РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2012 року м. Одеса
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі :
головуючого - судді Сєвєрової Є.С.,
суддів: Погорєлової С.О., Цюри Т.В.,
при секретарі - Криворучці Ю.П.
розглянувши в відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 2 листопада 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні майном, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування,
в с т а н о в и л а:
Позивач ОСОБА_1, уточнивши вимоги, просив зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні Ѕ часткою надвірних дворових споруд - сараями під літ.»В,Д,Ж,К», гаражами під літ.»Е,Л», літньою кухнею під літ.»З», що розташовані в АДРЕСА_1, посилаючись на те, що він є власником вказаних споруд на підставі договору дарування, однак відповідач ОСОБА_2 чинить йому перешкоди у користуванні ними.
Із зустрічним позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_1 звернулася ОСОБА_2, посилаючись на те, що спірні надвірні будівлі належать їй на праві власності, ними вона користується протягом багатьох років і претензії на них є безпідставними. Крім того, просила визнати недійсним договір дарування №103 від 05.02.2009 р., за яким ОСОБА_3 подарувала, а ОСОБА_1 прийняв у дар 1/3 частку будинку АДРЕСА_1, посилаючись на те, що на час укладення вказаного договору на вказаний будинок був накладений арешт і нотаріус мав відомості про цю заборону.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 02.11.2011 року відмовлено в задоволені позову ОСОБА_1 Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано недійсним договір дарування №103 від 05.02.2009 р., згідно з яким ОСОБА_3 подарувала, а ОСОБА_1 прийняв в дар 1/3 частку житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1, що складається з одного кам'яного будинку, загальною площею 45,9 кв. м. та надвірних споруд «В, Д, Ж» - сарай, «Е, Л» гаражі, «З» - літня кухня, 1-3, 5-7 огородження, І - мостіння, розташованих на земельній ділянці площею 687 кв. м.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги.
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що 27.11.2002 р. ОСОБА_4 подарував ОСОБА_2 1/3 частку житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1, що складається з одного кам'яного будинку, загальною площею 45,9 кв. м., та надвірних споруд «В, Д , Ж, К» - сараї, «Е, Л» - гаражі, «З» - літня кухня, «У» - вбиральня, 1-3, 5-7 огородження, І - мостіння.
На підставі договору дарування від 05.02.2009 р. ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_1 1/3 частку житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1, що складається з одного кам'яного будинку, загальною площею 45,9 кв. м. та надвірних споруд «В, Д , Ж» - сараї, «Е, Л» - гаражі, «З» - літня кухня, 1-3, 5-7 огородження, І- мостіння.
Таким чином, сторони у справі є співвласниками будинку АДРЕСА_1 і між ними існує спір щодо користування спільними надвірними будівлями та спорудами, при цьому розділ будинку в натурі не здійснювався.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що право власності на спірні будівлі у сторін не виникло, майно є самочинно збудованим, тому немає правових підстав для задоволення вимог позивача.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про неможливість задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод в здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст.385 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Розпорядженням виконавчого комітету Одеської міської ради Київської районної адміністрації № 434 від 23.03.2001 року було затверджено акт прийняття в експлуатацію зведених будівель, які складаються з: гаражів літ.»Л,Е», літньої кухні літ.»З», сараїв літ. «В, Д, Ж, К», що знаходяться в користуванні для обслуговування частини житлового будинку АДРЕСА_1, який належали ОСОБА_4 та ОСОБА_3
В зв'язку з прийняттям в експлуатацію зазначених будівель та споруд ідеальні частки у праві власності підлягали перерахунку, проте його здійснено не було і відповідне свідоцтво про право власності не було отримане.
Виходячи з того, що між співвласниками існує спір з приводу користування спільним майном, а щодо спільного майна власник має право на надання йому у володіння та користування тієї частини майна в натурі, яка відповідає його частці, то без визначення останньої унеможливлене задоволення вимог про усунення перешкод в здійсненні права власності.
Втім у разі обрання правильного способу захисту прав ОСОБА_5 не позбавлений права вирішити спір у судовому порядку.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо необхідності відмови в задоволенні позову ОСОБА_1, хоча і шляхом частково неправильного обґрунтування. Проте оскільки це не призвело до неправильного вирішення справи, то апеляційна скарга в зазначеній частині задоволенню не підлягає.
Разом із тим погодитися із висновком суду про задоволення позову ОСОБА_2 неможна з огляду на таке.
Задовольняючи позов ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що будинок, який був предметом договору дарування, перебував під арештом, а відтак він є таким, що укладений із порушенням вимог законодавства.
Проте з Витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (а.с.125) вбачається, що 1/3 частина будинку АДРЕСА_1, належна ОСОБА_3, на час укладання договору дарування під арештом не перебувала, предметом обтяження був будинок за цією ж адресою, але належний ОСОБА_6
Зазначені обставини підтверджені відповідями приватного нотаріуса ОСОБА_7, а також приватного нотаріуса ОСОБА_8, які посвідчували відповідно договір та накладали арешт на будинок ОСОБА_6 через його зобов'язальні відносини із банком.
Викладене узгоджуються із відомостями КП «ОМБТІ і РОН», за якими за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані два будинки, один з яких належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_2, ОСОБА_10, а другий, який виділений в самостійну одиницю - ОСОБА_6 на підставі договору купівлі - продажу, а також договором купівлі - продажу від 16.07.2008 року.
Таким чином, висновок суду про наявність обтяження предмету договору дарування - 1/3 частини будинку, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не відповідає обставинам справи.
Крім того, ОСОБА_2 не була стороною договору дарування частини будинку і не навела доводів про те, чим порушені її права чи законні інтереси через його укладання, адже сам факт існування неприязних стосунків із ОСОБА_1 і його претензії щодо користування спільним майном правовими підставами для визнання угоди недійсною не вважаються.
За таких обставин суд першої інстанції безпідставно задовольнив вимоги ОСОБА_2, порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, тому рішення суду в частині визнання договору дарування недійсним підлягає скасуванню із ухваленням нового про відмову в задоволенні позову, виходячи з вищевикладених підстав.
Керуючись ст.ст.304,п.2ч.1ст.307,309,313,314,316,317,319 ЦПК України, колегія суддів,
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м.Одеси від 2 листопада 2011 року в частині задоволення позову ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування скасувати, ухвалити нове.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування від 05 лютого 2009 року 1/3 частини будинку АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 відмовити, в решті рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Головуючий: підпис
Судді: підписи
З оригіналом згідно: Суддя: