РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2012 року м. Одеса

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі :

головуючого - судді Сєвєрової Є.С.,

суддів: Погорєлової С.О., Сидоренко І.П.,

при секретарі - Криворучці Ю.П.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, Державного підприємства «Одеська залізниця» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 31 січня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Одеська залізниця» про зобов'язання провести перерахунок виплати надбавки за вислугу років за період з 2002 по 2011 роки,

в с т а н о в и л а:

14.11.2011 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ДП «Одеська залізниця», уточнивши вимоги, просила зобов'язати відповідача провести перерахунок надбавки за вислугу років за період з 2002р. по 2011р., посилаючись на те, що з 15 травня 1974 року вона працювала у відповідача інженером 1-ї категорії відділу АСУ служби перевозок. 06 червня 1997р. була звільнена в зв'язку зі скороченням штату, на час звільнення її стаж становив 23 роки. 27 вересня 1999р. вона знов була прийнята на посаду інженера у Інформаційно-обчислювальний центр Одеської залізниці, таким чином перерва в праці становила 2 роки та 3 місяці. Тому стаж роботи який дає право їй на начислення надбавки за вислугу років в розмірі 40% у неї настав в 2002 році, однак відповідачем право на надбавку в такому розмірі не визнається, оскільки стаж на їх думку не є безперервним.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 31.01.2012 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов'язано ДП «Одеська залізниця» провести ОСОБА_1 перерахунок виплати надбавки за вислугу років із рахунку 40% згідно раніше нарахованих надбавок з 2009 року по 2011 рік.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення в частині відмови в задоволенні вимог про перерахунок надбавки з 2002 року скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити її вимоги про перерахунок надбавки із 2002 року.

У апеляційній скарзі ДП «Одеська залізниця», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, апеляційна скарга ДП «Одеська залізниця» підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1)чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає, з огляду на наступне.

Задовольнивши вимоги позивачки частково, суд першої інстанції обмежився висновком про те, що він вважає вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, проте взагалі не зазначив мотиви та доводи, з яких він виходив, ухвалюючи таке рішення.

Оскільки рішення суду не відповідає вимогам закону, судом неправильно застосовані норми матеріального права, то воно підлягає скасуванню із ухваленням нового по суті справи.

Не заперечується сторонами, вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 вперше працювала на Одеській залізниці з 15 травня 1974 року, та 06 червня 1997 року була звільнена з займаної посади в зв'язку з скороченням штату за ч.1 ст.40 КЗпП України.

З 06 червня 1997 року по 04 червня 1998р. позивачка перебувала на обліку в Центрі зайнятості населення Київського району м.Одеси, а з 05 червня 1998 року по 26 вересня 1999 року ніде не працювала.

27 вересня 1999 року ОСОБА_1 знову була прийнята на посаду інженера Інформаційно-обчислюваного центру Одеської залізниці, де працює по теперішній час.

Протоколом комісії по встановленню трудового стажу для виплати надбавки за вислугу років від 25 жовтня 1999 року ОСОБА_1 обчислений безперервний стаж 23 роки 0 місяців 21 день.

Однак Розпорядженням начальника залізниці №Н/517-а від 10.07.2003р. було призначено перевірку правильності встановлення та нарахування вислуги років працівників у відповідності до наказу №743-Ц від 28.12.2001 року «Про встановлення вислуги років у відповідності до наказу Укрзалізниці», та комісією був обчислений трудовий стаж ОСОБА_1 з часу повторного прийняття на роботу.

Не погодившись із таким обчисленням стажу, ОСОБА_1 зверталася із заявою про відновлення безперервного стажу, однак рішенням комісії по встановленню трудового стажу для виплати надбавки за вислугу років, було відмовлено в задоволенні її заяви, у зв'язку з тим, що вона 06 червня 1997р. була звільнена з роботи по скороченню штатів та перебувала на обліку в Центрі Зайнятості населення Київського району м.Одеси до 04 червня 1998р. З 05 червня 1998р. по 26 вересня 1999року не працювала, тобто безперервний стаж роботи ОСОБА_1 рахується з 27 вересня 1999 року про що свідчить протокол №3 від 24.12.2003р. засідання комісії.

Надаючи оцінку правомірності обчислення стажу з часу повторного прийняття на роботу, колегія суддів виходить з наступного.

Станом на час повторного прийняття на роботу 27 вересня 1999 року на підприємстві відповідача діяло Положення про порядок виплати надбавки за вислугу років працівникам підприємств і організацій залізничного транспорту від 19.11.1992 року.

Відповідно до п.4.6 Положення стаж роботи, який надає право на отримання надбавки за вислугу років не переривається у разі вступу до роботи, що дає право на отримання надбавки за вислугу років, після звільнення з роботи в зв'язку з ліквідацією підприємства, скороченням чисельності чи штату працівників, якщо перерва в роботі не перевищувала 12 місяців, не рахуючи часу для переїзду до нового місця роботи.

Як вбачається з матеріалів справи, з часу звільнення позивачки і до повторного прийняття на роботу минуло більше 12 місяців, тому виходячи з вищезазначеного положення, підстав враховувати попередній час до звільнення у відповідача не було, відтак стаж слід вважати таким, що перервався.

Виходячи з того, що в зазначеному Положенні станом на 1999 рік були відсутні правила про можливість врахування перерви в роботі з таких підстав і фактичних обставин, за яких позивачка звільнилася, то рішення по відновленню стажу у 23 роки відповідно до Протоколу комісії від 25.11.1999 року неможна вважати правильним.

Призначеною перевіркою зазначені обставини були встановлені, наслідком чого став відповідний перерахунок.

Наказом №743-Ц від 28.12.2001 року «Про порядок виплати надбавки за вислугу років» затверджено Положення про порядок виплати надбавки за вислугу років працівникам підприємств залізничного транспорту, яке введено в дію з 1 січня 2002 року.

Відповідно до п.2. в стаж роботи, що дає право на отримання надбавки за вислугу років, включається час безперервної роботи на даному підприємстві. Стаж роботи визначається щорічно, станом на 1 січня поточного року.

Пункт 4.7 нового Положення залишився незмінним порівняно із попереднім Положенням 1992 року і передбачав можливість вважати трудовий стаж безперервним у разі звільнення лише у разі повернення до роботи не пізніше 12 місяців з часу звільнення.

Таким чином, вважати нове Положення таким, що призводить до зменшення трудового стажу, визначеного раніше, неможна, тому необґрунтованим є доводи про необхідність застосування п.2 про те, що у разі зниження у працівників, які працювали до 01.01.2002 року стажу роботи у зв'язку з запровадженням даного Положення раніше визначений стаж зберігається.

З огляду на викладене, правові підстави для перерахунку стажу за зазначений період відсутні.

Станом на час прийняття положення стаж становив 2 роки.

Наказом Укрзалізниці №335-Ц від 09.06.2009 року були внесені зміни до вищезазначеного Положення та п.1.2 вилучено з п.4.6 слова « якщо перерва в роботі не перевищувала 12 місяців, без урахування часу переїзду до нового місця роботи», наказ введений в дію з 01.06.2009 року.

Такими змінами покращено правове становище працівників порівняно із попередніми положеннями, тому з цього часу виникло право на перегляд стажу, який дає право на отримання надбавки.

Згідно до листа - роз'яснення від 21.11.2011 року №Н-7/678 відповідно до наказу Укрзалізниці від 01.07.2011 року №383-Ц працівники, які у попередні роки з різних причин були звільнені з підприємств залізничного транспорту і на даний час продовжують працювати в галузі, можуть скористатися правом для відновлення трудового стажу. Для цього працівник повинен подати заяву в комісію з установлення трудового стажу структурного підрозділу, в якому працює, з проханням переглянути його трудовий стаж для нарахування щомісячної надбавки за вислугу років з урахуванням раніше набутого ним стажу за період роботи на залізниці, відповідно до записів у трудовій книжці. Якщо комісія, розглянувши заяву працівника, визнає, що перерва в роботі була викликана об'єктивними причинами, попередньо набутий стаж зараховується працівникові для обчислення надбавки за вислугу років. На підставі рішення комісії видається наказ по структурному підрозділу.

Таке узгоджується із п.18 Положення, яке визначає що, безперервний стаж роботи для виплати надбавки за вислугу років визначається комісіями.

Як вбачається з матеріалів справи з часу останнього звернення в 2003 році (а.с.45) ОСОБА_1 не зверталася із заявою до комісії про відновлення стажу роботи, однак таке звернення є передумовою для вирішення спору в судовому порядку, оскільки правові підстави для вирішення питання щодо відновлення стажу виникло з часу прийняття відповідних змін.

З огляду на зазначене правових підстав для врахування доводів позивачки до звернення із відповідною заявою до відповідача і отримання його відповіді у суду немає, але не позбавляє позивачку права на таке звернення.

Керуючись ст.ст.304,п.2ч.1ст.307,309,313,314,316,317,319 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Одеська залізниця» задовольнити.

Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 31 січня 2012 року скасувати, ухвалити нове.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства «Одеська залізниця» про зобов'язання провести перерахунок виплати надбавки за вислугу років відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий: підпис

Судді: підписи

З оригіналом згідно: Суддя: