РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_____________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/0190/5716/2012Головуючий суду першої інстанції:Берещанський Ю.В.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Білоусова В. В.

РІШЕННЯ

"09" серпня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіБілоусової В.В.,

СуддівІващенко В.В., Летягіної О.В.

При секретаріЩегловій Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Закритого акціонерного товариства лікувально - оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», третя особа - Дочірнє підприємство «Санаторій «Ясна поляна» про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 19 грудня 2011 року,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця», третя особа - ДП «Санаторій «Ясна поляна» про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Позов мотивований тим, що 17.05.2009 року між ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» та директором ДП «Санаторій «Ясна поляна» ОСОБА_6 був укладений контракт строком дії до 16.05.2010 року. В період дії контракту, 11.11.2009 року позивача було звільнено, проте за рішенням суду від 27.10.2010 року наказом власника від 17.03.2011 року він був поновлений на роботі та 21.03.2011 року приступив до виконання своїх службових обов'язків. 01.04.2011 року його було звільнено по закінчені дії трудового контракту. Вважає звільнення незаконним, оскільки дія контракту в період з 11.11.2009 року по день поновлення на роботі була зупинена, у зв'язку з чим він має підстави продовжувати роботу протягом 6 місяців 9 днів. Крім того, 01.04.2011 року він був непрацездатний, що підтверджується лікарняним листом.

Рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 19 грудня 2011 року у задоволенні зазначеного позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

На підставі ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судовим розглядом встановлено, що 17.05.2009 року між ЗАТ лікувально - оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» та директором ДП «Санаторій «Ясна поляна» ОСОБА_6 укладено контракт строком до 16.05.2010 року (а.с.6), у пунктах 1.2, 6.2. якого зазначено, що він є строковим трудовим договором та припиняє свою дію після закінчення терміну дії контракту.

Наказом від 11.11.2009 року ОСОБА_6 звільнено з роботи.

Рішенням судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим від 20.01.2011 року залишено в силі рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 27.10.2010 року в частині поновлення ОСОБА_6 на роботі на посаді директора ДП «Санаторій «Ясна поляна» ЗАТ лікувально - оздоровчого закладу профспілок України «Укрпрофоздоровниця».

Наказом ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» від 17.03.2011 року № 10-к скасовано наказ від 11.11.2009 року про звільнення ОСОБА_6 та поновлено на роботі з 11.11.2009 року, встановлено до 23.03.2011 року забезпечити фактичний допуск позивача до виконання обов'язків на посаді директора ДП «Санаторій «Ясна поляна» (а.с.9).

21.03.2011 року ОСОБА_6 приступив до виконання своїх обов'язків, про що свідчить виданий ним наказ № 8-к від 21.03.2011 року (а.с.10)

Наказом від 01.04.2011 року № 16-к доповнено наказ від 17.03.2011 року пунктом про звільнення ОСОБА_6 у зв'язку з закінченням строку дії трудового контракту

На підставі зазначеного наказу позивача звільнено за п.2 ст. 36 КЗпП України.

Як слідує з листка непрацездатності серії АВИ № 392972 ОСОБА_6 був непрацездатним з 01.04.2011 року по 05.04.2011 року включно.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що права позивача не порушені, оскільки трудовий договір з ним припинено з підстав ст. 36 КЗпП України у зв'язку з закінченням строку дії контракту, а не з ініціативи власника або уповноваженного ним органу.

З такими висновками не погоджується колегія суддів.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

На підставі ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Згідно до ч.1 ст. 39-1 КЗпП України якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.

Розглядом справи встановлено, що після видання наказу від 17.03.2011 року про поновлення на роботі, ОСОБА_6 не було звільнено у зв'язку із закінченням строку контракту, а допущено до роботи, передано необхідні для виконання службових обов'язків документи. Фактично позивач приступив до роботи та виконував її з 23.03.2011 року по 01.04.2011 року, йому нараховувалася та виплачувалася заробітна плата.

Таким чином, оскільки строк дії контракту сплив, ОСОБА_6 не було звільнено після спливу терміну дії контракту, а допущено до роботи, то його звільнення не могло відбуватися у зв'язку з закінченням строку трудового договору на підставі ст. 36 п.2 КЗпП України.

Діючим трудовим законодавством, зокрема п.2 ч.1 ст. 36 КЗпП України передбачено, що підставою припинення трудового договору є: закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення;

З огляду на наведене колегія суддів вважає, що звільнення позивача на підставі наказу від 01.04.2011 року відбулося з порушенням його трудових прав.

На підставі ст. 233 ч.1 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Як слідує з роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, які викладені у пункту 4 Постанови № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», встановлені статтями 228, 233 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений ст. 233 КЗпП місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору. Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав. Оскільки при пропуску місячного строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з'ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи права і обов'язки сторін.

Позивач не заперечував, що 04.04.2011 року йому було надано наказ від 01.01.2011 року, з яким він відмовився ознайомлюватися (а.с.49), а 11.04.2011 року отримано трудову книжку з записом про звільнення.

Позов до суду подано 30.05.2011 року.

В матеріалах справи мається довідка , з якої слідує, що ОСОБА_6 з 05.05.2011 року по 25.05.2011 року знаходився на лікуванні у санаторії «Роща» в м. Харкові (а.с.126).

Колегія суддів вважає, що причина пропуску строку позовної давності у зв'язку із знаходженням на лікуванні у санаторії «Роща» в м. Харкові не є поважною.

Тому, у задоволенні позовних вимог слід відмовити у зв'язку з пропуском строку позовної давності, тоб то з інших правових підстав.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України, підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам по справі порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Виходячи з наведеного та керуючись ст. 303, 304, 307, 308, ст. 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 19 грудня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовити з інших правових підстав.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Судді