АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2012 року м. Одеса

Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Гайворонського С.П.

суддів Виноградової Л.Є.

Сегеди С.М.

при секретарі Тьосовій Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Одеської міської ради, виконавчого комітету Одеської міської ради, комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості», ОСОБА_5 про визнання права власності на реконструйоване приміщення та зобов'язання зареєструвати право власності за апеляційною скаргою Лисова Сергія Олександровича (в інтересах Одеської міської ради) та приєднавшоїся до апеляційної скарги Дмухівської Олександри Віталіївни (в інтересах комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості») на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 січня 2009 року,

встановила:

ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду з вищевказаним позовом, в якому на підставі норм ст.ст. 331 та 383 Цивільного кодексу України, просили визнати за ними право власності на реконструйовані не житлові споруди в чотирьох поверховому житловому будинку, загальною площею 1854,1 м. кв., житловою площею 905,5 м. кв., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування позову ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 послались на те, що вони згідно договорів купівлі-продажу є власниками в рівних частках нежилих будівель літери «Б» і «Г», нежилих приміщень першого поверху літера «Е» № 501, які розташовані в АДРЕСА_1.

У 2008 році, на підставі дозволу на виконання будівельних робіт за № 364/07, від 28 вересня 2007 року, виданого інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю м. Одеси «Про реконструкцію нежилих приміщень по АДРЕСА_1 під житло», зазначені не житлові приміщення реконструйовані в чотирьох поверховий житловий будинок, який придатний для подальшої експлуатації. При здійснені реконструкції, були дотримані всі санітарно-технічні вимоги та правила щодо експлуатації будинку, та не було порушено прав та інтересів суміжних власників інших будинків. Позивачі зазначили, що для остаточної реєстрації та введення в експлуатацію реконструйованої будівлі, вони звернулися до уповноважених органів місцевого самоврядування, проте їм в усної формі було відмовлено та рекомендовано з цього приводу звернутися до суду.

В судовому засіданні:

- ОСОБА_3 вимоги позову підтримала в повному обсязі.

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 22 січня 2009 року визнано за громадянами ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності, в рівних частках на чотирьох поверховий житловий будинок, загальною площею 1854,1 м. кв., житловою площею 905,5 м. кв., що розташований в АДРЕСА_1.

Зобов'язано КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості», зареєструвати за громадянами ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності, в рівних частках на чотирьох поверховий житловий будинок, загальною площею 1854,1 м. кв., житловою площею 905,5 м. кв., що розташований в АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі Лисов С.О. (в інтересах Одеської міської ради) просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права.

В заяві про приєднання до апеляційної скарги Дмухівська О.В. (в інтересах КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості») просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги та заяви про приєднання до апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Задовольняючи вищевказаний позов, районний суд виходив з того, що згідно договору купівлі-продажу Д-251 від 31 серпня 2007 року, позивачки ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а також відповідач ОСОБА_5, придбали в рівних частках нежилі будівлі під літерами «Б» і «Г», нежитлове приміщення першого поверху під літерою «Е» № 501, які розташовані в АДРЕСА_1, площею 361, 8 м. кв.

В подальшому, за договором купівлі-продажу № 1850 від 23 жовтня 2008 року, відповідач ОСОБА_5, продав, а позивач ОСОБА_4 придбав 1/3 частину нежилих будівель під літерами «Б» і «Г», не житлове приміщення першого поверху під літерою «Е» № 501, які розташовані в АДРЕСА_1.

Право власності за позивачами на вказані приміщення було зареєстровано в КП «ОМБТІтаРОН».

28 вересня 2007 року, позивачами був одержаний дозвіл інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю м. Одеси на виконання будівельних робіт з реконструкцію нежилих приміщень по АДРЕСА_1, під житло, згідно з проектом.

Позивачі за власні кошти виконали реконструкцію належних їм на праві приватної власності нежилих споруд в чотирьох поверховій житловій споруді (будинок), загальною площею 1854,1 м. кв., житловою площею 905,5 м. кв.

Будівельно-монтажні роботи по реконструкції споруд за № 501 з надбудовою другого, третього та четвертого поверхів проведені відповідно до проекту і відповідно до вимог діючих будівельних норм та правил, що підтверджено технічним висновком про експлуатаційну придатність та можливість збереження виконаної реконструкції одноповерхових нежилих споруд під літерами «Б» та «Г», та не житлових приміщень будівлі під літерою «Е» з надбудовою трьох поверхів і експлуатації об'єкту реконструкції як житлове.

Відповідно до технічного висновку проектної організації, будівлі забезпечені необхідним набором інженерних мереж, відповідно до вимог нормативних документів дозволяють використовувати чотирьохповерхову будівлю як житлову. Стан основних несучих конструкцій не становить небезпеки для перебування та життєдіяльності у споруді людей.

На підставі вищевикладеного та положень ст.ст. ст. 182, 319, 328, 331, 392 ЦК України, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01 липня 2004 року, «Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно» (затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року за № 27/5), суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що позивачі правомірно набули право власності на реконструйоване майно, а саме чотирьохповерховий житловий будинок, загальною площею 1854,1 м. кв., житловою площею 905,5 м. кв., за адресою: АДРЕСА_1.

Судова колегія вважає, що з вищевказаним рішенням суду першої інстанції погодитися не можна, оскільки суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, недоведені обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права.

Судова колегія вважає, що вказані порушення призвели до невірного вирішення справи, а тому суд апеляційної інстанції на підставі п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції скасовує, ухвалює нове рішення з наступних підстав.

За положеннями ч. 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження в установлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно з ч. 2 ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2000 р. № 14-рп/ 2000 у справі № 1-16/2000, правовий режим власності, порядок та умови придбання і припинення права власності, а також права володіння, користування та розпорядження майном встановлюються чинним законодавством України.

За змістом п.п. 1 п. «б» ч. 1 ст. 31 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у порядку, встановленому законодавством, відноситься до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Згідно зі ст. 9 Закону України від 20 травня 1999 року «Про архітектурну діяльність» (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів у порядку, визначеному ст. 24 Закону України «Про планування і забудову територій» у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), тобто заінтересовані особи зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, міської державної адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3, 7 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельні ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Аналіз указаних норм, дає підстави для висновку, що визнання судом права власності на самочинне будівництво можливе у тому разі, якщо в прийнятті такого об'єкта в експлуатацію було незаконно відмовлено та за умови дотримання визначених законом вимог, які необхідні для прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.

Оскільки, матеріали даної справи не містять будь-яких даних щодо звернення позивачів до органів місцевого самоврядування про прийняття в експлуатацію спірних житлових будинків, а також про відмову цих органів у його вирішенні, висновок суду про визнання права власності на самочинно збудовану споруду є передчасним.

При цьому, поклавши в основу рішення технічний висновок робітників Одеської державної Академії будівництва та архітектури (а.с. 10-102), суд не урахував, що у справі відсутні висновки державних органів (відділу архітектури і будівництва, органів пожежного та санітарного нагляду тощо) з питань відповідності будівництва об'єкта архітектури проектній документації, державним стандартам, нормам і правилам, місцевим правилам забудови населених пунктів.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, що згідно ст. 5 Закону України «Про основи містобудування» при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені:

- розробка містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил, регіональних і місцевих правил забудови; розміщення і будівництво об'єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об'єктів;

- раціональне використання земель та територій для містобудівних потреб, підвищення ефективності забудови та іншого використання земельних ділянок;

- урахування державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій;

- урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва;

- захист прав громадян та громадських організацій згідно з законодавством.

Посилання районного суду на норми ч. 2 ст. 319 ЦК України, не є правильними, оскільки, ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» передбачено, що будівництво (реконструкція) об'єкту здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів.

Ст. 12 Закону України „Про основи містобудування" передбачено, що до компетенції органів місцевого самоврядування у сфері містобудівельної діяльності на їх території належить право затвердження місцевих правил забудови, внесення змін у зазначені документи за поданням спеціально уповноважених органів містобудування та архітектури відповідно до законодавства.

Рішенням Одеської міської ради від 17 квітня 2001 р. № 2153-XXIII затверджено Положення про порядок реконструкції вбудованих, вбудовано-прибудованих та прибудованих приміщень в м. Одесі (далі - Положення).

У відповідності до п. 1 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні», акти органів місцевого самоврядування, прийняті в межах, наданих їм повноважень є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами й організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Положення регламентує порядок отримання дозволу та збирання вихідних даних для проектування, здійснення проектних робіт, узгодження, експертизи та затвердження проектів реконструкції вбудованих, вбудовано-прибудованих та прибудованих приміщень зі зміною та без зміни функціонального призначення, здійснення будівельних робіт та прийняття в експлуатацію.

Положення обов'язкове для усіх суб'єктів містобудівної діяльності - фізичних та юридичних осіб, незалежно від форм власності, організаційно-правової форми та підпорядкованості й поширюється на всю територію міста Одеси.

Згідно п. 1.10 Положення, учасники містобудівної діяльності несуть відповідальність за правопорушення, які були допущені при реконструкції вбудованих, вбудовано-прибудованих та прибудованих приміщень, згідно діючого законодавства України.

Відповідно до п. 5.5 Положення, реконструкція приміщень, яка розпочата та здійснюється без реєстрації в Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської області та без дозволу на здійснення будівельних робіт, вважається самовільною та забороняється всім суб'єктам містобудівної діяльності.

Посилання суду першої інстанції на наявність дозволу на виконання будівельних робіт № 364/07 від 28 вересня 2007 року, виданого інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю м. Одеси (а.с. 181), не є обґрунтованими, оскільки:

- єдиним уповноваженим органом на той час була інспекція Державного архітектурного будівельного контролю управління архітектури та містобудування Одеської міської ради;

- відповідно до листа відділу контролю за забудовою міста управління архітектури та містобудування Одеської міської ради від 26 липня 2010 року № 953 - вказаний вище дозвіл на виконання будівництва 4-х поверхового будинку за адресою: АДРЕСА_1 до 31 грудня 2007 року не видавався (а.с. 223-224).

Крім того, наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 05 грудня 2000 р. № 273 затверджено Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт (далі - Положення). Це положення встановлює порядок та умови надання дозволу на виконання будівельних робіт з нового будівництва, розширення, реконструкції, технічного переоснащення, реставрації та капітального ремонту. Положення обов'язкове для застосування усіма суб'єктами будівництва незалежно від форм власності, відомчої належності та джерел фінансування.

Згідно п. 1.1. Положення, дозвіл на виконання будівельних робіт є документом, що посвідчує право забудовника (замовника) на виконання будівельних робіт, у відповідності до затвердженої проектної документації, підключення до інженерних мереж та споруд. Виконання будівельних робіт без вищезазначеного дозволу забороняється.

П. 5.1 Положення зазначено, що виконання будівельних робіт на об'єктах без одержання дозволу або його завчасної перереєстрації, а також виконання не зазначених у дозволі будівельних робіт, вважається самочинним і тягне за собою відповідальність згідно діючого законодавства.

В матеріалах цієї справи відсутні належні дані про відповідність вищевказаного житлового будинку протипожежним, санітарним, архітектурним нормам.

Посилання районного суду на норми ст. 331 ЦК України також не містять під собою правового обґрунтування, оскільки відповідно до ст. 182 ЦК України, право власності на нерухомі речі підлягає державній реєстрації.

Згідно зі ст. 331 ЦК України, якщо законом передбачене прийняття об'єкта нерухомості в експлуатацію, право власності виникає з моменту його прийняття в експлуатацію.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

У відповідності зі ст. 18 Закону України "Про основи містобудування", закінчений реконструкцією об'єкт нерухомості підлягає прийняттю в експлуатацію. Експлуатація неприйнятих об'єктів забороняється.

У матеріалах даної справи відсутні докази щодо введення що реконструйованого будинку по АДРЕСА_1 в експлуатацію.

Згідно зі ст. 30-1 Закону України «Про планування і забудову територій» від 20 квітня 2000 року (з наступними змінами), прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі сертифіката відповідності, який видається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю.

Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об'єктів будівництва забороняється.

Тобто, зазначене вище, новостворене нерухоме майно (яке з'явилося після переобладнання вищевказаного приміщення), в установленому законом порядку не зареєстроване і не прийняте в експлуатацію.

Стосовно прав та обов'язків наступних власників вищевказаного будинку, які набули право власності після ухвалення рішення судом першої інстанції та після апеляційного оскарження зазначеного вище рішення, судова колегія зазначає, що на стадії апеляційного розгляду даної справи, права цих осіб порушені не були, оскільки вищевказані особи набули право власності на підставі рішення суду, яке не набрало законної сили.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

На підставі вищевикладеного, судова колегія вважає, що позивачі не довели ті обставини, на які вони посилались, як на підставу своїх вимог щодо вищевказаного позову, що є його обов'язком згідно з засадами змагальності процесу.

Керуючись ст.ст. 74-77, 303, 304, 305, п. 2 ч. 1 ст. 307, п. п. 1, 2, 3, 4 ст. 309, ст. 313, ч. 2 ст. 314, ст.ст. 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Одеської області,

вирішила :

Апеляційну скаргу Лисова Сергія Олександровича (в інтересах Одеської міської ради) та приєднавшоїся до апеляційної скарги Дмухівської Олександри Віталіївни (в інтересах комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості») - задовольнити повністю.

Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 січня 2009 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Одеської міської ради, виконавчого комітету Одеської міської ради, комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості», ОСОБА_5 про визнання права власності на реконструйоване приміщення та зобов'язання зареєструвати право власності - скасувати.

Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Одеської міської ради, виконавчого комітету Одеської міської ради, комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості», ОСОБА_5 про визнання за громадянами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 права власності, в рівних частках на чотирьох поверховий житловий будинок, загальною площею 1854,1 м. кв., житловою площею 905,5 м. кв., що розташований в АДРЕСА_1 та зобов'язанні КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості», зареєструвати за громадянами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 право власності, в рівних частках на чотирьох поверховий житловий будинок, загальною площею 1854,1 м. кв., житловою площею 905,5 м. кв., що розташований в АДРЕСА_1 - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги до Суду Касаційної інстанції України протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Судді

С.П. Гайворонський

Л.Є. Виноградова

С.М. Сегеда