АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2012 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

Головуючого Оверіної О.В.

Суддів: Журавльова О.Г.,Мартинової К.П.

при секретарі Стоянової Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 09 лютого 2012 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа ,яка не заявляє самостійних вимог приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Пачева Ірина Іванівна про визнання договору довічного утримання недійсним та визнання права власності ,-

В С Т А Н О В И Л А

У травні 2011 року ОСОБА_3 звернулась з позовом до суду який обґрунтувала тим , що в період шлюбу вона з чоловіком ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу придбали житловий будинок по АДРЕСА_1

22 вересня 2006 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 яка діяла на підставі довіреності від імені ОСОБА_1 було укладено договір довічного утримання, за умовами цього договору ОСОБА_5 передав у власність відповідача житловий будинок, за що остання зобов'язалась утримувати його довічно. Позивачка зазначала , що вона надала письмову згоду на укладення вказаного договору , вважаючи , що дає згоду на відчуження частини будинку яка належала її чоловіку. Вона не мала наміру передавати у власність відповідачу свою частину будинку .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.

В 2011 році позивачці стало відомо , що її померлий чоловік оформив договір довічного утримання , на підставі якого передав у власність відповідача не тільки свою частку але і її частку будинку . Позивачка просила суд визнати договір довічного утримання недійсним в та визнати за нею право власності на Ѕ частку вищевказаного будинку.

ОСОБА_1 позов не визнав просив у задоволенні позову відмовити, просив суд застосувати строк позовної давності.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 09 лютого 2012 року позовні вимоги ОСОБА_3. -задоволено частково.

Суд визнав договір довічного утримання в частині Ѕ житлового будинку з надвірними спорудами - недійсним.

Суд визнав за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину житлового будинку з надвірними спорудами за вищевказаною адресою. У іншої частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять рішення скасувати ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові ОСОБА_3, вважаючи що судом порушені вимоги закону , не застосував позовну давність .

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши доводи скарги, судова колегія вважає, що скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно ст..303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає , що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи справу суд повно та всебічно з'ясував всі обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, обґрунтовано керувався нормами ЦПК України.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи ,що будинок по АДРЕСА_1 був придбаний позивачкою та її чоловіком підставі договору купівлі-продажу в період шлюбу та належав їм на праві спільної сумісної власності .

22 вересня 2006 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , яка діяла на підставі довіреності від імені ОСОБА_1 було укладено договір довічного утримання, за умовами цього договору ОСОБА_5 передав у власність відповідача житловий будинок, за що останній зобов'язався утримувати його довічно ( а.с.13 ).

Правочин був вчинений за згодою дружини ОСОБА_5 22.09. 2006 року приватним нотаріусом , була оформлена та посвідчена заява позивачки про надання згоди на відчуження її чоловіком ОСОБА_5 житлового будинку з надвірними та господарськими будівлями і спорудами за АДРЕСА_1 у зв'язку з укладенням договору довічного утримання на умовах за його / її розсуд ( а.с. 102).

Позивачка пояснювала , що дала згоду на оформлення тільки частини будинку , що належала її чоловіку та не мала наміру передати у власність відповідачам своєї частки будинку , так як не має іншого житла. ОСОБА_3 затверджувала , що не мала наміру укласти договір довічного утримання , при укладенні договору між чоловіком та відповідачами не була стороною , не знала умови цієї угоди , її думка відносно угоди не з'ясовувалась , вона не знала наслідків угоди . Позивачка вважала ,що її чоловік розпорядився тільки своєю частиною будинку та не мала наміру отримувати від відповідачів допомогу , документів вона не бачила.

Тільки після смерті чоловіка в 2011 року при оформленні документів вона дізналася ,що згідно договору ОСОБА_5 передав у власність ОСОБА_1 не тільки свою частку будинку , але і її частку будинку .

Позивачка не заперечувала , що підписувала згоду на укладання договору довічного утримання , але вважала що це стосується тільки частини будинку , що належить її чоловіку

Вона не мала намір укладати договір довічного утримання від свого імені. Тільки після смерті ОСОБА_5 вона узнала про порушення її прав власника.

Відповідачи не надали суду доказів того , що ОСОБА_3 мала намір передати у власність свою частку будинку при укладанні договору довічного утримання між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 яка діяла на підставі довіреності від імені ОСОБА_1

За таких обставин , суд обґрунтовано прийшов до висновку , що вимоги позивачки підлягають частковому задоволенню , визнав договір довічного утримання в частині Ѕ житлового будинку з надвірними спорудами - недійсним та визнав за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину житлового будинку з надвірними спорудами за вищевказаною адресою.

Постановляючи рішення суд обґрунтовано керувався ЦК України , Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріуса України , Постановою Пленуму Верховного Суду України « Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів не дійсними» від 06.11.2009 року №9 .

Суд також перевірив доводи відповідачів , що ОСОБА_3 . пропустила строк позовної давності та прийшов до висновку , який підтверджується матеріалами справи , що ОСОБА_3 дізналася про порушення своїх прав тільки після смерті свого чоловіка , вона не підписувала договір та не знала його умови .

Доводи відповідачем , що суд порушив вимоги норм матеріального прав та не застосував позовну давність спростуються висновками суду та матеріалами справи .

Рішення відповідає вимогам ст.ст.. 214 ,215 ЦПК України і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст.209, 307ч.1.п.1, 308,313, 314,315 ЦПК України судова колегія ,-

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 09 лютого 2012 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення , однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.В. Оверіна

Судді О.Г.Журавльов

К.П. Мартинова