24 січня 2012 року є достатньою підставою для звільнення за п.3 ст.40 КЗпП України при наявності передуючих трьох наказів про догани. Суд також переконався у тому, що відповідачем при звільненні позивачки було дотримано вимог ст.ст. 147,148, 149, та 151 КЗпП України.
Ще суд дійшов правильного висновку і про відсутність поважності причин пропуску позивачкою строку для оскарження наказу від 19.05.2011 року про оголошення її догани, виходячи з акта від 9.06.2011 року, про те, що ОСОБА_3 .відмовилася від підпису в наказі №146 від 19.05.2011 року про догану (а/с53), а отже знала про існування даного наказу з 9.06.2011 року. У зв"язку з цим, відсутні також підстави і для скасування наказу про оглушення догани.
Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається , як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст.61 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
У даному випадку, коли представники відповідача не визнали позовних вимог позивачки, у тому числі і вимоги про стягнення недоплаченої заробітної плати, позивачка зобов'язана була довести, що відповідач порушив умови нарахування заробітної плати, як вона зазначала у позові і що ці порушення привели до недоплати їй заробітної плати. Натомість, позивачка лише послалася у своєму позові на лист територіальної держінспекції праці у Вінницькій області від 30.11.2011 року (а/с 3) та надала, нічим не обґрунтовані, власноручні розрахунки (а/с 5,15-16). А у листі Територіальної державної інспекції праці у Вінницькій області від 30.11.2011 року за № 02-Б 383/01-36, адресованому ОСОБА_3, вказано, що за встановленими порушеннями закону вжито відповідних заходів реагування і підприємством був здійснений перерахунок заробітної плати ОСОБА_3 (а/с 7).
Колегія суддів вважає також правильним висновок суду про безпідставність вимоги про стягнення моральної шкоди з огляду на недоведеність порушення зазначених прав позивачки, які б призвели до її моральних страждань чи втрати нормальних життєвих зв'язків, як це передбачено ст.237-1 КЗпП України.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права; зазначені у апеляційній скарзі доводи щодо протилежного, спростовуються наведеними вище доказами і, разом з тим, не спростовують висновків суду.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.307,308,313-315,317,319 ЦПК України, колегія суддів.
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Вінниця від 3 липня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду Вінницької області набирає законної сили з моменту її проголошення та з цього ж моменту може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуюча : /підпис/
Судді : /підписи/
З оригіналом вірно: