УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа №: 22-ц/0190/5320/2012Головуючий суду першої інстанції:Биховець М.О.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Дралло І. Г.
"08" серпня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіДралла І.Г.,
СуддівПономаренко А.В., Павловської І.Г.,
При секретаріТаранець О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6, яка діє також в інтересах малолітньої ОСОБА_7 до ОСОБА_8 і ОСОБА_9, третя особа Управління у справах дітей Сімферопольської районної державної адміністрації в АР Крим про вселення, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Сімферопольського районного суду АР Крим від 22 червня 2012 року, -
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_8 та ОСОБА_9, третя особа Управління у справах дітей Сімферопольської районної державної адміністрації в АР Крим про вселення її з дитиною у кімнату АДРЕСА_1.
Вимоги мотивовані тим, що рішенням суду у 2004 році був задоволений позов її матері ОСОБА_10 про вселення разом з неповнолітньою на той час ОСОБА_6 до спірного будинку. До весни 2006 року позивачка проживала разом з батьком ОСОБА_11, який був власником будинку, його дружиною ОСОБА_9 і сином дружини власника будинку ОСОБА_8, але потім відповідачі вигнали її з дому, у якому залишилися її речі. Вона має реєстрацію у спірному будинку, а іншого житла немає. У 2009 році 11 лютого її батько ОСОБА_11 продав будинок ОСОБА_8, а ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_11 помер. Новий власник будинку ОСОБА_8 та його матір ОСОБА_9 не пускають її проживати у будинок, у зв'язку з чим вона просить вселити її з дитиною до кімнати АДРЕСА_1 з підстав статті 156 ч.4 ЖК України.
Рішенням Сімферопольського районного суду АР Крим від 22 червня 2012 року у задоволенні позовних вимог відмовлено за їх необґрунтованістю та безпідставністю.
Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити у справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, при висновках суду, які не відповідають фактичним обставинам.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що власником спірного домоволодіння є ОСОБА_8 на підставі укладеного договору купівлі-продажу між ОСОБА_11 та ОСОБА_8 11 лютого 2009 року.
Позивачка ОСОБА_6 з 2006 року у будинку не проживає та не виявляла претензії до відповідачів, відносно спірного домоволодіння, вселитися не намагалася та не надала суду доказів примусового позбавлення житла у спірному домоволодінні. Оскільки у теперішній час вона не є членом (колишнім членом) сім'ї власника будинку ОСОБА_8 то підстав для її вселення у будинок за правилами статті 156 ЖК України немає.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та наданим сторонами доказам в порядку правил статей 10, 11, 60 ЦПК України.
Відповідно до правил ст. 303 ЦПК України, при розгляді справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставами для скасування чи зміни рішення суду.
Так, довід апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам суд апеляційної інстанції не може прийняти до уваги, оскільки цей довід є необґрунтованим. Судом повно та всебічно з'ясовані фактичні обставини і ухвалено судове рішення, яке відповідає фактичним обставинам у справі, наданим сторонами доказам та нормам матеріального права. Суд першої інстанції правильно та обґрунтовано врахував всі обставини справи та постановив рішення, яке відповідає вимогам закону.
Посилання апелянта на те, що вона є членом сім'ї власника будинку суд апеляційної інстанції не може прийняти до уваги. Позивачка була членом сім'ї власника будинку ОСОБА_11, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, а 11 лютого 2009 року він продав спірний будинок сину своєї дружини ОСОБА_8 Таким чином, з 11 лютого 2009 року позивачка не є членом, або колишнім членом сім'ї власника будинку.
Судовим розглядом встановлено і не спростовується ОСОБА_9В, що з 2006 року вона у спірному будинку не проживає.
Посилання позивачки на те, що вона неодноразово намагалася вселитися у спірний будинок, суд апеляційної інстанції не може прийняти до уваги, оскільки цей довід не підтверджується безперечними та переконливими доказами. З 2006 року ОСОБА_6 не зверталася з позовом до суду про її примусове вселення або про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням. З ухвали Сімферопольського районного суду АР Крим від 12 липня 2007 року вбачається, що ОСОБА_6 за життя батька зверталася до суду з позовом про встановлення порядку користування житловим приміщенням у будинку, але відмовилася від позовних вимог. Довід апелянта про те, що батько обіцяв їй купити квартиру, у зв'язку з чим вона не вселялася у будинок, суд апеляційної інстанції до уваги не бере, оскільки цей довід не підтверджений будь-якими належними доказами, у тому числі укладеним між сторонами письмовим договором.
За таких обставин немає підстав вважати, що ОСОБА_6 була примусово позбавлена житла у спірному будинку і її порушене право підлягає судовому захисту.
Довід апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального права суд апеляційної інстанції до уваги взяти не може. Судом першої інстанції правильно визначені правовідносини, які виникли між сторонами та застосовані норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, зокрема статті 64, 156 ЖК України.
Відповідно до ч.2 статті 64 ЖК України, до членів сім'ї наймача жилого приміщення відносяться дружина (чоловік), діти і батьки, членами сім'ї наймача можуть бути визнані інші особи, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Згідно статті 156 ч.4 ЖК України до членів сім'ї власника будинку належать особи, зазначені в частині другій статті 64 ЖК України.
Таким чином безперечно встановлено, що ОСОБА_6 не є членом сім'ї, або колишнім членом сім'ї власника будинку і не має право користуватися будинком за правилами статті 156 ч.4 ЖК України.
Та обставина, що будучи неповнолітніми ОСОБА_6 і ОСОБА_8 проживали разом з ОСОБА_11, не є підставою вважати, що на теперішній час, досягнув повноліття вони є членами однієї сім'ї.
Відповідно до правил статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування чи розпорядження своїм майном.
У даному випадку власник будинку ОСОБА_8 не пред'являє позовних вимог про усунення перешкод у здійсненні права власності будинком, оскільки ОСОБА_6 в будинку не проживає з 2006 року, але він захищає своє право власності на будинок заперечуючи проти її вселення в будинок, що відповідає положенням статей 10, 11, 60 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги щодо порушення норм процесуального права суд апеляційної інстанції не може прийняти до уваги, оскільки згідно правил статті 309 ч.3 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування рішення суду якщо ці порушення призвели до неправильного вирішення справи.
У даному випадку немає підстав вважати, що справу вирішено неправильно.
Інших доводів, які б свідчили про те, що рішення суду не відповідає вимогам статті 213 ЦПК України, апеляційна скарга не містить.
Судом правильно встановлені факти, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення та докази, якими вони підтверджуються, правовідносини та норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини і ухвалено рішення по справі на підставі доказів наданих сторонами в порядку правил статті 60 ЦПК України.
Рішення суду першої інстанції постановлено у відповідності до норм матеріального і процесуального права при висновках суду, які відповідають фактичним обставинам і наданим сторонами доказам, що відповідно до положень ст.308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Сімферопольського районного суду АР Крим від 22 червня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.
Судді : Дралло І.Г. Павловська І.Г. Пономаренко А.В.