УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0191/1163/2012Головуючий суду першої інстанції:Бистрякова Д.С.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Притуленко О.

"03" серпня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіПритуленко О.В.,

СуддівЛоманової Л.О., Кустової І.В.,

При секретаріШиловій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Державного підприємства «Склопластик» про розірвання договору, стягнення суми та відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 08 червня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2011 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Склопластик», в якому просив розірвати договір №90/2008 від 12 вересня 2008 року, стягнути з відповідача на його користь 421589,80 грн. - суму, сплачену за договором, з урахуванням індексу інфляції, неустойку за прострочення виконання зобов'язань за договором у розмірі 9990489,60 грн. та компенсацію моральної шкоди в розмірі 500000 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що 12 вересня 2008 року між ним та Державним підприємством «Склопластик» був укладений договір №90/2008, згідно якого відповідач зобов'язався виготовити (а він - оплатити та прийняти) катер проекту 338 ДО вартістю 400260 грн. На виконання вказаного договору ним була здійснена передоплата за катер у розмірі 156000 грн., оплата за виготовлення надбудови й корпуса в розмірі 90000 грн., передоплата за монтажні роботи в розмірі 32175 грн. та оплата робіт з механічної установки й валової лінії в розмірі 30000 грн.; крім того, придбане й передане відповідачу додаткове обладнання за актом від 7 вересня 2009 року на суму 40000 грн.

В порушення умов договору, відповідач несвоєчасно виконував зобов'язання по виготовленню катера, станом на 15 серпня 2011 року виконання робіт за договором прострочено на 832 дні, що відповідно до положень статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» є підставою для сплати неустойки в розмірі 9990489,60 грн.

Крім того, виходячи з того, що ані у визначений в договорі строк, ані в інший призначений ним строк, катер виготовлений не був, позивач вимагав розірвання договору.

Посилаючись на те, що з вини відповідача протягом тривалого часу сплачені ним грошові кошти останнім використовувалися на власний розсуд, на його вимогу повернені не були, внаслідок зростання ринкових цін в Україні знецінились, позивач просив стягнути з відповідача сплачені ним кошти з урахуванням індексу інфляції в розмірі 421589,80 грн. Також ставив питання про відшкодування моральної шкоди, завданої невиконанням умов договору.

Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 8 червня 2012 року позов ОСОБА_6 задоволений частково. Суд вирішив: розірвати договір №90/2008 від 12 вересня 2008 року, стягнути з Державного підприємства «Склопластик» на користь ОСОБА_6 фактично понесені витрати в сумі 278175 грн., неустойку в розмірі 100000 грн. В задоволенні решти позову відмовлено. Також судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

На думку апелянта, суд першої інстанції неповно врахував обставини, що мають значення для справи, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для відшкодування вартості придбаного й переданого відповідачу додаткового обладнання на суму 40 тисяч гривень; невмотивовано зменшив розмір пені; при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди не врахував положення ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» і дійшов помилкового висновку про недоведеність ним наявності моральної шкоди і підстав для її відшкодування.

Відповідач подав заперечення на скаргу, вважає доводи апелянта неспроможними, оскільки саме ним не виконувалися умови договору, просить скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта та його представника, обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Судом встановлено, що 12 вересня 2008 року між ДП «Склопластик» (продавець) та ОСОБА_6 (покупець) укладений договір №90/2008, згідно якого продавець зобов'язався виготовити, а покупець - оплатити та прийняти катер проекту 338К за ціною 400260 грн., що включає: виготовлення корпусу, надбудови, встановлення механічної установки (двигун судовой ДС-25) та валової лінії, інспекторський нагляд за спорудою, розробка ТУ та документації експлуатаційної на катер, роботи підприємства ЄРА по встановленню електрообладнання та власні роботи по добудові катеру.

Згідно п. 4 платежі за договором здійснюються шляхом банківського переводу на рахунок продавця наступним чином: передоплата в розмірі 156000 грн., в тому числі НДС - 26000 грн., протягом 5 банківських днів з дати підписання договору; оплата за виготовлення надбудови та корпусу в розмірі 90000 грн., в тому числі НДС - 15000 грн., протягом 3 банківських днів з дня підписання двостороннього акту виконаних робіт, строк - 25 вересня 2008 року; оплата монтажних робіт по механічній установки та валової лінії в розмірі 107250 грн., в тому числі НДС - 17875 грн., здійснюється в три етапи після підписання Акту виконаних робіт, в тому числі - перший етап - 32175 грн. - листопад 2008 року, другий етап - 32175 грн. - грудень 2008 року та третій етап - 42900 грн. - січень 2009 року. Остаточна оплата в розмірі 47010 грн. протягом 3 банківських днів з дати видачі сертифіката РМРС.

Відповідно до п. 3 договору катер повинен був бути виготовлений відповідно до технічної документації у квітні 2009 року.

Строк дії договору визначався сторонами до 30 травня 2009 року, але в будь-якому разі - до повного виконання сторонами зобов'язань (п.8.2 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, 28 вересня 2008 року ОСОБА_6 здійснив передоплату в розмірі 156000 грн. (а.с. 94). 16 грудня 2008 року позивач оплатив за виготовлення надбудови й корпусу катеру 90000 грн. (за актом № 9 від 28.09.2009 року (а.с. 97).

На виконання п. 4.1.3 договору, 24.09.2009 року ОСОБА_6 здійснив оплату монтажних робіт по механічній установці та валової лінії за перший етап в розмірі 32175 грн. (а.с. 100).

Безспірно встановлено, що в строк, визначений в договорі, катер виготовлений не був.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Дійшовши висновку, що ДП «Склопластик» допустило істотне порушення умов договору, суд першої інстанції на підставі частини 2 статті 651 ЦК України розірвав договір, укладений між сторонами та стягнув з відповідача на користь позивача сплачені ним грошові кошти в сумі 278175 грн. Рішення суду відповідачем не оскаржується; а апелянт не погоджується з висновком суду про відсутність підстав для стягнення з відповідача вартості переданого відповідачу додаткового обладнання та устаткування.

Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення з відповідача на користь позивача вартості додаткового обладнання та устаткування в сумі 40 тисяч гривень, суд виходив з безпідставності заявлених вимог. Такий висновок суду слід визнати правильним, оскільки матеріали справи не містять відомостей про те, що вказане майно, передане відповідачу за актом, затвердженим 07.09.2009 року, знищено, втрачено або пошкоджено.

Доводи позивача про те, що вказане обладнання та устаткування після розірвання договору йому вже не потрібне, не можна визнати підставою для скасування рішення в цій частині, оскільки за змістом ч.5 ст.653 ЦК України у разі розірвання договору у зв'язку з істотним порушенням його умов, відшкодуванню підлягають збитки, тобто втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі (п.1 ч.2 ст.22 ЦК України), що не має місця у даному випадку.

Задовольняючи вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь пені в розмірі трьох відсотків вартості робіт, виконання яких прострочено, суд дійшов висновку, що до вказаних правовідносин належить застосувати положення ч.2 ст.258 ЦК України щодо строку позовної давності в один рік та ч.3 ст.551 ЦК України щодо зменшення розміру неустойки в зв'язку з тим, що він значно перевищує розмір збитків.

Оскаржуючи рішення в цій частині, апелянт зазначив, що зменшення розміру неустойки в рішенні суду не вмотивоване.

Проте, з таким доводом погодитися не можна, оскільки він суперечить змісту рішення, в якому зазначено, що розмір неустойки - 9990489,60 грн. значно перевищує розмір витрат, понесених позивачем - 278175,00 грн. Отже, вказаний довід не заслуговує на увагу в зв'язку з наявністю підстав для застосування ч.3 ст.551 ЦК України.

Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу невиконанням умов договору, суд виходив із того, що умовами договору не передбачено відшкодування моральної шкоди у разі порушення зобов'язань. Підстав для застування такої відповідальності на підставі діючого законодавства також не встановлено.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 2 постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами та доповненнями) спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються судами, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Між ОСОБА_6 та ДП «Склопластик» укладено договір про виконання робіт, тобто між сторонами виникли договірні зобов'язання.

За ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За правилам п. 5 ч. 1 ст. 4 зазначеного Закону право споживачів на відшкодування моральної шкоди виникає тільки в разі її заподіяння небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством.

Враховуючи встановлені по справі обставини, відсутні підстави для застосування вказаної норми Закону до спірних правовідносин.

Оскільки правовідносини, які виникли між сторонами, є договірними та відшкодування моральної шкоди в укладеному договорі не передбачено, у суду не було підстав для задоволення позову.

Доводів щодо інших висновків суду апеляційна скарга не містить.

З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для скасування ухваленого у справі рішення.

Керуючись ст.ст. 303, п.1 ч.1 ст307, ст.ст. 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії

УХВАЛИ Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 08 червня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

О.В.Притуленко Л.О.Ломанова І.В.Кустова