У х в а л а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2012 року м. Одеса
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі :
головуючого - судді Сєвєрової Є.С.,
суддів: Сидоренко І.П., Цюри Т.В.,
при секретарі - Литвинюк А.В.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 вересня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи Сьома Одеська державна нотаріальна контора, Шоста Одеська державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним, визнання права власності в порядку спадкування за законом,
в с т а н о в и л а:
У листопаді 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання заповіту, складеного його матір'ю ОСОБА_3 30.03.2006 року, недійсним, посилаючись на те, що під час його складання його мати не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Крім того, просив визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 14.09.2011 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги.
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судом встановлено, що 30.03.2006 року ОСОБА_3 склала заповіт, яким заповідала належне їй майно ОСОБА_2, заповіт посвідчений нотаріусом Шостої державної нотаріальної контори.
08.08.2006 року ОСОБА_3 померла, після її смерті відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1, яка належала померлій на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 18.04.2003 року управлінням ЖКХ виконкому Одеської міської ради.
Протягом шести місяців з часу відкриття спадщини до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини звернувся ОСОБА_2 як спадкоємець за заповітом, а також ОСОБА_1 як спадкоємець за законом.
Відмовляючи в задоволенні позову про визнання заповіту недійсним, суд першої інстанції виходив з того, що заповіт був складений свідомо, і докази на підтвердження іншого відсутні.
Такий висновок суду ґрунтується на законі та відповідає обставинам справи.
По формі та змісту заповіт відповідає вимогам закону, зазначена обставина стороною не заперечується.
Відповідно до ч.1ст.225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Судово - психіатричною експертизою КУ «Одеська психіатрична лікарня №1» підтверджено те, що ОСОБА_3 усвідомлювала значення своїх дій та здатна була керувати ними при складанні заповіту 30.03.2006 року.
Судом повно дослідженні пояснення свідків, їм надана відповідна оцінка і доводи апеляційної скарги про надання переваги поясненням певних свідків не обґрунтовані. Більш того, рішення суду не повинно містити повного відтворення пояснення свідка, пояснення якого зафіксовані технічним записом судового засідання. Аналіз пояснень свідків свідчить про те, що будь-яких переконливих доказів на підтвердження такого стану ОСОБА_3, коли вона на розуміла значення власних дій, не могла керувати ними під час складання заповіту, не надано.
Допитаний в судовому засіданні експерт-психіатр ОСОБА_4, ознайомившись із виправленим варіантом пояснень свідка ОСОБА_5, пояснив, що виправлений варіант на правильність висновку експертизи не впливає, оскільки пояснень про події 1992 - 1993 року не достатньо для ствердження по стан особи через 13-14 років.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом в порушення ст.145 ЦПК України не призначено експертизу, спростовуються наявним в матеріалах справи висновком експертизи. При цьому предметом дослідження було саме питання можливості усвідомлювати ОСОБА_3 значення своїх дії та (або) керування ними під час складання заповіту, тобто стан особи, який впливає на дійсність заповіту, з'ясований.
За таких обставин доводи апеляційної скарги про неповне з'ясування обставин справи, не обґрунтовані.
Доводи апеляційної скарги про те, що під час складання довіреності на ім'я ОСОБА_2 23.02.2006 року ОСОБА_3 особисто відвідувала нотаріальну контору, а заповіт був посвідчений на дому 31.03.2006 року, на дійсність останнього не впливають, оскільки між складанням цих документів є відстань часу, і навіть незадовільний стан здоров'я, який перешкоджає виходу з будинку, не свідчить про те, що особа не розуміє значення власних дій та не може ними керувати.
Доводи про наявність протиріч в поясненнях сторін щодо того, хто здійснював оплату комунальних платежів спірної квартири, про обставини смерті ОСОБА_3, на дійсність заповіту не впливають.
Факту насильницької смерті ОСОБА_3 не встановлено. З акту судово-медичного обстеження № 2106 від 16.08.2008 року трупу ОСОБА_3 вбачається, що її смерть перебуває в прямому причинному зв'язку з наявною в неї хворобою - хронічною ішемічною хворобою серця (а.с.195-199). Ці ж обставини підтверджуються постановою прокуратури Малиновського району м.Одеси від 11.08.2006 року про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом смерті ОСОБА_3
Виходячи з викладеного, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.304,п.1ч.1ст.307,308,313,314,315,317,319 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 14 вересня 2011 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Головуючий:
Судді: