АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 червня 2012 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
Головуючого Оверіної О.В.
Суддів Доценко Л.І. , Журавльова О.Г.
при секретарі Стоянової Л.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ізмаїльської міської ради, комунального підприємства «Юніор-2» про стягнення заборгованості по заробітній платні та моральної шкоди за апеляційною скаргою Ізмаїльської міської ради на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 08 грудня 2011 року ,
ВСТАНОВИЛА :
У липні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відділу сім»ї та молоді Ізмаїльської міської Ради, Малого державного підприємства «Юніор-2» про стягнення заборгованості по заробітній платі за період із серпня 2001 року по 01 травня 2008 року в сумі 22268 грн.62коп., компенсації у зв'язку з невиплатою заробітної плати в сумі 16491грн.63 коп.
Ухвалою суду від 03.02.2010 року до участі в справі були залучені в якості відповідачів Комунальне підприємство «Юніор-2» та Ізмаїльська міська рада.
В процесі розгляду справи та в судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили стягнути саме з Ізмаїльської міської ради заборгованість по невиплаченій заробітній платі та компенсацію у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати.
Позивач посилався на те, що з 1 травня 2001 року віна працює бухгалтером у малому державному підприємстві «Юніор», правонаступником якого є КП «Юніор-2» на посаді бухгалтера. Станом на 01.05.2008 року з боку підприємства «Юніор-2» виникла заборгованість по заробітній платі у розмірі 22268 грн. 62 коп., що підтверджується довідкою керівника підприємства. Оскільки підприємство «Юніор-2» фінансується відділом сім»ї та молоді Ізмаїльської міської ради позивач просив стягнути з Ізмаїльської міської ради невиплачену заробітну плату у розмірі 22268,62грн. та компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати у розмір 16491,63грн.
Представник відповідача Ізмаїльської міської Ради позов не визнала, посилаючись на відсутність заборгованості по невиплаченій заробітній платі, та що виплату заробітної плати позивачу проводить КП «Юніор-2, а не Ізмаїльська міська рада.
Представник відповідача КП «Юніор-2» у судовому засіданні вимоги не визнав, дала пояснення, що у зв'язку з тим, що вони є правонаступником МГП «Юніор», яке фінансувалося за рахунок місцевого бюджету, то заробітну плату повинна сплачувати міська Рада.
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 08 грудня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені. Суд стягнув із Ізмаїльської міської Ради на користь ОСОБА_1 22268,62 грн. заборгованості по заробітній платі, 16491,63коп. компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати, а разом 38760,25 грн. Допущено негайне виконання рішення в межах місячного платежу в сумі 706 грн.
Суд стягнув із Ізмаїльської міської Ради на користь держави 387 грн. 60 коп. судового збору та 120 грн. на інформаційне - технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі Ізмаїльська міська рада просить рішення суду скасувати,посилаючись на те що воно ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1. у задоволенні позову до Ізмаїльської міської ради, пояснювала , що підприємство самостійно здійснювало фінансово-господарську діяльність, а також самостійно робило прийом та звільнення працівників з роботи, встановлюючи оклади та форми оплати праці.
Після реорганізації малого державного підприємства "Юніор" в комунальне підприємство "Юніор", а потім - комунальне підприємство "Юніор-2", підприємство продовжувало здійснювати свою господарську діяльність самостійно.
Однак суд зазначене не врахував та необґрунтовано стягнув заборгованість по заробітній платі з Ізмаїльської міської ради.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 до Ізмаїльської міської ради та КП «Юніор-2» про стягнення заробітної плати та компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати та стягуючи заробітну плату з Ізмаїльської міської ради, суд першої інстанції посилався на те, що заробітна плата працівникам КП «Юніор-2» повинна була сплачуватися за рахунок бюджетних коштів місцевого бюджету, розпорядником яких є Ізмаїльська міська рада.
З таким висновком суду погодитися не можна, оскільки вони не відповідають обставинам справи та судом неправильно застосовано норми процесуального та матеріального права, що, відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, є підставами для скасування рішення суду з ухваленням нового рішення за позовом ОСОБА_1 до Ізмаїльської міської ради.
Судом встановлено ,що матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з1 травня 2001 року працює на посаді бухгалтера у Малому державному підприємстві «Юніор-2».
Згідно відомості, підписаною директором МГП «Юніор-2», у ОСОБА_1 виникла заборгованість по заробітній платі з 01.05.2008 року в розмірі 22268,62 грн. (а.с.36).
З моменту реєстрації на підставі рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради народних депутатів від 06.08.1992 року та подальшої реорганізації 17.06.2008 року державного підприємства «Юніор» в комунальне підприємство "Юніор-2", підприємство продовжує самостійно здійснювати організаційно-педагогічну роботу та господарську діяльність в межах передбачених законом.
Статутами підприємства передбачено, що підприємство самостійно встановлює форми, системи і розміри оплати праці своїх працівників згідно з чинним законодавством.
Відповідно до ст. 94 ч.1 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Доводи позивача про те, що фінансування підприємства повинно було здійснюватись з місцевого бюджету засновника підприємства - міськвиконкому Ізмаїльської міської ради народних депутатів, тому Ізмаїльська міська рада повинна сплатити заборгованість по заробітній платі, нічим не підтверджуються .
Позивачка перебуває в трудових відносинах з підприємством, яке є його роботодавцем. На підставі ст. 94 ч.1 КЗпП України заробітну плату працівнику за виконану ним роботу виплачує власник, або уповноважений ним орган, тобто роботодавець.
Відповідно до ст. 91 Бюджетного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, в редакції від 05.02.2012 року, витрати на утримання та виплату заробітної плати робітникам комунальних підприємств, в тому числі, в якому працює позивач, можуть бути передбачені в міському бюджеті у вигляді фінансової допомоги комунальним закладам, або у вигляді міської програми,затвердженої міською радою.
Тому підприємство не позбавлене можливості вирішити питання щодо виділення додаткових сум для виплати заробітної плати працівникам у передбаченому, зазначеною статтею Бюджетного кодексу України, порядку.
В період з 2001 року по 2008 рік міським бюджетом Ізмаїльської міської ради такі витрати не передбачались.
В рішенні суду відсутні висновки щодо відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до відповідача КП «Юніор-2» про стягнення заборгованості по заробітній платі, позивач не просив стягнути з КП «Юніор» суму заборгованості по зарплаті.
Позивач рішення суду не оскаржив.
З урахуванням викладеного та встановленого колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у позові до Ізмаїльської міської ради про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за затримку виплати.
Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 305, 307, 309 ч. 1 п.п. 3, 4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Ізмаїльської міської ради задовольнити.
Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 08 грудня 2011 року в частині вирішення вимог ОСОБА_1 до Ізмаїльської міської ради скасувати, ухвалити нове рішення.
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до Ізмаїльської міської ради про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати.
Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий О.В. Оверіна
Судді Л.І.Доценко
О.Г.Журавльов