АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2012 року м. Одеса
Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Гайворонського С.П.
суддів Сегеди С.М.
Кононенко Н.А.
при секретарі Карпенко С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 03 листопада 2011 року,
встановила:
27 вересня 2011 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів.
В обґрунтування позову ОСОБА_2 послалась на те, що перебувала з 10 серпня 2002 року з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Малиновського райсуду м. Одеси розірвано 07 вересня 2011 року.
Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Позивачка вказувала, що відповідач допомоги на утримання неповнолітньої дитини не надає, має непостійний та нефіксований заробіток у зв'язку з чим просила суд стягувати з відповідача аліменти на утримання дитини до досягнення нею повнолітнього віку у розмірі 1000 грн. щомісячно.
У судовому засіданні:
- позивачка підтримала позовні вимоги;
- відповідач заявлені позовні вимоги визнав частково - у розмірі 300 грн., вказуючи що він офіційно не працевлаштований, має нерегулярний та мінливий заробіток, сплачує кошти за оренду житла у м. Одесі, також несе додаткові витрати по оплаті кредиту на придбання персонального комп'ютера для неповнолітньої доньки.
Позивачка у судовому засіданні визнала факт придбання відповідачем у кредит персонального комп'ютера для неповнолітньої доньки, та вказала, що такі витрати є додатковими.
_________________________________
Головуючий у першій інстанції - Жуган Л.В. Справа № 22 ц/1590/2689/2012 р.
Доповідач - Гайворонський С.П. Категорія ЦП : 48
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 03 листопада 2011 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково.
Суд першої інстанції вирішив:
- стягувати з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця с. Романівка, Ананьївського району, Одеської області, на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої доньки: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, щомісячно аліменти в розмірі 500 (п'ятсот) грн.., починаючи з дати надходження позовної заяви до суду, а саме з 27 вересня 2011 року, до досягнення донькою ОСОБА_4 повнолітнього віку, тобто до 08 жовтня 2020 року.
- стягнути з ОСОБА_3 на користь держави: судовий збір в розмірі 51 грн. та витрати по інформаційно-технічному забезпеченню розгляду справи в розмірі 120 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить постановити ухвалу про зміну рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 03 листопада 2011 року встановивши розмір аліментів, які стягуються з нього на утримання доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 300 грн., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.
Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні,в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які буди досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:
1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;
4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;
5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;
6) як розподілити між сторонами судові витрати;
7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;
8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
У п.п. 2, 3, 8 Постанови № 14 Пленуму Верховного України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми.
Як вбачається з положень ст.ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.
Ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій ст. 215 ЦПК України, і обов'язково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Задовольняючи частково вищевказаний позов суд першої інстанції виходив з того, що згідно свідоцтва про укладення шлюбу, 10 серпня 2002 року ОСОБА_3 уклав шлюб з ОСОБА_2, після укладення шлюбу позивачка змінила прізвище на «ОСОБА_2», актовий запис № 367 (а.с. 04).
Від шлюбу сторони мають неповнолітню доньку - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, актовий запис № 710 від 06 листопада 2002 року (а.с. 08).
Досліджуючи позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої доньки, районний суд правильно виходив з встановленого законом та покладеного на батьків обов'язку утримання своїх неповнолітніх дітей.
Так, відповідно до ст. 180, ч. 1 ст. 184 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення повноліття.
Якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
З копії трудової книжки відповідача, вбачається, що ОСОБА_3 з серпня 2002 року офіційно не працевлаштований (а.с. 13).
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 придбав у кредит персональний комп'ютер для неповнолітньої доньки, що не заперечувалась сторонами.
Суд першої інстанції вірно вказав, що дії відповідача в частині придбання комп'ютеру для неповнолітньої доньки є додатковими витратами на утримання дитини, а факт понесення додаткових витрат на неповнолітню дитину не спростовує обов'язку батьків щодо регулярного утримання неповнолітньої дитини.
Згідно ст. 182 СК України при визначені розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік» встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 894 грн., з 1 квітня - 911 грн., з 1 жовтня - 934 грн., з 1 грудня - 953 грн. та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення:
- дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 977 грн., з 1 квітня - 997 грн., з 1 жовтня - 1022 грн., з 1 грудня - 1042 грн.
Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення:
дітей віком до 6 років;
дітей віком від 6 до 18 років.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Отже, при визначенні розміру аліментів, суд першої інстанції, враховуючи матеріальне положення платника аліментів, інші обставини справи, дійшов до обґрунтованого висновку про те, що відповідач є молодою працездатною особою і спроможний платити аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 у розмірі половини прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку - 500 грн. щомісячно.
При цьому, судова колегія зазначає, що відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», згідно з ч. 3 ст. 181 СК України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 СК України) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК України) і виплачуються щомісячно.
Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина;інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.
Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України від 21 квітня 1999 року «Про виконавче провадження» він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.
Згідно із ч. 3 ст. 10 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як па підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог статей 57 - 60 ЦПК.
На підставі зазначеного вище, судова колегія вважає, що відповідач не довів ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх заперечень щодо вищевказаного позову, що є обов'язком сторін згідно з засадами змагальності процесу за ст. 10 ЦПК України.
При цьому, суд створив всі умови для змагальності процесу, роз'яснював сторонам їх права та обов'язки.
Із всього вищевикладеного вбачається, що суд першої інстанції при ухваленні рішення по даній справі врахував положення ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини щодо того, що кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Згідно зі ст.ст. 1, 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до невірного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Одеської області,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 03 листопада 2011 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді С.П. Гайворонський
С.М. Сегеда
Н.А. Кононенко