РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2012 року м. Одеса
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі :
головуючого - судді Сєвєрової Є.С.,
суддів: Погорєлової С.О., Цюра Т.В.,
при секретарі - Криворучці Ю.П.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 28 березня 2012 року у справі за позовом Комунального підприємства «Житлово - комунальний сервіс «Пересипський» до ОСОБА_1 про зобов'язання укласти договір,
в с т а н о в и л а:
Позивач звернувся із позовом до відповідача про зобов'язання укласти договір про надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, посилаючись на те, що ОСОБА_1 є наймачем квартири АДРЕСА_1, користується житлово - комунальними послугами, однак безпідставно відмовляється укласти договір, тому вони вимушені звернутися до суду.
Рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 28.03.2012 року задоволено позов КП «ЖКС» Пересипський». Зобов'язано ОСОБА_1 укласти договір про надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій з КП «ЖКС» Пересипський», стягнуто з ОСОБА_1 судові витрати.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що на балансі КП «ЖКС Пересипський» перебуває будинок АДРЕСА_1, що зобов'язує підприємство забезпечувати житлово - комунальними послугами мешканців цього будинку.
Відповідальним квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1
На пропозицію укласти договір із позивачем про надання послуг ОСОБА_1 відмовляється, хоча отримує житлово - комунальні послуги.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що укладання договору є обов'язковим в силу вимог Закону України «Про житлово - комунальні послуги» та Правил користування приміщеннями (помешканнями) житлових будинків.
Такий висновок суду відповідає вимогам закону, судом правильно встановлені фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
В матеріалах справи є типовий договір про надання послуг, запропонований ОСОБА_1, зміст якого відповідає Типовому договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, форма якого затверджена Постановою Кабінету Міністрів України №529 від 20.05.2009 року,
За положеннями ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.3 ст.6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Такими актами, які є обов'язковими для сторін, у відповідності до вищевикладених положень Кодексу є правила п.3 ст.20 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» та п.7 Правил користування приміщеннями (помешканнями) житлових будинків, затв. Постановою Кабінету Міністрів України №45 від 24.01.2006 року, про те, що наймач (власник) квартири зобов'язаний укласти договір на надання житлово - комунальних послуг підготовлений виконавцем на основі типового.
Таким чином, укладання договору про надання послуг на основі типового є не правом, а обов'язком сторін, відтак вимоги позивача є обґрунтованими, тому суд правомірно задовольнив позовні вимоги і доводи апеляційної скарги правильність висновку суду не спростовують.
Разом із тим, зайвим є посилання суду на правила п.4ст.179 Господарського суду України, який на виниклі між сторонами у цій справі правовідносини не розповсюджуються, тому рішення в зазначеній частині підлягає зміні шляхом виключення із мотивувальної частини такого висновку.
Керуючись ст.ст.304,п.3ч.1ст.307,309,314,316,317,319 ЦПК України, колегія суддів,
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 28 березня 2012 року змінити, виключити з мотивувальної частини рішення посилання на п.4ст.179 Господарського кодексу України, в решті рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Головуючий:
Судді: